
На тлі гуманітарної катастрофи в Смузі Гази та десятків тисяч загиблих, переговори про перемир’я між ХАМАСом та Ізраїлем офіційно провалилися. Основна причина — фундаментальна розбіжність у позиціях сторін. ХАМАС заявив, що не складе зброї, доки не буде створено незалежну палестинську державу з Єрусалимом як столицею. Ізраїль, у свою чергу, вимагає повної демілітаризації ХАМАСу перед будь-якими політичними поступками.
Це — політичний глухий кут, у якому дипломатичні зусилля Катару, Єгипту, Франції та Саудівської Аравії розбилися об жорсткі доктрини обох сторін.
📌 Ключова заява ХАМАС: “Жодного роззброєння без державності”
2 серпня 2025 року ХАМАС оприлюднив чітку позицію:
«Ми не здамо жодної гвинтівки, доки не буде створено незалежну державу Палестина зі столицею в Єрусалимі».
Це відверте відхилення ключової вимоги Ізраїлю, який наполягає на роззброєнні як передумові для будь-якого політичного процесу.
Цей меседж укладається в багаторічну ідеологічну лінію ХАМАСу, яка передбачає:
- Озброєний спротив як легітимну форму протистояння окупації;
- Орієнтацію на кордони 1967 року;
- Відмову визнати постійний ізраїльський контроль над безпекою.
🤝 Провал переговорів: 60 днів перемир’я залишаються на папері
Переговори, що велися непрямо через Катар та Єгипет, мали на меті:
- Досягти 60-денного перемир’я;
- Організувати масовий обмін заручниками та полоненими;
- Запустити політичний діалог щодо поствоєнного врегулювання.
Втім, жодна зі сторін не наблизилась до компромісу.
Ізраїльське керівництво на чолі з Беньяміном Нетаньяху категорично відкинуло вимогу створення палестинської держави у нинішньому контексті, а також розкритикувало підтримку такої позиції з боку Франції, Великобританії, Канади та інших держав.
«Ці країни лише заохочують терористів. Ми не віддамо контроль над безпекою на догоду фанатикам», — заявив Нетаньягу в інтерв’ю ізраїльським ЗМІ.
⚖️ Ідеологічний конфлікт: не лише політика, а концепція
Це не просто конфлікт позицій — це ідеологічна прірва, де кожна сторона вважає компроміс капітуляцією.
ХАМАС:
- Сприймає роззброєння як втрату останнього інструменту тиску.
- Наполягає на суверенітеті, а не на автономії.
- Вважає “демілітаризацію” пасткою, яка залишить палестинців беззахисними.
Ізраїль:
- Вбачає у ХАМАСі терористичну структуру, яка не підлягає легітимації.
- Вимагає повного контролю над безпекою, зокрема в прикордонних зонах.
- Категорично не погоджується на поділ Єрусалима, розглядаючи його як неподільну столицю.
💣 Війна без кінця: гуманітарна катастрофа, політична порожнеча
З 7 жовтня 2023 року, коли ХАМАС здійснив масований напад на Ізраїль, загинули понад 1 200 ізраїльтян, було захоплено 251 заручника.
У відповідь Ізраїль розпочав масштабну воєнну кампанію, яка вже призвела до:
- Понад 60 000 загиблих палестинців (переважно цивільних);
- Знищення значної частини житлової інфраструктури Гази;
- Повного обвалу системи охорони здоров’я, водопостачання, енергозабезпечення;
- Зростаючої критики з боку ООН, Human Rights Watch, Amnesty International.
Сьогодні війна в Газі — це неоголошена, але тотальна, з усіма рисами затяжного конфлікту без чітких цілей і часових меж.
🌐 Міжнародні ініціативи: декларації без важелів
У спробі зрушити ситуацію, Франція та Саудівська Аравія підготували спільну декларацію, яку підтримали Катар, Єгипет та кілька країн ЄС. У ній ідеться про:
- Дво-державне вирішення конфлікту;
- Демілітаризацію ХАМАСу;
- Передачу влади Палестинській автономії під міжнародним наглядом.
Проте в умовах відсутності реального впливу на дії сторін, ці пропозиції залишаються на рівні паперових ініціатив.
🧭 Що далі: цикл без виходу?
Конфлікт Ізраїлю та ХАМАСу знову набирає рис замороженого, але активного збройного протистояння.
Ключові ознаки:
- Відсутність навіть тимчасового перемир’я;
- Неможливість реалізувати обмін заручниками;
- Взаємне загострення ультимативних позицій.
Переговори не просто провалилися — вони виявили повну несумісність стратегічних цілей.
✅ Підсумок: криза як стратегія
Сторони не прагнуть компромісу — вони експлуатують кризу як інструмент політики.
- Для ХАМАСу — це спосіб мобілізації суспільства й міжнародної підтримки.
- Для Ізраїлю — це аргумент на користь жорсткої безпекової доктрини.
- Для міжнародної спільноти — випробування здатності впливати, а не лише засуджувати.
І поки сторони сперечаються про «перед» чи «після» — люди продовжують вмирати щодня.
У цьому й полягає найбільша поразка всіх учасників.