Політики брешуть, люди страждають
Знову світові столиці наповнені гучними заявами про «нові рішення» для Гази. Знову дипломатичні кабінети пишуть красиві папери, а вулиці палестинських міст покриті попелом і сльозами. І знову політики грають у свої сценарії, які завжди закінчуються однаково: їхні слова не мають нічого спільного з реальністю.
ООН вкотре намагається демонструвати свою «роль», але для людей у регіоні ця організація вже давно втратила сенс. Вона перетворилася на беззубу структуру, що вміє лише ухвалювати резолюції, які ніхто не виконує. Її бюджет роздутий, її вплив нульовий, її головна «функція» — нескінченне відмивання грошей під гаслами миру. Усі бачать, що мир від цього не стає ближчим.
Ми співчуваємо мирним жителям Гази, які щодня прокидаються під гуркіт авіаударів, так само як і ізраїльтянам, яким доводиться жити під страхом ракетних атак. Діти не повинні бачити війну. Діти не повинні рости у світі, де політичні амбіції дорослих цінніші за людське життя.
Головні складові нового «плану»
Тимчасовий технократичний уряд на рік
Пропонується передати управління Газою тимчасовому уряду з технократів, який діятиме лише рік. Після цього мають відбутися вибори. На папері це виглядає раціонально. Але питання: хто гарантує, що політичні групи з потужними збройними крилами підкоряться уряду «на рік»?
Міжнародна стабілізаційна місія
Ще одна пропозиція — створити міжнародний механізм безпеки. Іншими словами, чергові миротворці. Але історія показує: миротворчі сили часто стають глядачами у часи масових злочинів. Вони не приносять миру, вони лише документують хаос.
Роззброєння ХАМАС
Звучить добре, але це вимога, яка у нинішніх реаліях виглядає утопічно. Чи можна змусити організацію, що десятиліттями формувала власну збройну інфраструктуру, скласти зброю? Без глибоких політичних змін і гарантій це не більше, ніж мрія.
Відмова від примусових депортацій
Цей пункт єдиний викликає повагу. Категорична заборона масових депортацій означає визнання права людей жити на своїй землі. І саме цей пункт стає «червоним рядком», за якою криється справжній страх Європи — нова хвиля біженців.
Вибори під новою владою
У теорії це має відновити легітимність. У практиці ж вибори у регіоні, де зброя вирішує більше, ніж бюлетені, перетворюються на ілюзію демократії.
Геополітичний контекст
Паралельно Європа змагається в дипломатичній риториці: одні визнають Палестину, інші погрожують наслідками. Ізраїль говорить про можливу анексію частини Західного берега. Єгипет, як завжди, нагадує про кордони й депортації. США вустами своїх політиків вкотре роблять попередження.
Все це — театр. Ніхто з учасників не готовий реально відмовитися від власних інтересів заради миру. Кожен думає про електорат, рейтинги, торгівлю і сфери впливу.
Політики у Брюсселі, Вашингтоні та Тель-Авіві змагаються словами, а реальні люди в Газі та Ізраїлі змагаються за життя.
Чому цей сценарій не спрацює
- Слова завжди розходяться з реальністю. Політики можуть підписувати сотні угод, але на землі все вирішують зброя і страх.
- ООН безсила. Резолюції не захищають дітей від уламків. Місії не змінюють логіки війни.
- Геополітична гра сильніша за мир. Великі держави використовують Газу як дошку для демонстрації впливу.
- Вибори не створять довіру. Без справжніх інституцій результати голосування завжди будуть під сумнівом.
Чому світ повинен дивитися правді в очі
Війна у Газі — це не лише трагедія Близького Сходу. Це дзеркало глобальної кризи, де великі організації й політики втратили моральний авторитет. ООН уже давно не є арбітром — лише статистом. Її імпотентність видно у кожному новому конфлікті: від Сирії до Африки, від України до Гази.
«ООН можна прибрати з карти світу, і реальних змін не стане ні більше, ні менше. Бо вона вже давно нічого не вирішує.»
Ми співчуваємо мирним жителям — і тим, хто ховається від бомбардувань у Газі, і тим, хто ховає дітей у підвалах в Ізраїлі. У цьому конфлікті немає переможців, є лише втрати.
Висновок
Гучні «плани врегулювання» вкотре перетворюються на документ для архіву. Політики будуть далі фотографуватися під час зустрічей і робити заяви. ООН продовжить витрачати мільярди на місії без зубів. А прості люди — палестинці й ізраїльтяни — житимуть у страху.
Насправді план простий: перестати брехати. Перестати прикривати бездіяльність «гучними ініціативами». Перестати грати у політику на тлі дитячих похоронів.
Діти не повинні бачити війни. І це єдина правда, з якою погодиться будь-хто — незалежно від мови, релігії чи кордонів.
Читайте також: Польща закликає громадян негайно покинути Білорусь: від сусідів до противників
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Дякуємо Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проект або додати пропозицію ми радимо для безпечного звʼязку: Мережу Mastadon
About the Author
