
На фоні нової хвилі напруженості в Близькосхідному регіоні, Велика Британія зробила важливий геополітичний крок, активізувавши військову присутність у зоні потенційного конфлікту. Це викликало як міжнародне зацікавлення, так і внутрішньополітичні дебати.
Велика Британія перекинула додаткові винищувачі Eurofighter Typhoon та літаки-заправники до Близького Сходу після серії ізраїльських авіаударів по території Ірану, що призвели до ракетної відповіді Тегерану й різкого підвищення напруги в регіоні.
Цей крок, підтверджений прес-службою прем’єр-міністра Кіра Стармера вранці 14 червня, покликаний «підтримати стабільність та забезпечити безпеку британських об’єктів у регіоні в умовах загострення». За словами речника Даунінг-стріт, йдеться про «контингентну підтримку» — тобто про обмежене розгортання, яке не передбачає безпосередньої участі в бойових діях, але створює умови для негайного реагування.
Це сталося менше ніж через добу після того, як Ізраїль завдав серії ударів по ключових іранських об’єктах, серед яких — військові бази та елементи ядерної інфраструктури. У відповідь Іран розгорнув дронові атаки на територію Іраку, а також зробив публічні заяви про готовність «вдарити по будь-якій іноземній силі, що надасть підтримку Ізраїлю».
Присутність, що стримує — або провокує?
Британські Typhoon вже брали участь у місіях у регіоні в рамках операції Shader, яка включає присутність у Кіпрі, Іраку та Сирії. Проте зараз, за даними джерел у Міністерстві оборони, йдеться про «значне розширення готовності», зокрема із застосуванням літаків-заправників Voyager, що дозволяють Typhoon патрулювати на більші відстані та довше перебувати у повітрі.
«Це не початок війни, — сказав один з високопосадовців на умовах анонімності. — Це попереджувальна дія. Якщо Іран справді думає, що може атакувати наші бази, ми маємо бути готові».
Втім, критики попереджають, що навіть обмежене розгортання може бути сприйняте в Тегерані як провокація. Аналітики Лондонського міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) відзначають, що «будь-яке бойове зіткнення за участі RAF поставить під загрозу не лише британський контингент, але й розхитує дипломатичні канали, які Лондон намагається зберегти».
Дипломатія на межі
Прем’єр-міністр Кір Стармер, який готується до поїздки на саміт G7 у Канаді, провів телефонні консультації з президентом США Дональдом Трампом та прем’єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу. Публічно він утримався від прямих заяв на підтримку будь-якої з воюючих сторін, однак наголосив на «недопустимості атак на союзні об’єкти та порушень міжнародного права».
«Ми виступаємо за деескалацію. Проте захищатимемо своїх людей та свої зобов’язання перед партнерами», — заявив Стармер журналістам у Лондоні.
Його позиція демонструє тонку політичну рівновагу: з одного боку — бажання уникнути прямої втягнутості в конфлікт; з іншого — необхідність демонструвати готовність до дій в умовах загрози.
Реакція США: підтримка без “червоних ліній”
Вашингтон загалом позитивно сприйняв рішення Лондона. У Пентагоні заявили, що британська присутність “посилює регіональну обороноздатність та підтримує стримування дестабілізуючих гравців”. Однак і Білий дім, і Держдепартамент утрималися від коментарів про можливу координацію ударів, підкреслюючи пріоритетність дипломатії.
«Ми вітаємо готовність союзників підтримати стабільність, але сьогодні маємо об’єднати зусилля не лише в небі, а й на рівні переговорів», — сказав держсекретар США Ентоні Блінкен.
Історичний контекст: RAF у зоні конфліктів
Британські ВПС мають тривалий досвід дій у Близькому Сході — від участі у війні в Перській затоці 1991 року до кампаній у Іраку та Сирії проти ІДІЛ. Проте відмінністю нинішньої ситуації є наявність прямої загрози атаки на британські бази з боку державного актора — Ірану. Це принципово інший рівень напруги, ніж збройні сутички з терористичними формуваннями.
Аналітики підкреслюють: нова ситуація вимагає не лише бойової готовності, а й чіткої публічної комунікації — аби запобігти дезінформації, ескалації та дипломатичним прорахункам.
Висновок
Велика Британія увійшла в найнебезпечнішу фазу зовнішньої політики з часів сирійської кампанії. Перекидання Typhoon до Близького Сходу — це потужне послання, але й потенційний ризик. У момент, коли Ізраїль, Іран і США переглядають «червоні лінії», RAF фактично став частиною шахівниці.
Наступні тижні покажуть, чи зможе дипломатія утримати світ від нового витка конфлікту. І від того, наскільки зважено діятимуть лідери, залежить мирне завтра регіону.