Уже третій рік поспіль Україна кровоточить. Тисячі вбитих, зруйновані домівки, життя, які ніколи не стануть такими, як були. І на фоні цього — тотальне інформаційне зомбування. Хто б не вмикав телевізор чи заходив у соцмережі — всюди одне: «ми боремося», «ми перемагаємо», «світ нас підтримує». Але правда — інша.
Путін — кат людства, але не єдиний винуватець
Путін — агресор. Покидьок, який розв’язав цю війну. Це навіть не підлягає дискусії. Його країна — гігант із кривавими руками, відповідальна за:
- десятки воєн проти слабших народів;
- сотні тисяч смертей;
- мільйони покалічених життів;
- тисячі дітей, що залишились без батьків;
- тисячі батьків, що поховали своїх дітей.
Через одну хвору імперську амбіцію — десятки мільйонів українців втратили мир, спокій, домівки, країну.
Але сьогодні реальність така: жодна з великих держав не зацікавлена в завершенні війни.
Українська влада — заручник чи частина гри?
Від початку повномасштабної війни українська влада активно втягнулася в гру глобальних маніпуляторів. І тепер мову миру замінила мова страху і команд:
- нові мобілізації;
- продовження воєнного стану;
- законодавче закручування гайок;
- медійна риторика «тільки вперед, до кінця».
Бо війна — це:
- влада без відповідальності,
- бюджети без перевірки,
- рішення без дискусій.
Бо мир — це кінець їхньої монополії на паніку.
Європа — не союзник, а гравець
Усі ці красиві заяви від європейських лідерів — це не про любов до України, це про власний страх:
- що Росія після України піде далі;
- що їхній електорат почне ставити незручні питання;
- що мир в Україні покаже, наскільки Захід безпорадний без США.
Тому й підтримують — трохи. Достатньо, щоб ми не впали. Але недостатньо, щоб ми перемогли.
США — гравець номер один у великій грі на крові
Америка заробляє. Це факт.
- Продаж зброї на десятки мільярдів — шалені прибутки для військово-промислового комплексу.
- Скупка українських активів — землі, заводів, медіа, інфраструктури.
- Тисячі нових робочих місць — у США, не в Україні.
- Укріплення долара через постійний військовий експорт.
Світовий лідер демократії? Ні. Світовий лідер продажу війни.
Мир в Україні — це втрата доходів. Мир — це загроза для долара. Тому мир нікому не вигідний.
Медійна фальш: ілюзія підтримки, ілюзія контролю
Щодня — десятки новин про «успішні операції», «сили оборони», «нову зброю», «підтримку Заходу». Але все це — ширма, за якою:
- зростають втрати;
- спустошується країна;
- деморалізується суспільство;
- зникає надія.
Це не інформація — це маніпуляція, подана у патріотичній упаковці.
Народ — єдиний, хто по-справжньому хоче миру
Тільки прості люди:
- хочуть повернутись додому;
- хочуть побачити живими рідних;
- хочуть спати без сирен;
- хочуть дихати повітрям не страху, а життя.
Українці — єдині, хто прагне завершення війни. Всі інші — грають у геополітичний покер на нашій крові.
Світ зрадив свої ідеали
Коли йдеться про зброю — знаходяться мільярди.
Коли йдеться про відновлення — порожні обіцянки.
Замість:
- лікарень,
- університетів,
- житла для переселенців,
- економічної підтримки,
світ вкладає у ракети, снаряди, безпілотники, нові фронти.
Люди — не м’ясо, не статистика, не ресурс
Кожен українець повинен згадати, що влада — це слуга народу, а не господар війни.
Ми маємо:
- право на життя;
- право на правду;
- право на повернення додому;
- право на мир.
Заклик
Об’єднуйтесь. Говоріть одне з одним.
Діліться правдою.
Не вірте фальші.
Не мовчіть.
Підтримуйте одне одного — бо тільки ми залишились один в одного.
🔻 Поки вони радіють прибуткам — ми боремося за життя.
Поки вони грають — ми ховаємо рідних.
Поки вони розповідають казки — ми проклинаємо кожен новий день вибухів.
Це не війна ідей. Це — війна проти людей.
About the Author
