Розпад уряду через ультиматуми Вілдерса
3 червня 2025 року в Нідерландах настала чергова політична криза — прем’єр-міністр Дік Схооф подав у відставку після розпаду коаліції. Приводом стало рішення ультраправого лідера Герта Вілдерса вивести свою Партію свободи (PVV) з правлячої більшості через гостру суперечку щодо міграційної політики. Це стало несподіваним, але закономірним підсумком кількамісячної боротьби всередині коаліції.
Причиною виходу PVV стали жорсткі вимоги Вілдерса щодо міграції, які включали:
- використання армії для охорони кордонів;
- відмову в прийомі нових шукачів притулку;
- депортацію сирійських біженців;
- скасування системи квот ЄС на розселення мігрантів.
Коаліційні партнери — правоцентристська Народна партія за свободу і демократію (VVD), християнсько-консервативна Нова соціальна угода (NSC) та популістський Рух фермерів-громадян (BBB) — категорично відкинули ці пропозиції, посилаючись на їх невідповідність міжнародному праву та європейським нормам. Вілдерс відповів ультиматумом: “Немає підпису під нашими планами щодо притулку — PVV залишає коаліцію”.
Відставка прем’єра і політичні наслідки
У результаті коаліція втратила парламентську більшість, що змусило Діка Схоофа подати у відставку. Попри відхід з посади, він виконуватиме обов’язки до формування нового уряду. Ситуація вразила політичний істеблішмент країни: союзники Схоофа назвали дії Вілдерса безвідповідальними, егоїстичними та небезпечними для національної стабільності.
Лідер опозиційної лейбористсько-зеленого блоку Frans Timmermans закликав до дострокових виборів, стверджуючи, що лише новий парламент зможе вивести країну з глухого кута. “Нідерланди потребують ясності й надійності. Народ має право знову висловити свою позицію”, — заявив Тіммерманс у Палаті представників.
Історичний контекст: вибори, перемога PVV і політична ізоляція
На парламентських виборах у листопаді 2023 року Партія свободи отримала найбільшу кількість місць — 37 з 150. Проте її крайні позиції щодо міграції, ісламу, та критика ЄС зробили неможливим створення уряду за її безпосереднього керівництва. Сам Вілдерс був змушений відмовитись від претензій на посаду прем’єра, а компромісною фігурою став Дік Схооф — аполітичний держслужбовець з репутацією реформатора.
Зі свого боку, Схооф намагався реалізувати найсуворішу в історії країни міграційну політику, однак у помірних рамках. Цей баланс виявився хитким і неприйнятним для Вілдерса, який прагне абсолютного контролю та максималізму в ухваленні рішень.
Міжнародна реакція: занепокоєння перед самітом НАТО
Криза у Нідерландах вибухнула менш ніж за місяць до саміту НАТО в Гаазі, де Нідерланди мають виступати як країна-організатор. Політична нестабільність послаблює авторитет держави у колі західних союзників та може зашкодити дипломатичним ініціативам.
Крім того, занепокоєння висловили в Європейській комісії, оскільки заяви Вілдерса порушують основоположні принципи європейської солідарності щодо біженців. Брюссель уважно стежить за розвитком подій і, за даними джерел, готується до сценарію, в якому Нідерланди можуть тимчасово втратити вплив на спільну міграційну політику.
Що далі?
Очікується, що нові вибори пройдуть восени 2025 року. До того моменту країною керуватиме тимчасовий уряд. Експерти зазначають, що повернення до переговорів буде вкрай складним, адже політичні табори все більше поляризовані.
Суспільна думка також розділилася: одні звинувачують Вілдерса в політичному саботажі, інші — навпаки, вважають його захисником “національних інтересів”. Це створює небезпечне тло для подальшого розколу в голландському суспільстві.
Висновок
Крах коаліції у Нідерландах — це не просто внутрішній інцидент. Це симптом ширшої європейської дилеми: як балансувати між національними страхами, міжнародними зобов’язаннями і зростаючим популізмом.
About the Author
