Визнання Палестини: історичний крок чи символічний жест західних країн?
Визнання Палестини: історичний крок чи символічний жест західних країн?
21 вересня 2025 року стало історичною віхою у міжнародній дипломатії, коли Велика Британія, Канада та Австралія одночасно оголосили про офіційне визнання державності Палестини. Цей крок, до якого пізніше приєдналася Португалія, знаменує радикальну зміну у підході західних країн до палестино-ізраїльського конфлікту та спробу оживити застопорений мирний процес. Визнання Палестини відбувається на тлі найкривавішого конфлікту в регіоні за останні десятиліття, що призвів до гуманітарної катастрофи в секторі Газа та зростання міжнародної ізоляції Ізраїлю.
Історичне рішення та його мотивація
Рішення трьох ключових західних країн визнати Палестинську державу є безпрецедентним у сучасній дипломатичній історії. Велика Британія, Канада та Австралія традиційно вважалися найближчими союзниками Ізраїлю серед західних країн, що робить їхній крок особливо значущим .
Основні мотиви визнання:
- Гуманітарна катастрофа в Газі: масові жертви серед цивільного населення (понад 65,000 загиблих за даними місцевих медичних джерел) та руйнування інфраструктури
- Фрустрація через бездіяльність: десятиліття невдалих спроб мирного врегулювання та зростання ізраїльських поселень на Західному березі
- Стратегічний інтерес: спроба зберегти можливість двохдержавного рішення, яка стає все більш примарною
“Ми визнаємо державу Палестина, щоб оживити надію на мир для палестинців та ізраїльтян” – прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер .
Прем’єр-міністр Канади Марк Карні наголосив, що це визнання “не легітимізує тероризм і не є винагородою за нього”, маючи на увазі атаки ХАМАС 7 жовтня 2023 року . Натомість, воно спрямоване на підтримку поміркованих сил серед палестинців та створення умов для мирного співіснування.
Умови визнання та очікування
Країни, що визнали Палестину, висунули низку умов та очікувань щодо майбутнього устрою палестинської держави:
Ключові вимоги:
- Відмова від насильства та визнання права Ізраїлю на існування
- Проведення демократичних виборів та реформування інституцій влади
- Демілітаризація та створення цивільної адміністрації
- Відсторонення ХАМАС від будь-якої участі у владі
Австралійський прем’єр Ентоні Альбанезе заявив, що подальші кроки, включаючи відкриття посольств, будуть розглянуті після прогресу в реформах . Цей умовний підхід свідчить про обережність західних країн та їхній намір уникати посилення радикальних сил.
Читайте також: Підступна гра Вашингтона
Міжнародна реакція: від схвалення до засудження
Рішення західних країн викликало поляризовані реакції у світі, що відображає глибокі розбіжності у підході до конфлікту.
Позитивні реакції:
- Палестинський президент Махмуд Аббас назвав це “важливим і необхідним кроком до справедливого миру”
- Представник ХАМАС (визнаний терористичною організацією США та ЄС) заявив про “привітання цього кроку”, але вимагав “практичних заходів”
- Багато арабських та мусульманських країн висловили підтримку, розцінивши це як виправдання історичної несправедливості
Критика та засудження:
- Ізраїльський прем’єр Біньямін Нетаньягу назвав рішення “жахливою винагородою тероризму” та заявив, що “палестинська держава не буде створена”
- Президент США Дональд Трамп висловив незгоду, попередивши про можливі торгові наслідки для країн, що визнали Палестину
- Родини ізраїльських заручників засудили рішення як “зраду людяності”, поки 48 заручників залишаються у полоні
Історичний контекст та символізм
Визнання Палестини Великою Британією має особливий символічний характер через історичну роль цієї країни у регіоні. Декларація Бальфура 1917 року, у якій Британія вперше висловила підтримку створенню “національного дому для єврейського народу” в Палестині, тепер набуває нового прочитання .
“Британія несе особливий тягар відповідальності за підтримку двохдержавного рішення” – міністр закордонних справ Великої Британії Девід Ламмі .
Чиатйте також: Масштабна кібератака паралізувала роботу аеропортів у Європі: затримки та скасування рейсів
Це визнання також відбувається на тлі зростаючої міжнародної ізоляції Ізраїлю. За даними ООН, понад 140 країн уже визнали Палестину, але рішення країн G7 (Великої сімки) має особливу вагу .
Практичні наслідки та майбутні перспективи
Незважаючи на символічний характер визнання, воно може мати конкретні наслідки для регіону та міжнародних відносин.
Можливі наслідки:
- Відкриття посольств та установлення повноцінних дипломатичних відносин
- Збільшення міжнародного тиску на Ізраїль щодо припинення поселень на Західному березі
- Підвищення статусу Палестини в міжнародних організаціях
- Можливі санкції проти країн, що визнали Палестину, з боку США
Обмеження визнання:
- Відсутність міжнародно визнаних кордонів та повноцінного контролю над територією
- Поділ палестинських територій між Західним берегом та Газою
- Продовження ізраїльської окупації та військового контролю
- Внутрішній поділ серед палестинців між ФАТХ та ХАМАС
Експерти зазначають, що без практичних змін на місці визнання залишатиметься символічним жестом. Як зазначив палестинський політолог Ріда Абу Рас, “навіть якщо Палестину визнає кожна країна світу, для палестинців мало що зміниться, поки ізраїльська окупація не буде ліквідована” .
Висновки: крок уперед чи політичний маневр?
Визнання Палестини Великою Британією, Канадою та Австралією є важливим дипломатичним розвитком, який відображає зростаюче незадоволення західних країн політикою Ізраїлю та гуманітарною кризою в Газі. Однак це визнання залишається переважно символічним жестом, що не вирішує ключових проблем конфлікту.
Ключові моменти:
- Визнання відбувається на тлі безпрецедентного гуманітарного лиха в Газі та зростання міжнародного тиску
- Країни, що визнали, висувають конкретні умови щодо майбутнього устрою палестинської держави
- Рішення викликало різко поляризовані реакції, що відображає глибокі розбіжності у підході до конфлікту
- Без практичних змін на місці та прогресу в мирних переговорах визнання може залишитися символічним
Майбутнє покаже, чи стане цей крок початком нового етапу мирних переговорів, чи залишиться ще однією спробою західних країн знайти вихід із затяжного конфлікту, не ризикуючи при цьому своїми стосунками з Ізраїлем та США. Як зазначив колишній міністр закордонних справ Великої Британії Девід Ламмі, “визнання не нагодує дітей і не звільнить заручників” , але воно може створити необхідний імпульс для серйозних мирних переговорів.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Дякуємо Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проект або додати пропозицію ми радимо для безпечного звʼязку: Мережу Mastadon
About the Author
