Європейський ринок — критично важливий для України
24 березня 2025 року український уряд офіційно звернувся до Європейського Союзу з проханням продовжити дію угоди про безмитну торгівлю, термін якої завершується 5 червня 2025 року. Ця угода, відома як “автономні торговельні заходи”, була запроваджена в 2022 році у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в Україну та мала на меті підтримати економіку країни в критичний період.
Для України цей режим став не просто економічною опорою, а фактичним порятунком. Експорт до країн ЄС за пільговими умовами став ключовим джерелом валютних надходжень і підтримав на плаву цілі галузі — аграрну, металургійну, деревообробну, харчову.
Статистика, яка говорить сама за себе
За даними Міністерства економіки України, у 2024 році загальний обсяг експорту склав 41 мільярд доларів, з яких близько 10% припадало саме на поставки до ЄС у межах безмитного режиму. Така частка виглядає ще більш значущою, враховуючи складність логістики, блокування чорноморських портів і зростання транспортних витрат унаслідок війни.
Безмитний експорт дозволив українському аграрному сектору зберегти 70% довоєнного обсягу вирощування, а металургії — переорієнтуватися на західні ринки замість втраченого доступу до Росії та Азії. Скасування мит і квот означало вільний доступ до одного з найбільших економічних блоків у світі — понад 450 мільйонів споживачів і валовий ВВП у понад 15 трильйонів євро.
Чому ЄС сумнівається?
Незважаючи на очевидну користь для України, у Брюсселі дедалі гучніше лунають голоси, що виступають за припинення або обмеження режиму вільної торгівлі. Причина — внутрішній тиск у країнах ЄС, зокрема в Польщі, Угорщині, Словаччині та Болгарії. Місцеві фермери в цих державах висловлюють невдоволення напливом українського зерна, меду, яєць, цукру, м’яса птиці, фруктів, що, за їхніми словами, “дестабілізує місцеві ринки”.
Особливо загострилася ситуація в Польщі, яка в червні 2025 року готується до президентських виборів. Уряд, не бажаючи втратити сільськогосподарський електорат, не має політичної волі для підтримки лібералізації торгівлі з Україною. Польща вже неодноразово вдавалася до односторонніх обмежень імпорту з України, чим порушувала єдину політику ЄС.
Дипломатія агрополітики: голос України
Міністр аграрної політики України Віталій Коваль прямо звернувся до польського уряду із закликом: використати своє головування в Раді ЄС у першій половині 2025 року для просування питання продовження безмитного режиму. Він наголосив: “Польща має всі інструменти, щоб стати лідером у цьому процесі. Настав час продемонструвати, що партнерство з Україною — не лише слова, а й дії”.
Сергій Марченко, міністр фінансів, додав: “Ми розуміємо складність внутрішньої ситуації в ЄС, але повернення до довоєнних умов означатиме економічний удар для України в момент, коли вона воює за європейські цінності”.
Прецеденти аграрного конфлікту
Конфлікти на тлі експорту української агропродукції — не нові. У 2023 та 2024 роках Польща, Угорщина та Словаччина вже вводили заборони на імпорт окремих українських товарів. Це створювало політичну напругу як між країнами, так і всередині самого Євросоюзу, адже торгівельна політика — компетенція Брюсселя, а не національних урядів.
Європейська Комісія тоді закликала до скоординованої відповіді, однак під тиском виборців деякі країни вдавалися до самостійних рішень. Сьогодні ситуація загострюється — внутрішні вибори, економічне уповільнення в ЄС і зростаючий популізм лише посилюють розкол.
Геополітичний ризик: США виходять з фокуса
Ще один фактор, що робить угоду з ЄС особливо важливою — це невизначеність довкола майбутньої військової та фінансової підтримки з боку США. На тлі президентської кампанії в Америці питання допомоги Україні знову стало політично чутливим.
У разі скорочення американських траншів, Україна ще більше залежатиме від внутрішніх джерел фінансування та зовнішньої торгівлі. ЄС у цьому випадку перетворюється на ключового партнера — не лише політичного, а й економічного. Саме тому скасування торговельних преференцій у червні може спричинити не лише падіння експорту, а й бюджетну нестабільність.
Пропозиції компромісу: пошук балансу
У Брюсселі наразі обговорюється декілька сценаріїв:
- Тимчасове продовження поточного режиму ще на 6–12 місяців, поки триватимуть дискусії щодо нових умов.
- Запровадження “захисного механізму” — ліміти на певні чутливі продукти, але збереження пільг для інших галузей.
- Технічне розділення угоди на аграрну й неаграрну частини — для уникнення тиску з боку фермерських лобі.
Жоден з цих сценаріїв поки не отримав одноголосної підтримки, однак позитивним сигналом є визнання з боку Єврокомісії, що “повне скасування безмитного режиму зараз — це стратегічна помилка”.
Що втратить Україна?
За оцінками аналітичного центру CASE Ukraine, у разі повернення мит, українські експортери втратять до 2 мільярдів доларів упродовж року. Особливо болісно це вдарить по малих і середніх агровиробниках, які орієнтувалися саме на європейський ринок.
Також у зоні ризику — логістичні хаби на західному кордоні (Львів, Закарпаття, Волинь), які розвинулися завдяки високому попиту на перевезення до ЄС.
Як реагує український бізнес?
Асоціація “Український клуб аграрного бізнесу”, Федерація роботодавців та низка галузевих об’єднань вже направили відкриті листи до Єврокомісії, в яких закликають зберегти дію преференцій. Вони зазначають: бізнес інвестував у переробку, сертифікацію та логістику саме під європейські вимоги. Повернення мит стане ударом по довгостроковій стратегії інтеграції з ЄС.
Один із прикладів — компанія з Черкаської області, яка побудувала м’ясопереробний завод із повним циклом експортної підготовки. В разі введення мита, підприємство буде змушене скоротити штат на 30%.
Висновок
Переговори між Україною та ЄС щодо продовження безмитного режиму торгівлі — це не просто технічна деталь у двосторонніх відносинах. Це питання економічного виживання, стратегічної стійкості та довіри. Україна заплатила високу ціну за своє європейське майбутнє, і тепер очікує, що Європа не закриє перед нею двері.
ЄС має обрати між короткотерміновим політичним комфортом і довготерміновою відповідальністю. Рішення щодо торговельних преференцій буде не лише економічним, а й моральним тестом для європейської єдності.
About the Author
