
Квітень 2025 року — український транзитний маршрут може змінити власника. Наслідки можуть бути непередбачуваними
🛢️ Серце енергетичної інфраструктури — під іноземним контролем?
Серед ключових тем переговорів між урядами США та України у квітні 2025 року однією з найгостріших стала американська вимога щодо передачі контролю над головним транзитним газопроводом, через який російський газ надходить до Європи. Ініціатива походить від адміністрації Дональда Трампа та передбачає, що управління інфраструктурою перейде до американської Міжнародної фінансової корпорації розвитку (DFC).
Для України це більше, ніж технічне рішення — мова йде про критичну артерію, яка десятиліттями забезпечувала державі як геополітичну вагу, так і бюджетні надходження. Тепер ці ресурси можуть опинитися під контролем зовнішнього гравця — без прямих гарантій безпеки чи компенсацій.
🇺🇸 Що хочуть США?
У проєкті угоди зазначається, що:
- DFC отримає право на операційне управління трубопроводом, включно з тарифною політикою, технічним контролем та плануванням транзиту.
- Україна втратить прямий вплив на ринок транспортування газу, в тому числі й на обсяги постачання до Європи, що напряму впливає на міжнародну політику.
- Ризики для енергетичної безпеки України зростають — зокрема, в разі перебоїв у поставках чи загострення відносин із будь-якою зі сторін.
🇺🇦 Київ у шоковій позиції
Попри те, що Президент Володимир Зеленський публічно не озвучив повну позицію щодо цього пункту, джерела в уряді повідомляють про глибоке занепокоєння:
«Мова йде про критичний елемент нашого суверенітету. Газова труба — це не просто труба. Це інструмент впливу, важіль дипломатії та наш щит у відносинах із ЄС», — зазначив один із високопосадовців в інтерв’ю Espreso.
⚠️ До чого це може призвести?
1. Втрата геополітичної суб’єктності
Якщо транзит буде контролюватися з Вашингтона, Україна втратить свою функцію посередника між РФ та ЄС. У критичний момент, наприклад — взимку, Київ не зможе впливати на обсяг чи швидкість постачання.
2. Ослаблення перемовної позиції
Позиція України у будь-яких тристоронніх перемовинах (з Європою та Росією) буде похитнута. А DFC — як американська структура — діятиме передусім в інтересах США, а не України.
3. Внутрішній скандал
Передача газопроводу викликає різке обурення в суспільстві. Після досвіду з “харківськими угодами” (2010), українці вкрай чутливі до подібних поступок. Це може спричинити нову хвилю політичної дестабілізації.
4. Посилення тиску з боку РФ
Росія вже неодноразово натякала, що контроль США над українською енергетикою є “провокацією”. Передача газопроводу може стати приводом для нових агресивних дій або кібератак.
🔍 А якщо подумати глибше?
Контроль над транзитом — це більше, ніж економіка. Це важіль контролю над Європою. Якщо США отримає трубу — воно автоматично отримає вплив на цілу ланку енергетичного ланцюга ЄС. Україна в цьому випадку — лише платформа.
🔚 Висновок
Газопровід — це стратегія. І коли інфраструктура, яка десятиліттями захищала інтереси країни, опиняється під зовнішнім управлінням — це не просто дипломатія. Це початок втрати суверенітету.
Чи готова Україна до нової залежності заради старої підтримки? Відповідь має дати не лише влада, а й суспільство.