Захист на межі — відповідь на загрозу вторгнення з боку Китаю
9 липня 2025 року Тайвань розпочав найбільші у своїй історії військові навчання — Han Kuang 41. В умовах посиленої військової активності Китаю та дедалі жорсткішої риторики Пекіна, тайванська влада вирішила реалізувати повноцінний сценарій загальнонаціональної мобілізації. Цьогорічні навчання включають понад 22 тисячі резервістів, всі роди військ та вперше — масове залучення цивільного населення до тренувань з оборони інфраструктури й евакуації.
Головна мета — підготовка до ймовірного повномасштабного нападу з боку Народно-визвольної армії Китаю. Сценарії включають авіаудари по стратегічних об’єктах, блокаду морських портів, висадку десанту, кібератаки на урядові мережі та психологічні операції з поширення дезінформації.
Симуляція реального вторгнення: що відпрацьовує Тайвань
Перший тиждень навчань буде присвячено відпрацюванню критичних моментів: ударів по командних центрах, обороні ключових об’єктів — електростанцій, телекомунікаційних веж, аеропортів і баз флоту. Удень і вночі військові працюватимуть без заздалегідь прописаного сценарію, аби відтворити максимально реалістичні умови.
Особливістю Han Kuang 41 стало залучення нових видів озброєння: американські системи HIMARS, тайванські зенітно-ракетні комплекси Sky Sword, морські мінометні установки та засоби електронної боротьби. Крім того, вперше масштабно протестовано спільну взаємодію між сухопутними силами, флотом, авіацією, ракетними підрозділами та кіберкомандуванням.
Велика увага — цивільній обороні. Сирени, евакуаційні маршрути, блокпости, тимчасові укриття — все це відпрацьовується в містах, включно з Тайбеєм та Гаосюном. Резервісти проходять тренування в школах, адміністративних будівлях і навіть у метрополітені.
Симульовано також спробу десанту на острів Пінгтань — важливу стратегічну точку поблизу узбережжя Китаю, яку вважають одним з найвірогідніших напрямків можливої висадки китайських військ.
Китай реагує загрозами
Китай категорично засудив навчання, заявивши, що вони є “прямою провокацією”. У відповідь Народно-визвольна армія провела масштабне патрулювання в Тайванській протоці, а також зафіксовано активність 31 китайського бойового літака та семи кораблів, частина яких перетнула умовну “медіанну лінію”.
Пекін також активізував тиск на тайванські компанії в галузі мікроелектроніки та обмежив експорт деяких рідкоземельних елементів, що можуть мати критичне значення для оборонної промисловості Тайваню.
На дипломатичному рівні Китай звинуватив Тайвань у “фальшивій обороні” та “ігноруванні принципу одного Китаю”, хоча сам активно проводить навчання навколо острова вже понад рік.
Позиція союзників та глобальна напруга
Навчання на Тайвані не залишилися без уваги з боку США, Японії, Австралії та країн ЄС. Пентагон офіційно підтвердив, що уважно стежить за подіями та підтримує право Тайваню на самооборону. Водночас Вашингтон не виключає посилення військової присутності в регіоні, зокрема за рахунок розгортання додаткових морських платформ та засобів протиракетної оборони.
Японія та Південна Корея провели спільні консультації з приводу зростаючої напруги в регіоні та обговорили можливість посилення обміну розвідданими. Усі партнери погоджуються: йдеться не лише про безпеку одного острова, а про стабільність усього Індо-Тихоокеанського регіону.
Чому Han Kuang 41 — це більше, ніж просто навчання
Han Kuang 41 — це фактично стратегічний тест, що демонструє готовність Тайваню до найгіршого сценарію. Ці навчання — не рутинна подія, а публічна демонстрація рішучості: Тайвань не має наміру здаватися і буде захищати себе навіть у разі масштабної агресії з боку Пекіна.
Вони також виконують інформаційну функцію: дають сигнал населенню про серйозність ситуації, готують громадян до можливого конфлікту й формують нову політичну свідомість — оборона стає національним пріоритетом не лише для військових, а й для всього суспільства.
Висновок
Han Kuang 41 — це кульмінація багаторічної трансформації тайванської безпекової стратегії. На тлі зростаючої агресії Китаю, ці навчання стали маркером політичної волі, воєнної готовності та громадянської стійкості. Тайвань показав, що не просто сподівається на підтримку союзників — він активно готується до оборони на всіх рівнях. І хоча ризики конфлікту великі, ці навчання — чіткий сигнал: капітуляція не входить у стратегію виживання Тайваню.
About the Author
