Жалоба на півдні та святкування на півночі ще раз нагадали світові про глибину незалікованого конфлікту на острові Кіпр.
20 липня 2025 року на Кіпрі вшановували 51-шу річницю турецького військового вторгнення, яке стало поворотною точкою в історії острова. Південна, грецька частина згадувала тисячі жертв та втрату домівок, тоді як північна, підконтрольна Туреччині територія, святкувала, вважаючи події 1974 року актом “миротворення”. Цей контраст — не лише символ, а щорічне нагадування про нерозв’язаний конфлікт, який досі гальмує політичне врегулювання та тримає острів у стані поділу.
Жалобні церемонії на півдні: пам’ять і політична позиція
Уранці неділі, рівно о 5:30 — саме в той час, коли в 1974 році турецькі війська висадилися на узбережжі Кіпру — на всій території півдня пролунав сигнал повітряної тривоги. Для мешканців Республіки Кіпр це вже стала традицією: символічна тривога, яка нагадує не лише про початок бойових дій, але й про десятки тисяч біженців, сотні зниклих безвісти та сотні зруйнованих громад.
Президент Кіпру Нікос Христодулайдіс виступив на офіційному меморіальному заході у Нікосії. У промові він наголосив, що “історія не може бути переписана”, і заявив, що урочистості на півночі є “ганебним святкуванням окупації”.
Під час церемонії було вшановано пам’ять понад трьох тисяч загиблих грецьких кіпріотів, а також наголошено на необхідності збереження національної пам’яті про події, які кардинально змінили долю південного Кіпру. У храмах пройшли заупокійні служби, а школи й університети провели виховні заходи, присвячені трагічним сторінкам кіпрської історії.
Північ святкує: військовий парад і приїзд Ердогана
На півночі, в самопроголошеній Турецькій Республіці Північного Кіпру, цього дня панувала зовсім інша атмосфера. Там відбулися військові паради, концертні виступи та святкові заходи, які позиціонували інтервенцію Туреччини як “визвольну операцію”, що зупинила міжетнічні зіткнення.
У святкуваннях взяв участь президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган. Його присутність була політичним сигналом: Туреччина не має наміру переглядати своєї ролі на острові та продовжить підтримувати північ як окрему державу. Ердоган у своїй промові заявив, що інтервенція “врятувала турецьких кіпріотів від геноциду” і додав, що “Туреччина завжди буде поруч із турецькою громадою Кіпру”.
Лідер ТРПК Ерсін Татар підтвердив, що ідея єдиної федерації для Кіпру є “утопією” і що Турецька Республіка Північного Кіпру повинна мати повноцінне міжнародне визнання.
Геополітична вага Кіпру: конфлікт, який триває
Конфлікт на Кіпрі залишається однією з найстаріших і найстійкіших криз у Європі. Із 1974 року острів фактично розділений навпіл: на південь — міжнародно визнану Республіку Кіпр, і північ — територію, яку контролює Туреччина. Між ними — так звана зелена лінія під контролем сил ООН.
Багаторічні перемовини під егідою ООН не дали результату. Востаннє переговори про возз’єднання провалилися у 2017 році в Женеві. Відтоді сторони дедалі більше дрейфують у протилежні напрямки: південь поглиблює інтеграцію з Європейським Союзом, а північ — із Туреччиною. Цей геополітичний дрейф перетворює Кіпр на арену боротьби впливів між Брюсселем, Анкарою і, меншою мірою, Вашингтоном.
Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш закликав обидві сторони повернутися до столу переговорів. Однак його заява, зроблена у той же день, звучала радше як формальність: “Мир на Кіпрі можливий лише за умови взаємної довіри і політичної волі, але шлях до нього довгий і складний.”
Два наративи — одна територія
Найбільша проблема врегулювання полягає в тому, що сторони мають кардинально протилежні бачення не лише майбутнього, але й самого минулого. Поки південь говорить про окупацію, етнічне очищення і порушення міжнародного права, північ — про миротворчу місію, безпеку і право на самовизначення.
Ці паралельні наративи виховують нові покоління в умовах політичного викривлення і інформаційної ізоляції. У підсумку це поглиблює прірву і практично унеможливлює будь-який компроміс. Політичні заяви про об’єднання дедалі більше сприймаються як риторика без реального змісту.
Висновок: острів, заморожений у конфлікті
Минуло 51 рік з дня, коли турецькі війська висадились на Кіпрі. І якщо тоді це був акт війни, то сьогодні це — символ застиглого конфлікту. Поділ острова став буденністю. Візити лідерів, військові паради, меморіальні церемонії — все це не змінює суті: Кіпр залишився геополітичним «пунктом заморозки» в самому серці Європи.
Поки одна частина острова продовжує жити в минулому, інша намагається переписати це минуле. Але без спільної пам’яті — не буде спільного майбутнього.
About the Author
