27 березня 2025 року президент Росії Володимир Путін виступив із несподіваною пропозицією: передати Україну під тимчасове управління Організації Об’єднаних Націй для організації загальнонаціональних виборів. Ця ініціатива викликала бурхливу реакцію на міжнародній арені та породила численні дискусії щодо її справжніх мотивів та потенційних наслідків.
Суть пропозиції
Путін заявив, що Україна потребує “нового старту” і запропонував:
- Тимчасове управління під егідою ООН: Український уряд мав би передати повноваження міжнародній адміністрації для підготовки та проведення демократичних виборів.
- Припинення наступальних дій: Росія готова зупинити бойові дії за умови, що новий уряд відобразить волю “всіх регіонів України”.
Путін підкреслив, що не йдеться про прямий контроль Росії або федералізацію, а про “нейтральну міжнародну адміністрацію”, яка мала б “відновити легітимність” влади в Києві.
Реакція міжнародної спільноти
США категорично відкинули цю пропозицію. Представник Ради національної безпеки заявив: “Суверенітет, територіальна цілісність і демократичний устрій України — не предмет торгу. Україна має право самостійно вирішувати свою політичну долю”.
Європейський Союз також висловив підтримку чинному уряду України. Лідери Франції, Німеччини та Італії у спільній заяві підкреслили, що будь-які вибори можуть відбутися лише після повного виведення російських військ з території України.
Україна відреагувала рішуче. Президент Володимир Зеленський заявив: “Україна — не протекторат. Ми — незалежна держава. І вибори в нас проводить не Москва і не Нью-Йорк, а український народ, коли дозволять безпекові умови”.
Геополітичний контекст
Пропозиція Путіна з’явилася на тлі багатосторонніх обговорень припинення вогню, ініційованих США. Аналітики вважають, що ця ініціатива є спробою Росії:
- Перехопити ініціативу в мирних переговорах та представити себе як “миротворця”.
- Делегітимізувати українську владу, використовуючи відсутність виборів через воєнний стан як аргумент.
- Послабити міжнародну підтримку України, створюючи ілюзію конструктивності з боку Росії.
Варто зазначити, що вибори в Україні не проводяться через дію воєнного стану, введеного у відповідь на повномасштабне вторгнення РФ у 2022 році. Проведення виборів в умовах окупації частини територій та активних бойових дій є неможливим.
Аналіз пропозиції
На перший погляд, ініціатива Путіна може здатися прагненням до миру. Проте глибший аналіз вказує на кілька ключових аспектів:
- Підрив суверенітету України: Передача управління міжнародній адміністрації фактично позбавляє Україну суверенітету та права самостійно визначати внутрішню політику.
- Легітимізація російської агресії: Пропозиція не передбачає виведення російських військ з окупованих територій, що може закріпити результати агресії та створити прецедент для подальших подібних дій.
- Маніпуляція міжнародними інституціями: Використання ООН як інструменту для досягнення власних геополітичних цілей підриває авторитет та нейтральність цієї організації.
Історичні паралелі
Подібні пропозиції щодо міжнародного управління конфліктними територіями мають прецеденти в історії. Наприклад, міжнародні адміністрації в Боснії та Герцеговині після Дейтонських угод 1995 року або в Косово після 1999 року. Проте ключова відмінність полягає в тому, що ці адміністрації вводилися за згодою всіх сторін конфлікту та після завершення активних бойових дій. У випадку з Україною пропозиція надходить від агресора без згоди суверенної держави, що ставить під сумнів її легітимність та доцільність.
Можливі наслідки
Якщо б така пропозиція була прийнята, це могло б призвести до:
Удар по міжнародному праву: Схвалення пропозиції Путіна означало б визнання за Росією права визначати майбутнє іншої держави під прикриттям ООН. Це не лише суперечить принципам міжнародного права, але й загрожує руйнуванням глобальної системи безпеки.
Замороження конфлікту: Відсутність реального вирішення проблеми окупації та суверенітету може законсервувати конфлікт на невизначений термін, створивши нову «сіру зону» в Європі, подібну до Придністров’я чи Абхазії.
Посилення внутрішньої нестабільності: Введення зовнішнього управління може спричинити внутрішній спротив серед українців, підірвати легітимність української влади в очах власного народу та сприяти розколу в суспільстві.
Втрата контролю над інформаційним простором: Умови тимчасового управління можуть передбачати «нейтралітет» у ЗМІ, що в умовах російської пропаганди означає де-факто надання простору для проросійських наративів.
Прецедент для інших авторитарних лідерів: Прийняття такої пропозиції створило б небезпечний міжнародний прецедент, де агресор, який не досяг успіху на полі бою, може диктувати умови через дипломатичні ініціативи, маскуючи поразку під «мирну місію».
Відтермінування деокупації: Умовне «припинення вогню» без виведення військ РФ лише затвердить статус-кво, унеможлививши відновлення територіальної цілісності України та сприяючи юридичному тиску на українську владу для «компромісів».
About the Author
