
Масштабна споруда майбутнього: з чого все почалося
У 2024 році неподалік Пекіна розпочалось будівництво надсекретного військового комплексу, який уже зараз отримав неофіційну назву “Beijing Military City”. Його масштаби вражають: згідно з аналітикою Financial Times та американських розвідструктур, об’єкт охоплює площу понад 1 500 акрів (близько 6 км²) — це у десять разів більше за всесвітньо відомий Пентагон.
Комплекс розташований приблизно в 30 км на південний захід від китайської столиці, поблизу Чонцінського водосховища. Супутникові знімки Maxar Technologies зафіксували понад 100 кранів, масштабні земляні роботи, системне риття тунелів, зведення бетонних укріплень і формування багаторівневої підземної інфраструктури.
Очікується, що проєкт буде завершено до 2027 року — до 100-річчя Народно-визвольної армії Китаю. Цей термін є символічним і вказує на стратегічну вагу комплексу в рамках майбутньої оборонної доктрини Пекіна.
Функціональність і мета: стратегічний щит під столицею
Аналітики вважають, що “Beijing Military City” стане не просто черговою військовою базою, а головним командним центром КНР у разі повномасштабного конфлікту — включно з ядерною війною. Комплекс проєктується як “бункер кінця світу” — він включає глибокі укріплені тунелі, залізобетонні сховища та системи життєзабезпечення, здатні витримати удари ядерною зброєю або сучасними бункер-бастерами.
Він також може повністю замінити нинішній центр управління в Західних горах, побудований ще за підтримки СРСР у 1950-х роках. Новий комплекс не лише модернізує командно-контрольну інфраструктуру, а й формує сучасну, автономну систему управління військовими операціями в умовах критичних загроз.
З точки зору оборонного планування, об’єкт гарантує збереження ланцюга командування та стійкість політичної верхівки у разі втрати контролю на інших рівнях.
Тайвань, США і світ: геополітичне значення
Будівництво “військового міста” відбувається на фоні стрімкого загострення відносин між Китаєм і США. Тайванське питання знову в центрі світового напруження: в регіоні збільшено присутність американського флоту, ведеться постійне патрулювання літаків-розвідників, а тайванська армія регулярно проводить навчання у рамках підтримки від Заходу.
Для Пекіна новий командний центр — це відповідь. Він дає змогу швидко перейти до мобілізації в разі вторгнення на Тайвань або нападу на інфраструктуру материкового Китаю. Це — інструмент стратегічного стримування, який показує: у будь-якому сценарії китайське керівництво готове не лише захищатися, а й діяти злагоджено у найгірших умовах.
Супутникові підтвердження і контроль безпеки
Супутникові зображення виявили велику кількість глибоких котлованів, дороги, логістичні коридори, бетонні куполи й інші характерні елементи укріплень. Зовнішній периметр ретельно охороняється: встановлені заборони на дронові польоти, фотозйомку та будь-яке стороннє спостереження. Рух у зону жорстко обмежений, а будь-які спроби проникнення — миттєво припиняються.
При цьому офіційний Пекін не коментує деталі будівництва. Представники посольства КНР у США заявили, що “не володіють інформацією” щодо об’єкта, що лише підсилює здогадки про його стратегічне значення.
Розстановка сил і новий світовий порядок
Будівництво “Beijing Military City” — це прямий сигнал не лише сусідам, а й усьому світу: Китай готується до нового рівня конфліктів. Це не просто військова інфраструктура — це символ нової епохи, де війна планується не лише на полі бою, а й під землею, в режимі автономного виживання та тотального контролю.
Країни НАТО вже оцінюють потенційні загрози: підземна фортеця біля столиці держави з другою у світі економікою і третім за розміром ядерним арсеналом кардинально змінює баланс стримування. І поки що єдиною реальною відповіддю залишається стратегія високотехнологічного паритету — космос, кіберзахист і ядерна триада.
Висновок
“Beijing Military City” — це не просто бетон і арматура. Це — маніфест нової китайської оборонної доктрини, яка передбачає тотальну підготовку до глобального протистояння. Китай більше не ховається за гаслами “мирного розвитку” — він інвестує у виживання, безпеку і стабільність режиму за будь-яку ціну. І це повинні врахувати всі геополітичні гравці.