Пекін стає центром глобальної дипломатії: Іспанія просуває збалансований курс ЄС
11 квітня 2025 року прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес відвідав Пекін, де провів стратегічну зустріч із головою Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіном. Це вже третій візит Санчеса до Китаю за останні три роки — і, без сумніву, найвизначніший за символізмом та геополітичним підтекстом. Подія відбулася на тлі стрімкого загострення торговельного конфлікту між США та КНР, який загрожує розколоти глобальну економіку на два поляризовані блоки.
Європа шукає баланс: Санчес про партнерство без підпорядкування
Іспанський лідер у своїй заяві підкреслив, що Іспанія та Європейський Союз розглядають Китай як стратегічного партнера — не конкурента чи супротивника. Він виступив за “міцні і збалансовані відносини”, засновані на взаємній повазі та загальних інтересах. Така риторика свідчить про прагнення Європи знайти незалежну геополітичну траєкторію між тиском Вашингтона та експансіонізмом Пекіна.
Санчес уникав критики щодо прав людини чи внутрішньої політики Китаю, демонструючи прагматичний підхід у зовнішній політиці Іспанії — із фокусом на економічну співпрацю та глобальну стабільність.
Українське питання в тіні: дипломатія без публічних зобов’язань
Сторони також торкнулися теми війни в Україні, яку офіційний Пекін послідовно називає “українською кризою”, уникаючи прямих формулювань щодо агресії Росії. Такий підхід зумовлений прагненням Китаю зберігати імідж нейтрального актора, не порушуючи стратегічного партнерства з Москвою. Зустріч Санчеса з Сі Цзіньпіном не стала винятком — деталі розмови не розголошуються, що є типовим для китайської дипломатичної традиції, де будь-яке зобов’язання формулюється максимально обтічно, без публічних обіцянок чи конкретних позицій.
Проте сам факт, що українське питання було винесене на обговорення, свідчить про зростаючий тиск ЄС на Китай з метою залучення його до міжнародного врегулювання. Санчес, як представник європейської демократії, ймовірно, передав позицію ЄС щодо необхідності припинення військової агресії та дотримання територіальної цілісності України. Це важливий сигнал, що Європа не відступає від принципових позицій, навіть у діалозі з таким потужним партнером, як Китай.
Водночас аналітики зазначають, що Пекін навряд чи змінить свою стратегічну лінію. Китай вигідно зберігати формальний нейтралітет, отримуючи економічні й політичні дивіденди як від співпраці з Росією, так і від відкритості до діалогу з Заходом. Таким чином, обговорення “української кризи” в подібному форматі — це радше дипломатична формальність, ніж реальний крок до зміни балансу сил.
Проте для Європи це важливий фронт інформаційного тиску — постійне нагадування Китаю, що війна в Україні залишається у фокусі світової політики, і її ігнорування може мати довгострокові репутаційні наслідки.
Торговельна війна США–Китай: новий виклик для Європи
Останні події на світовому торговельному фронті лише підсилили значення цього візиту. У відповідь на підвищення мит з боку США, Китай запровадив нові тарифи — до 125% на низку американських товарів. У цьому контексті Сі Цзіньпін закликав Європейський Союз до “захисту багатосторонньої торговельної системи”, натякаючи на необхідність спільного фронту проти американського протекціонізму.
Цей посил апелює до історичної позиції ЄС щодо підтримки Світової організації торгівлі (СОТ) та глобального лібералізму, проте може втягнути Європу у нову хвилю стратегічних дилем.
Пекін — стратегічний магніт для ЄС?
Той факт, що Санчес відвідує Китай утретє за останні три роки, підтверджує довгостроковий курс Іспанії на активізацію двосторонніх відносин з КНР. І хоча Іспанія не є ключовим центром ухвалення рішень в ЄС, її зовнішньополітичні кроки свідчать про ширше європейське прагнення диверсифікувати свої зовнішні альянси в умовах глобальної турбулентності.
Висновок
Зустріч Педро Санчеса із Сі Цзіньпіном стала ще одним індикатором того, що Європа дедалі частіше шукає автономну позицію в умовах нової “холодної війни” між США і Китаєм. Поки світ перебудовується, такі контакти стають не лише символами дипломатії, а й реальними важелями у геоекономічній грі.
About the Author
