Коли свобода слова стає ворогом політиків
Свобода слова — основа будь-якої демократичної системи. Це право не тільки гарантує громадянам можливість висловлювати свої думки, а й стримує владу від зловживань. Та сьогодні ми бачимо парадокс: політики по всьому світу намагаються придушити саме те, що повинно робити їх підзвітними.
Їхня логіка проста: чим менше критики — тим легше втриматися при владі. Але вони прикриваються красивими гаслами. В Росії цензуру подають як «захист від фейків». У США — як «боротьбу з дезінформацією та екстремізмом». В Україні часто виправдовують обмеження війною. У Франції та Німеччині — «потребою у безпеці».
Зрештою, мета скрізь одна: обмежити можливість громадян вільно говорити, писати, протестувати. І коли це відбувається, суспільство або приймає мовчки, або виходить на вулиці — як сталося днями у Непалі.
Урок із Непалу: коли заборона соцмереж підпалила парламент
У вересні 2025 року уряд Непалу ухвалив рішення заблокувати Facebook, YouTube, Instagram, X та ще два десятки платформ. Офіційне пояснення: «боротьба з дестабілізацією та ворожою пропагандою». Насправді ж це була спроба заглушити голос протестів, які дедалі голосніше вимагали відставки прем’єра.
Реакція суспільства була блискавичною. Молодь вийшла на вулиці, згодом до них приєдналися широкі верстви населення. Поліція відкрила вогонь, загинули десятки людей. Протестувальники підпалили будівлю парламенту. Прем’єр та його оточення втекли гелікоптером із столиці.
Ця історія має стати попередженням для політиків усього світу: люди готові захищати свободу слова навіть ціною власного життя.
Росія: «захист від фейків» як інструмент диктатури
У Росії під гаслом «боротьби з дезінформацією» було знищено практично всі незалежні ЗМІ. За кілька днів після початку війни проти України у 2022 році ухвалили закон, який карає до 15 років ув’язнення за «поширення неправдивої інформації про армію». «Неправдивою» вважалося все, що не збігалося з офіційними заявами Кремля.
Соціальні мережі блокувалися, журналісти змушені були емігрувати. У країні встановилася класична воєнна цензура, яка використовується не лише для виправдання війни, а й для придушення будь-якої опозиції. Це яскравий приклад того, як влада ховається за ширмою «захисту суспільства», щоб забрати у людей останнє право — говорити правду.
США: свобода, що тоне у шумі
У США ситуація інша, але не менш небезпечна. Формально там немає прямої цензури. Але є інша проблема — свобода слова знищується шумом і маніпуляціями. Потоки інформації з телевізійних каналів, соціальних мереж і лобістських медіа створюють хаос, де голос пересічної людини губиться.
Політики у Вашингтоні чудово користуються цим: будь-яку критику можна перекрити десятками «експертних коментарів», аналітичними шоу і нескінченними «витоками». І хоча формально свобода існує, фактично суспільство тонне в інформаційному болоті, де правду відрізнити від вигадки практично неможливо.
Україна: війна як привід для обмежень
Україна справедливо перебуває в умовах війни, і влада має аргументи для тимчасових обмежень. Але в деяких випадках ці кроки виходять за межі необхідності. Заборона телеканалів опозиційного табору, тиск на блогерів чи журналістів, блокування доступу до сайтів без прозорого пояснення — усе це викликає запитання: чи не перетвориться тимчасова цензура на постійну?
Проблема в тому, що війна дає владі унікальний інструмент виправдання будь-якого кроку. Але якщо суспільство не контролюватиме цей процес, завтра «воєнний аргумент» можуть застосувати й після завершення війни.
Читайте більш про Свобода слова
Європа: регуляція під приводом безпеки
Франція та Німеччина — країни з давніми демократичними традиціями. Але навіть там дедалі частіше звучать ідеї обмежити «небезпечний контент» в інтернеті. Питання боротьби з тероризмом і екстремізмом стало ширмою для запровадження нових правил, які дозволяють блокувати акаунти, штрафувати платформи і навіть змушувати компанії видаляти «сумнівний» контент.
Проблема в тому, що критерії «небезпечності» формулює сама влада. А отже, під заборону може потрапити будь-яка критика, яка виявиться незручною для політиків.
Чому це важливо для всіх
Свобода слова — це не примха. Це єдина гарантія, що влада залишатиметься підзвітною людям. Там, де цензура перемагає, завжди слідом приходять корупція, диктатура і репресії.
Сьогодні ми бачимо, що ця свобода опинилася на волосині у всіх — від тоталітарного Китаю до демократичних держав Заходу. Історія Непалу нагадує: коли влада намагається закрити рота суспільству, результат завжди один — вибух.
Як протистояти цензурі
- Прозорість і контроль. Кожне обмеження слова повинно мати чітке пояснення, незалежний контроль і часові рамки.
- Громадянська активність. Люди мають виходити на протести, підтримувати незалежні ЗМІ, створювати власні платформи.
- Технологічна грамотність. Використання VPN, шифрування, альтернативних платформ — інструменти, що дозволяють обійти цензуру.
- Міжнародна солідарність. Свобода слова — не внутрішня справа окремої країни. Коли десь влада закручує гайки, це створює небезпечний прецедент для інших.
Висновок
Політики у різних країнах вигадують різні виправдання для обмежень свободи слова — від «захисту від фейків» до «боротьби з тероризмом». Але суть завжди одна: бажання утримати владу без контролю суспільства.
Події у Непалі мають стати уроком. Свободу слова не можна забирати безкарно. Народ завжди відповідає — і часто його відповідь буває руйнівною.
Якщо суспільства Китаю, Росії, США, України, Франції та Німеччини не зроблять висновки, завтра кожен із нас може прокинутися в реальності, де говорити правду стане злочином.
Читайте також:
Термінова нарада Пентагону: чи готує США нову велику війну?
ООН звинувачує Ізраїль у планах щодо постійного контролю над Газою
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Дякуємо Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проект або додати пропозицію ми радимо для безпечного звʼязку: Мережу Mastadon
About the Author
