Переговори в Римі не відбулися: офіційно — логістика, неофіційно — конфронтація
Переговори між Сполученими Штатами та Іраном, заплановані на 3 травня 2025 року в Римі, були офіційно відкладені через «логістичні труднощі». Проте реальні причини скасування лежать набагато глибше — у зростанні політичної напруги, ескалації риторики з обох сторін та санкційному тиску Вашингтона, який Іран розцінює як відверто ворожий крок.
Санкції як інструмент впливу: удар по нафтовому сектору Ірану
30 квітня США запровадили санкції проти семи компаній з Ірану, ОАЕ та Туреччини, а також проти двох суден. Причина — звинувачення у незаконній торгівлі іранською нафтою та нафтохімічною продукцією. Вашингтон наполягає на тому, що ці дії спрямовані на недопущення фінансування дестабілізаційних сил на Близькому Сході, зокрема хуситів у Ємені. Цей крок — продовження політики «максимального тиску», ініційованої ще у 2018 році та відновленої нинішньою адміністрацією Дональда Трампа.
Риторика ескалації: попередження Пентагону
Міністр оборони США Піт Гегсет прямо попередив Іран про «серйозні наслідки» за підтримку хуситів, які з березня стали мішенню для понад 1 000 авіаударів США. Вашингтон наполягає, що Іран озброює та координує дії хуситів. Іран, натомість, заперечує пряме втручання, заявляючи про моральну підтримку антизахідного руху. Така риторика свідчить про відсутність довіри та небажання сторін йти на поступки.
Іран відповідає: звинувачення у нещирості США
Іранські офіційні особи публічно звинуватили США у «провокаційних діях», суперечливих заявах та відсутності реальної зацікавленості у досягненні результату. За словами представника іранського МЗС, «немає сенсу продовжувати переговори, коли одна сторона одночасно бомбардує союзників іншої та посилює економічний тиск». Іран натякає на потребу «повної переоцінки підходу Вашингтона».
Європейський чинник: надія на баланс
У цьому контексті Іран звернувся до Великобританії, Франції та Німеччини з пропозицією про окрему зустріч перед черговим етапом американсько-іранських переговорів. Мета — з’ясувати позицію ЄС щодо можливого відновлення санкцій ООН та оцінити реалістичність багатостороннього підходу. Хоча Європа поки утримується від активних кроків, її участь може стати ключем до зменшення напруги.
Аналіз: хто виграє від ескалації?
Адміністрація Трампа бачить у жорсткому курсі інструмент утвердження американського впливу на Близькому Сході. Однак такі дії лише зміцнюють позиції жорстких фракцій в Ірані, які бачать у дипломатії пастку. Водночас, відсутність діалогу може привести до чергової ядерної кризи — Іран уже натякнув на можливість перегляду свого рівня зобов’язань у рамках ядерної угоди 2015 року.
«Ми готові до переговорів, але не на умовах ультиматуму. США мають визначитись: дипломатія чи конфронтація», — підкреслив один з іранських дипломатів.
Військова загроза: нова спіраль конфлікту?
Погрози з боку США про можливу «військову відповідь» у разі провалу дипломатії лякають не лише Тегеран, а й усю міжнародну спільноту. Сценарії 2003 року (Ірак) виглядають дедалі менш нереальними. У регіоні, що буквально вирує, будь-яка помилка може стати фатальною.
Висновок
Скасування переговорів між США та Іраном — це симптом глобального розламу дипломатії. Політика ультиматумів та санкцій лише поглиблює прірву. Світ потребує лідерів, які не ведуть до війни, а шукають порозуміння. І поки Вашингтон і Тегеран обмінюються погрозами, інші країни мають взяти на себе місію деескалації.
About the Author
