Увечері 29 березня 2025 року лідери ХАМАС зробили гучну заяву: палестинське ісламістське угруповання погоджується на нову пропозицію щодо припинення вогню в Секторі Гази, яку воно отримало двома днями раніше від посередників з Єгипту та Катару. Ця подія стала новим витком у складному та затяжному конфлікті між Ізраїлем та ХАМАС, що вже призвів до загибелі десятків тисяч людей, руйнування інфраструктури та гуманітарної катастрофи в Газі.
Ключовий прорив чи тимчасова ілюзія миру?
“Два дні тому ми отримали пропозицію від братів-посередників з Єгипту та Катару. Ми поставились до неї позитивно й затвердили її. Сподіваємося, що окупація (Ізраїль) не стане на заваді її реалізації,” — заявив високопосадовець ХАМАС Халіл аль-Хайя у телевізійному зверненні з нагоди мусульманського свята Ід аль-Фітр. Він також наголосив, що “зброя опору — це червона лінія”.
Угоди про припинення вогню в контексті ізраїльсько-палестинського конфлікту завжди були крихкими й короткочасними. Останнє тимчасове перемир’я, досягнуте за участі Єгипту, Катару та США, тривало до 18 березня, коли Ізраїль відновив бомбардування позицій ХАМАС по всій території Гази, посилаючись на “порушення домовленостей” з боку палестинських бойовиків.
Реакція Ізраїлю та роль міжнародних гравців
Офіс ізраїльського прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху підтвердив отримання нового документа й повідомив про проведення серії внутрішніх консультацій. У відповідь Ізраїль передав посередникам свою контрпропозицію, погоджену зі Сполученими Штатами. Однак деталі цієї відповіді залишаються нерозкритими.
Вашингтон, як один з ключових союзників Ізраїлю, продовжує грати важливу роль у цьому процесі. Представники Білого дому уникають публічних коментарів, проте аналітики припускають, що США намагаються врівноважити політичну підтримку Ізраїлю з тиском на збереження мирного процесу, особливо в умовах зростаючої критики щодо гуманітарної ситуації в Газі.
“Зброя опору” — принципова позиція ХАМАС
Одним із головних каменів спотикання є вимога Ізраїлю щодо демілітаризації Сектору Гази. Для ХАМАС, навпаки, збереження зброї — це питання виживання та засіб опору. У заяві аль-Хайї це звучить однозначно: “Ми не здамо зброю. Вона захищає наш народ і є гарантією нашого існування.”
Такий підхід суттєво ускладнює досягнення довгострокового перемир’я. Ізраїль, підтримуваний США та частково Європейським Союзом, неодноразово заявляв, що без роззброєння ХАМАС не може бути жодної стабільної післявоєнної угоди.
Паралельно — бойові дії на землі
Попри дипломатичні заяви, реальність на полі бою залишається драматичною. У день заяви ХАМАС ізраїльські військові почали нову фазу наземної операції в районі Джнєйна у місті Рафах, пояснюючи це необхідністю “розширення зони безпеки” на півдні Сектору Гази.
За повідомленнями місцевих джерел, щонайменше 25 палестинців загинули внаслідок авіаударів та обстрілів. Медичні служби, які вже працюють на межі можливостей, не справляються із напливом поранених. У регіоні не вистачає медикаментів, води, електроенергії та продовольства.
Заручники як політичний тиск
Іще одним складним питанням є доля ізраїльських заручників, захоплених під час нападу ХАМАС у жовтні 2023 року. Ізраїльська сторона робить повернення заручників головним пріоритетом, натомість ХАМАС використовує їх як важіль тиску.
Прем’єр-міністр Ізраїлю нещодавно заявив, що Ізраїль “займе частину Гази, якщо заручники не будуть звільнені”. У відповідь ХАМАС попередив: “заручники повернуться в трунах, якщо бомбардування не припиняться”.
Чи можливий мир?
Експерти з міжнародної дипломатії розділилися у прогнозах. Частина вважає нову ініціативу Катару та Єгипту потенційним проривом, тоді як інші оцінюють її як ще одну тимчасову передишку перед новим витком насильства.
“Мир можливий лише тоді, коли обидві сторони будуть готові до серйозних поступок, але наразі ми бачимо лише жорстку риторику і прагнення зміцнити позиції перед можливими переговорами,” — зазначив аналітик Близькосхідного інституту у Вашингтоні.
Висновки
Прийняття ХАМАС нової угоди про припинення вогню є символічним жестом на тлі триваючого насильства. Це — черговий шанс, але водночас і тест на готовність до справжнього миру.
Обидві сторони, як Ізраїль, так і ХАМАС, мають власні політичні, воєнні й ідеологічні межі. “Червоні лінії” щодо зброї, заручників, територій та ролі у післявоєнному врегулюванні — поки що неподоланні.
Тим часом тисячі мирних жителів залишаються під загрозою. Кожна втрата серед них — не лише гуманітарна трагедія, а й додатковий аргумент для світової спільноти: настав час не просто говорити про мир, а діяти.
About the Author
