3 червня 2025 року: початок нового етапу сирійсько-ізраїльської напруги
Ізраїль здійснив серію авіаударів по південній Сирії у відповідь на запуск двох ракет з сирійської території в бік Голанських висот — стратегічного регіону, який Ізраїль контролює з 1967 року. Це перша велика військова сутичка між сторонами після повалення багаторічного сирійського лідера Башара Асада в грудні 2024 року.
📍 Що сталося?
За даними ізраїльських джерел, дві ракети були запущені з району Тасіль у провінції Дараа — сирійського півдня, який залишається нестабільним після відходу проіранських угруповань. Обидві ракети впали в незаселених місцях на Голанських висотах, не спричинивши жертв чи серйозних руйнувань. Проте відповідальність за запуск взяло на себе угруповання «Бригади мученика Мухаммеда Дейфа», яке раніше не фігурувало в звітах розвідок. Його назва асоціюється з ХАМАС — організацією, яку Ізраїль вважає терористичною.
✈️ Ізраїльська відповідь: масштабна і цілеспрямована
У відповідь Ізраїль розпочав артилерійські обстріли, після чого авіація завдала ударів по цілях у провінціях Дараа, Кунейтра та навіть у передмісті Дамаска. Серед знищених об’єктів — база 175-ї бригади поблизу Ізраа, а також склади озброєння в районах Канакер і Дахр аль-Асвад.
Міністр оборони Ізраїлю Ізраель Кац публічно звинуватив нову сирійську владу в тому, що вона дозволила атаки з власної території. Він заявив, що Ізраїль «не дозволить відновлення терористичної присутності на кордоні» та пообіцяв «повну відповідь на будь-яку агресію».
Позиція Сирії: заперечення і звинувачення
Сирійське міністерство закордонних справ відкинуло звинувачення у причетності до обстрілу, заявивши, що не може підтвердити факт запуску ракет. Уряд Сирії охарактеризував ізраїльські удари як «грубе порушення суверенітету» і повідомив про «значні людські й матеріальні втрати».
Президент Ахмед аль-Шараа, який очолив країну після падіння Асада, раніше неодноразово висловлювався за мирне врегулювання. Він заявляв про прихильність до угоди про розмежування 1974 року та зосередженість на внутрішній реконструкції країни після десятиліть конфлікту.
🧭 Історичний та стратегічний контекст
Голанські висоти є предметом постійної напруги між Ізраїлем і Сирією. Після громадянської війни, що розпочалася в 2011 році, ізраїльські авіаудари регулярно націлювалися на іранські об’єкти та проксі-групи, присутні в Сирії. Падіння режиму Асада і прихід нової влади викликали надії на деескалацію, але обережність ізраїльського керівництва залишилася.
Після грудня 2024 року Ізраїль фактично розширив свою буферну зону в південній Сирії, зайнявши частину районів, які раніше контролювали миротворці ООН. Це викликало обурення в Дамаску, хоча міжнародна реакція була стриманою.
🌍 Міжнародна реакція: дипломатичні виклики
США, які останнім часом пом’якшили санкції проти Сирії і закликали до її повернення в міжнародну спільноту, висловили занепокоєння загостренням. У Держдепі закликали сторони «утриматися від подальшої ескалації» та нагадали про «вікно можливостей для дипломатії». Іран, зі свого боку, підтвердив підтримку нової влади в Дамаску, що лише ускладнює ситуацію.
ЄС висловив стурбованість щодо ризиків для цивільного населення та підкреслив необхідність дотримання міжнародного права. Організація Об’єднаних Націй закликала до незалежного розслідування інциденту, вказуючи на необхідність уникнення втягування Сирії у нову війну.
🧩 Наслідки та перспективи
Інцидент 3 червня продемонстрував, що навіть після формального завершення епохи Асада, Сирія залишається ареною боротьби геополітичних інтересів. Новий уряд прагне до стабільності, але не контролює повністю ситуацію на півдні. Ізраїль, у свою чергу, не готовий до експериментів із безпекою і реагуватиме на загрози силою.
На тлі війни в Україні, нестабільності в Лівані та зростання напруги в Червоному морі, події в Сирії можуть стати ще одним фронтом глобального зіткнення між блоками. Кожен новий ракетний інцидент тепер — не просто регіональна новина, а потенційний детонатор масштабної ескалації.
📝 Висновок
Перший серйозний конфлікт між Ізраїлем та новою владою Сирії є тривожним нагадуванням, що стабільність Близького Сходу залишається умовною. Поки Ізраїль діє з позиції сили, а Сирія — з позиції відновлення, світова спільнота має шанс виступити посередником. Чи буде цей шанс використано — питання найближчих тижнів.
About the Author
