Розкол у Польщі: перемога Навроцького — виклик для проєвропейського курсу
У неділю, 1 червня 2025 року, Польща зробила вибір, який може кардинально змінити її політичний курс. Кароль Навроцький, 42-річний історик і консерватор, підтриманий правоконсервативною партією “Право і справедливість” (PiS), переміг на президентських виборах, набравши 50,89% голосів. Його опонент — проєвропейський ліберал і чинний мер Варшави Рафал Тшасковський — поступився із результатом 49,11%.
Це обрання стало не лише ударом по уряду Дональда Туска, а й сигналом для всього Європейського Союзу: Польща схильна повертатися до націоналістичної, антиєвропейської траєкторії, яка вже призводила до конфліктів із Брюсселем. На думку політичних експертів, ця зміна створює ризик чергового конституційного глухого кута.
Хто такий Кароль Навроцький?
Кароль Навроцький народився у 1983 році в Гданську. Він є доктором історичних наук, спеціалізується на тематиці антикомуністичного підпілля, спорті та польсько-радянських відносинах. До виборів очолював Інститут національної пам’яті, а раніше — Музей Другої світової війни у Гданську.
Його кампанія супроводжувалася сильними закликами до “захисту польської ідентичності”, традиційної родини та християнських цінностей. У своїй риториці Навроцький часто використовував націоналістичну та антигендерну лексику, чим здобув велику підтримку серед консервативної частини електорату.
Зокрема, одним з гучних моментів кампанії було його публічне спалення копії книги «Gender Queer» на знак протесту проти “руйнування моральної тканини нації”.
Чи буде вето — інструментом війни?
Оскільки президент у Польщі має право вето, Навроцький може фактично заблокувати будь-які реформи, запропоновані проєвропейським урядом Туска. Особливо під загрозою опиняються зміни у судовій системі, реформи освіти, соціальна політика та медіа.
Утім, Навроцький вже заявив, що буде “вірним захисником Конституції” та не допустить “диктату Брюсселя”. Це дає зрозуміти, що попереду — період напруженого співіснування між урядом і главою держави.
Геополітичні наслідки: між Трампом і Орбаном
Навроцький уже отримав привітання від Дональда Трампа, Віктора Орбана та Марін Ле Пен. Це ще більше зміцнює його позицію у таборі євроскептиків і праворадикальних політиків Європи. Очікується, що Польща почне активно формувати “вісь консерватизму” — союз країн, налаштованих проти централізованого управління з Брюсселя.
Щодо України, позиція Навроцького досить складна. Він підтримує оборону Києва від Росії, але не визнає швидкого вступу України до ЄС чи НАТО, вимагаючи вирішення історичних суперечок, зокрема — визнання Волинської трагедії. Такий підхід може похитнути нинішній рівень польсько-українських відносин.
Польське суспільство — на межі
Реакція польського суспільства виявилася поляризованою. Підтримка Навроцького була особливо сильною серед жителів сільської місцевості, пенсіонерів та релігійних громад. Водночас великі міста, молодь і інтелігенція активно підтримували Тшасковського. У Варшаві та Кракові вже оголошено про акції протесту з вимогою “зупинити авторитарний зсув”.
Аналітики попереджають, що така різка зміна політичного вектора може призвести до нових витків протестів і навіть до спроб позачергових парламентських виборів. Польща ризикує повторити шлях Угорщини, де влада одного політичного крила призвела до поступового демонтажу демократичних інститутів.
Висновок: Перемога Кароля Навроцького — це не просто вибір нового президента. Це тест на зрілість польської демократії та витривалість ліберального курсу. Для всієї Європи це сигнал: націоналізм повертається. Щоб бути в курсі подій, слідкуйте за нашим додатком — разом ми бачимо більше.
About the Author
