Коротка зустріч із глибокими наслідками
2 червня 2025 року у Палаці Чираган в Стамбулі відбулася дипломатична подія, яку світ очікував із напруженням. Мирні переговори між Україною та Росією, за участі Туреччини та США як посередників, тривали менше години. Це стало ще одним свідченням того, наскільки складно досягти політичного компромісу між сторонами, які перебувають у стані кровопролитної війни вже понад три роки.
Українську делегацію очолював міністр оборони Рустем Умеров, російську — радник Путіна Володимир Мединський. Попри зусилля посередників, зустріч завершилася фактично без прориву, лише із частковими гуманітарними домовленостями.
Вимоги сторін: діалог глухих
Україна висунула чіткі та послідовні вимоги: 30-денне безумовне припинення вогню, повернення незаконно вивезених дітей, обмін усіма полоненими, а також підготовку до лідерського саміту за участі Зеленського, Путіна і Трампа. Ці кроки розцінювалися Києвом як “гуманітарне вікно” для стабілізації фронту.
У відповідь Росія озвучила пакет вимог, які на Заході охрестили “де-факто ультиматумом”: повне виведення ЗСУ з чотирьох окупованих областей, відмова України від вступу до НАТО, демілітаризація, а також визнання російського суверенітету над Кримом і Донбасом. Такі вимоги свідчать, що Москва досі вірить у примус Києва до капітуляції.
Гуманітарний мінімум: тіла і поранені
Попри політичну напругу, сторони домовились про важливі гуманітарні кроки. Заплановано обмін важкопораненими військовими та повернення тіл понад 6 000 загиблих. Україна також передала список понад 19 000 дітей, вивезених у РФ, і вимагає їх повернення відповідно до міжнародного гуманітарного права.
Проте в Москві поки що не дали згоди на механізм повернення дітей, що викликає обурення в ООН та серед правозахисних організацій. Папа Римський назвав цю практику “системним злочином проти майбутнього покоління”.
Ескалація перед переговорами
Напередодні зустрічі обидві сторони вчинили потужні військові дії. Україна за допомогою дронів завдала ударів по російських авіабазах, знищивши або пошкодивши 41 стратегічний бомбардувальник. У відповідь Росія здійснила найбільшу з 2022 року ракетно-дронову атаку — понад 470 одиниць зброї.
Це ще раз довело: зброя і далі говорить гучніше, ніж дипломати. На фоні таких атак довіра між сторонами знижується, а кожен дипломатичний жест виглядає театральним.
Захід тисне: Трамп як фактор
США, як головний союзник України, дедалі рішучіше закликають до діалогу. Дональд Трамп особисто закликає сторони “завершити війну, яка послаблює Захід”. Водночас він натякнув, що у разі бездіяльності може переглянути обсяг підтримки Києва.
Це викликає тривогу у Вашингтоні та Брюсселі, адже мир, нав’язаний силою, може призвести до нового глобального конфлікту вже за кілька років.
Третій раунд і саміт: чи можливе диво?
Україна вже подала ініціативу щодо проведення третього раунду переговорів до кінця червня. Також активно обговорюється проведення великого саміту за участю лідерів, на якому, можливо, буде запропонована нова формула миру.
Однак чи зможе такий саміт відбутися — велике питання. Путін на публіці уникає прямих заяв, Зеленський продовжує дипломатичний тиск, а Трамп хоче “великої угоди”, яка б закріпила його в історії. Конфлікт ризикує перетворитися на політичний театр.
Громадська думка — фактор, який змінює гру
Суспільна втома стає визначальним чинником. В Україні зростає запит на стабільність, але не ціною поступок агресору. У Росії ж ширяться протести родин мобілізованих, незадоволення в армії та економічне зубожіння.
Обидві влади — в Києві й Москві — мусять зважати на цей тиск. І хоч прямий мир зараз виглядає недосяжним, саме суспільства можуть змусити еліти сісти за реальний стіл переговорів.
Висновок: Мир у Стамбулі лишається примарою — переговори показали лише глибину прірви між сторонами. Але поки суспільства не втратять надію, існує шанс на розв’язання. Залишайтесь з нами — ми тримаємо руку на пульсі історії.
About the Author
