Світова безпекова архітектура дедалі швидше деградує. Протягом останніх тижнів ситуація загострилась одночасно на кількох стратегічних напрямках: зростає напруга між США та Китаєм у Азійсько-Тихоокеанському регіоні, Росія переходить до жорсткішої риторики і посилює інтенсивність ударів по Україні, а Північна Корея перебуває на піку своєї військової активності за останні десятиліття. Всі три країни — Пекін, Москва й Пхеньян — демонструють координаційні сигнали, що змушує Вашингтон і союзників до нових кроків стримування.
🔹 США та Китай: стратегічна конкуренція в Азії переходить у фазу озброєнь
У 2025 році Вашингтон і Пекін перебувають у відкритій фазі глобальної конфронтації, яка охоплює не лише торгівлю, а й технології, космос, кібервійну й особливо військову присутність у Індо-Тихоокеанському регіоні. Китай окреслив свої «червоні лінії», серед яких: невтручання у внутрішні справи, зняття технологічних обмежень і гарантії на право економічного розвитку. Західні санкції, за словами Пекіна, порушують ці засади.
У відповідь США нарощують воєнну присутність навколо Тайваню. Зокрема, розгортаються нові ракети PrSM (Precision Strike Missile) для HIMARS, здатні долати понад 500 км. Крім того, у липні США та союзники провели наймасштабніші навчання TALISMAN SABRE в Австралії, залучивши війська з понад 19 країн. Основна мета — демонстрація рішучості щодо стримування агресії Китаю в регіоні.
Пекін, у відповідь, назвав ці дії “грою з вогнем” і звинуватив США у провокаціях та нав’язуванні нової холодної війни. Офіційні заяви МЗС Китаю супроводжуються маневрами військово-морського флоту навколо Тайванської протоки. Аналітики Foreign Policy Research Institute вважають, що Вашингтон намагається поєднувати демонстрацію сили зі стриманістю — балансуючи між підтримкою союзників і запобіганням відкритої війни.
🔹 Росія: ядерна риторика й бомбардування — відповідь на тиск США
На тлі ультиматуму президента США Дональда Трампа про необхідність припинення війни в Україні до 8 серпня 2025 року, Росія відповіла загостренням риторики й військових дій. Дмитро Медведєв, заступник голови Ради безпеки РФ, пригрозив активацією ядерної системи автоматичного удару “Dead Hand”, у разі спроб тиску на Москву.
У ніч проти 30 липня Росія здійснила один із наймасштабніших ударів по Києву: за даними Financial Times, загинуло 11 людей, серед яких дитина, а понад 135 отримали поранення. Обстріли були спрямовані по школах, лікарнях та житлових кварталах — лише за одну ніч уражено понад 15 цивільних об’єктів.
Водночас аналітики Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) вказують: попри високу інтенсивність атак, Росія не досягає стратегічного прориву, її сили втрачають бронетехніку, а мобілізаційні ресурси виснажуються. Проте Кремль дедалі глибше переводить економіку на військові рейки: оборонні видатки у 2025 році перевищать 6% ВВП, що є найвищим показником із часів СРСР.
🔹 Північна Корея: ядерний пік і союз з Росією
Третім елементом зростаючої конфронтації є Північна Корея, яка, за оцінками Пентагону та розвідки США, досягла рекордного рівня ядерного потенціалу — до 90 боєзарядів, здатних вразити цілі на території США, Південної Кореї та Японії.
З 2024 року діє угода про стратегічне партнерство між КНДР і РФ, що включає обміни технологіями та направлення до 14 000 північнокорейських військових, зокрема спецпідрозділів, для участі у війні в Україні. Ці війська отримують бойовий досвід, який Пхеньян використовує для модернізації власної армії, включно з розробками нових безпілотників і ракет.
Після серії ракетних випробувань у лютому та березні, КНДР оголосила перехід на постійну бойову готовність, особливо у відповідь на спільні навчання США і Південної Кореї. У липні Білий дім підтвердив, що президент Трамп не відмовляється від ідеї переговорів, однак у Пхеньяні це назвали “насмішкою” і відмовились від будь-яких контактів.
🔎 Висновок: розрив глобального стримування
Одночасне загострення на трьох фронтах — у Тихоокеанському регіоні, Східній Європі та на Корейському півострові — свідчить про кризу глобального стримування. США змушені реагувати на три паралельні загрози, де жодна не є другорядною. Китай перевіряє лінії допустимого навколо Тайваню, Росія грає на межі ескалації в Україні, а Північна Корея виходить із тіні, отримавши союзника у вигляді Кремля.
Усі три країни — Росія, КНР і КНДР — формують неформальну стратегічну вісь, яка не є офіційним блоком, але виявляє дедалі більшу синхронізацію у протистоянні із Заходом.
Нинішня ситуація — не початок нової холодної війни. Це багатовимірна геополітична турбулентність, де кордони між конфліктом, стримуванням і колапсом дедалі більше розмиваються. І якщо найближчим часом не буде створено оновленої архітектури безпеки — наступна фаза може виявитися набагато менш контрольованою.
About the Author
