
На фоні глобальних економічних потрясінь, дефляційного тиску та невизначеності у світовій політиці, низка центральних банків Європи взяли курс на грошово-кредитне пом’якшення. Серед лідерів цього тренду – Швейцарія, Швеція, Норвегія та Європейський центральний банк. Водночас Сполучені Штати та Велика Британія демонструють більш обережний підхід, балансуючи між стримуванням інфляції та підтримкою економіки.
Швейцарія – перша на нулі: економіка впевнено рухається у зворотному напрямку
Національний банк Швейцарії (SNB) 19 червня знизив ключову ставку з 0,25 % до 0 %, мотивуючи це зростаючим дефляційним тиском – вперше з 2022 року. Інфляція в країні опустилась нижче нуля до –0,1 % у травні. У поєднанні з ревальвацією швейцарського франка (понад +11 % до долара), це створило серйозну загрозу зниження споживчої активності та уповільнення економіки.
Аналітики вважають, що цей крок демонструє не лише прагнення підтримати споживчий попит, а й захистити експортно-орієнтовану економіку країни. SNB також натякнув, що готовий до повернення до політики негативних ставок, якщо ситуація не покращиться. Це означає, що депозити в нацвалюті можуть знову почати втрачати вартість у номінальному вираженні – крок, який міг би здатися надмірним, якби не загроза глибшої дефляції.
Норвегія та Швеція: скандинавське зниження – не лише реакція, а превентивна стратегія
Того ж дня, 19 червня, Norges Bank знизив ставку на 25 базисних пунктів до 4,25 %, що стало несподіванкою для більшості ринків. Зниження інфляції до 2,8 % і ознаки гальмування зростання змусили центральний банк реагувати раніше, ніж очікувалося. Важливо, що керівництво банку не виключає ще два пом’якшення до рівня 3,75 % до кінця 2025 року.
У Швеції Riksbank також знизив ставку до 2 % 18 червня, що стало другим кроком у новому циклі стимулювання. Причини – подібні: слабке відновлення після пандемії, зниження інфляції та побоювання щодо впливу геополітичних ризиків, зокрема тарифних воєн і нестабільності на Близькому Сході.
Європейський центробанк: восьме зниження та сигнал завершення циклу
Європейський центральний банк 5 червня знизив ставку на 25 б.п. до 2 %, що стало восьмим зниженням поспіль. Керівниця ECB Крістін Лагард зазначила, що цикл наближається до логічного завершення, хоча зберігає можливість ще одного кроку наприкінці року. ЄЦБ знаходиться у вкрай делікатному становищі – балансуючи між стабілізацією євро, підтримкою внутрішнього попиту та боротьбою з геоекономічною фрагментацією.
Велика Британія та США: обережний спокій перед бурею?
Банк Англії 19 червня вирішив утримати ставку на рівні 4,25 %, попри те що троє членів грошового комітету наполягали на зниженні до 4 %. Глава BoE Ендрю Бейлі зазначив, що “ринки демонструють нестійкість”, тому регулятор не готовий до радикальних кроків без ясності щодо макроекономічної картини.
У США ФРС залишила ставку на рівні 4,25–4,50 % 18 червня, але у супровідній заяві відкрито повідомила про можливість двох знижень до кінця року. Проте головним стримувальним фактором є ризик повернення інфляції через геополітичні потрясіння, тарифну політику й нестабільність у фінансовому секторі.
📊 Геоекономічний вимір: три сценарії
- Скоординоване пом’якшення: якщо рецесійні сигнали посиляться, BoE і Fed приєднаються до циклу, що посилить глобальну ліквідність.
- Фінансова фрагментація: збереження розриву між політиками США/Британії та Європи призведе до валютних дисбалансів, перегріву долара та напруги в глобальній торгівлі.
- Цільова стабілізація: пом’якшення в Європі дозволяє уникнути дефляції без втрати валютної стабільності – оптимальний сценарій для світової економіки.
✅ Висновок
Останні рішення провідних європейських центральних банків засвідчують початок нового етапу у глобальній грошово-кредитній політиці. На відміну від агресивних антикризових кроків 2020–2022 років, нинішнє пом’якшення є реакцією на структурні зміни у світовій економіці: ревальвацію валют, дефляційний тиск, демографічні виклики та геополітичну фрагментацію.
США та Велика Британія зберігають обережність, проте саме Європа наразі формує траєкторію монетарного мислення. Наступні кілька місяців стануть вирішальними: вони покажуть, чи стане нова хвиля зниження ставок способом уникнути рецесії — чи навпаки, виявить межі ефективності традиційних інструментів у новій реальності.