Контекст інциденту
У міжнародному небі над Східно-Китайським морем, за межами повітряного простору Японії, протягом двох днів поспіль — 9 та 10 липня — китайський винищувач-бомбардувальник Xi’an JH‑7 здійснив небезпечне зближення з японським літаком розвідки NAMC YS‑11EB. В одній із ситуацій дистанція між літаками скоротилася до критичних 30 метрів, що створює безпосередню загрозу зіткнення.
Зафіксовані маневри тривали: у середу — близько 15 хвилин, у четвер — ще 10 хвилин. Незважаючи на відсутність фізичних пошкоджень чи постраждалих, японська сторона класифікує дії Китаю як “виключно небезпечні” і неприйнятні у міжнародному повітряному просторі.
Реакція Японії
Міністерство оборони Японії оперативно задокументувало обидва інциденти та подало офіційний звіт. У відповідь Міністерство закордонних справ висловило серйозну стурбованість. Заступник міністра Фунокоші викликав посла Китаю Ву Цзянхао для вручення ноти протесту та висловлення вимоги про припинення подібних маневрів.
Японія наголосила, що подібні дії не сприяють регіональній стабільності, а навпаки — загрожують загостренням безпекової ситуації.
Реакція Китаю
Офіційний Пекін інциденти не прокоментував, але раніше вже звинувачував Японію у провокаціях та надмірному рекогносцируванні китайської військової інфраструктури. Китай вважає своє повітряне патрулювання законним, а поведінку Японії — “настирливою”.
Схожі ситуації вже траплялися у червні та ще раніше у 2014 році, коли китайські літаки J‑15 наближались до японської розвідки на відстань 30–45 метрів. Тоді, як і зараз, конфлікт не переріс у фізичну сутичку, але напруга лише зросла.
Геополітичний контекст
Подібні інциденти відбуваються на тлі посиленої активності китайських військово-морських сил, зокрема навчань біля Тайваню за участі авіаносців Shandong та Liaoning. Японія вбачає в цьому стратегічний тиск на регіон і намагається посилити контроль над своїм повітряним та морським простором.
Водночас, між країнами триває пожвавлення економічної співпраці: Китай нещодавно відновив імпорт японської яловичини та морепродуктів, що свідчить про подвійність стратегії — агресія з одного боку, співробітництво з іншого.
Додаткові геостратегічні аспекти
Ще один важливий фактор, який не можна ігнорувати, — зростання військово-морської активності США в регіоні, зокрема у співпраці з Японією, Південною Кореєю та Філіппінами. Це безпосередньо впливає на поведінку Китаю, який бачить таке партнерство як загрозу своїм інтересам у Східно-Китайському морі та поблизу Тайваню.
Китайські військові дії — це не тільки спроба тиску на Японію, але й сигнал до Заходу: Пекін готовий боронити свої позиції, навіть якщо це означає ризик провокацій. У такій атмосфері кожен політ, кожен маневр може стати іскрою, яка розпалить ширший конфлікт.
Чому це має значення
Такі інциденти підривають довіру між країнами та збільшують ризик випадкової ескалації. Повітряне зближення менше ніж на 100 метрів у бойових умовах — це надзвичайно небезпечна практика, яка може призвести до зіткнення, особливо якщо врахувати швидкість і маневреність винищувачів.
Дії Китаю розглядаються як випробування реакції Японії. Водночас, дипломатична відповідь Токіо демонструє, що країна не готова мовчки терпіти подібну агресію, навіть попри зростаючі економічні зв’язки з Пекіном.
Аналітичні висновки
Китай, здається, намагається використати свою військову присутність як важіль тиску у широкому регіональному контексті. Японія ж відповідає помірковано, втримуючи дипломатичну тональність, але фіксуючи кожен крок у міжнародному правовому полі.
Ці події також свідчать про зростаючу роль повітряної розвідки у стратегіях стримування. Країни дедалі частіше застосовують тактику наближених обльотів для демонстрації сили, не переходячи при цьому межі відкритого конфлікту.
About the Author
