Переломний момент у війні: найбільший обмін полоненими з початку повномасштабного вторгнення
23 травня 2025 року стало знаковою датою для обох сторін затяжного конфлікту між Україною та Росією. У Стамбулі, вперше за три роки, відбулися прямі переговори, які, хоч і не принесли довгоочікуваного припинення вогню, завершилися найбільшим за всю війну обміном полоненими. Обидві країни звільнили по 270 військовополонених і 120 цивільних осіб. Це не просто гуманітарний жест — це сигнал про можливість нового дипломатичного шляху, хоча він і досі всіяний розбіжностями та недовірою.
Дипломатія в Стамбулі: перший прорив чи тимчасовий компроміс?
Переговори у Стамбулі, організовані за посередництва Туреччини, стали першим офіційним контактом високого рівня між Україною та Росією з початку 2022 року. Обмін полоненими — єдиний конкретний результат цих перемовин. Російська сторона наполягала на “умовах”, серед яких — демілітаризація частини територій, визнання “нових кордонів” та гарантії нейтралітету України. У відповідь Київ чітко дав зрозуміти, що жодних поступок агресору бути не може.
“Ми не віддамо жодного метра нашої землі”, — заявив представник української делегації. Така позиція вкотре демонструє — Україна обирає шлях честі, а не капітуляції.
Реакція світу: США вітають, але обережно
Президент США Дональд Трамп публічно оголосив про “завершення обміну”, назвавши його “великим кроком”. Утім, навіть він змушений був визнати, що цей процес ще триває. За даними Reuters, деякі логістичні труднощі та погодження остаточних списків ще не були завершені на момент оголошення. Захід підтримав Україну, але зберігає обережність у прогнозах щодо потенційного перемир’я.
Політична гра Росії: поступки заради ескалації?
Не секрет, що Росія використовує гуманітарні питання як інструмент політичного тиску. Її “готовність” до обміну — це, насамперед, спроба впливати на міжнародну думку, подаючи себе як сторону, готову до компромісів. Однак за кулісами Кремль продовжує шантажувати світ ядерною риторикою, провокувати дестабілізацію в регіоні та блокувати будь-які реальні спроби миру.
Чи можливе припинення вогню?
Україна заявила про готовність до 30-денного припинення вогню, за умови, що це буде першим кроком до повного виведення військ з її території. Натомість Росія висуває умови, які Київ називає неприйнятними. Зокрема, йдеться про визнання незаконної анексії Криму, легітимацію маріонеткових “республік” та відмову від західного курсу.
Це нагадує типову тактику авторитарного режиму: створити ілюзію миру, одночасно посилюючи військову присутність і пропагандистський тиск.
Геополітичні наслідки: компроміс чи стратегічна пастка?
Масштабний обмін полоненими 23 травня — це, безумовно, позитивний крок, однак не варто плутати гуманітарний жест із поступом у врегулюванні війни. Москва вкотре демонструє здатність грати на емоціях міжнародної аудиторії, використовуючи навіть долі людей як інструмент торгу. Тоді як світові ЗМІ вихваляють “прогрес”, реальність на полі бою залишається незмінною — обстріли, руйнування та смерті не припиняються.
Перемир’я без виведення російських військ з України — це не мир, а замороження конфлікту, вигідне виключно Кремлю. Будь-який “діалог”, в якому не йдеться про повну деокупацію, лише грає на руку агресору.
Висновок
Цей обмін — важливий, але не є підставою для ейфорії. Він не змінює стратегічної картини війни, в якій Росія залишається ініціатором насильства. Світ має чітко зрозуміти: справедливий мир — це не торг за людські життя, а звільнення всієї України від окупанта.
About the Author
