Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск висловив обережний оптимізм щодо перспективи тимчасового припинення бойових дій в Україні. За його словами, «конфлікт може бути замороженим найближчим часом» — тобто йдеться не про повноцінний мир, а про призупинення активної фази війни без офіційного мирного договору. Його слова пролунали одразу після розмови з президентом України Володимиром Зеленським і збіглися з повідомленнями про підготовку жорстких кроків Вашингтона у відповідь на продовження агресії РФ.

Позиція Володимира Зеленського: пауза можлива, але з гарантіями

Президент України відреагував у подібно стриманому тоні. Зеленський визнав, що тимчасова пауза у бойових діях могла б зменшити кількість жертв, забезпечити вікно для оборонного підсилення та підготовку до зими. Водночас він підкреслив: будь-яке припинення вогню або параметри «замороження» мають обговорюватися за активної участі України, Польщі та інших ключових європейських партнерів. Київ не прийме рішення, ухвалені за його спиною, і наполягатиме на гарантіях безпеки, механізмах верифікації та чіткому графіку подальших політичних кроків.

Міжнародний контекст: дипломатія на тлі геополітичної напруги

На тлі заяв Туска та реакції Зеленського відчутно пожвавилася дипломатична активність. У фокусі — потенційна зустріч Дональда Трампа та Володимира Путіна, де українське питання може стати центральним. Обговорюються різні локації та формати, включно з участю європейських посередників. Водночас у Києві і Варшаві побоюються, що двостороння розмова США—РФ без повноцінної присутності України створює ризик «кулуарних рішень», які зафіксують статус-кво на користь Москви.

Ризики «замороженого» сценарію

Замороження не дорівнює миру. Історичні прецеденти — від Придністров’я до Абхазії та періоду Мінських домовленостей — показують, що пауза часто консервує конфлікт у невигідних для постраждалої сторони умовах. Для України головні ризики — час для перегрупування РФ і нарощування озброєнь, падіння міжнародної уваги та ресурсної підтримки, тиск на Київ погодитися на політичні поступки без реальних безпекових гарантій. Додатковий фактор — правова невизначеність: відсутність договору ускладнює застосування міжнародних механізмів відповідальності.

Які умови можуть зробити паузу осмисленою

Щоб «замороження» не перетворилося на пастку, Київ наполягає на кількох технічних і політичних елементах. По-перше, верифікація та моніторинг лінії зіткнення за участю авторитетної міжнародної місії з мандатом і доступом по всій протяжності фронту. По-друге, заборона на перекидання важких озброєнь, чіткі схеми обміну полоненими та розмінування гуманітарних коридорів. По-третє, «умовні важелі» Заходу: санкційний тиск, що посилюється у разі зриву домовленостей, і навпаки — поетапна економічна підтримка України за дотримання режиму тиші. Без цього будь-яка пауза ризикує стати операційною перевагою для РФ.

Роль Польщі та ЄС: від посередництва до гарантій

Польща де-факто виступає не лише адвокатом України, а й співархітектором потенційної домовленості. Варшава просуває тезу про невід’ємну участь європейських держав у переговорах і механізмах гарантій. На рівні ЄС уже обговорюються моделі підтримки енергетичної та транспортної інфраструктури України на період паузи, а також страхування воєнних ризиків для приватних інвесторів. Ключове питання — як поєднати тиск на РФ із недопущенням виснаження ресурсів самої Європи. Від відповіді на нього залежатиме довговічність будь-якої домовленості.

Що зміниться на фронті й у тилу у разі паузи

Оперативно «замороження» знизить інтенсивність артилерійських дуелей та атак БпЛА, що дозволить стабілізувати логістику, пришвидшити ремонт техніки та ротацію підрозділів. У тилу відкривається вікно для відбудови енергетики, збільшення виробництва снарядів і ППО, підготовки особового складу. Водночас ризик підривних операцій, кібератак і психологічних операцій з боку РФ нікуди не зникне. Тому акцент зміститься на контррозвідку, захист критичної інфраструктури та стійкість громад.

Висновок

Заява Дональда Туска та обережна підтримка Володимира Зеленського констатують реальність нового дипломатичного вікна. Але «замороження» саме по собі не розв’язує головної проблеми — відновлення територіальної цілісності України та безпекової архітектури Європи. Пауза може бути інструментом — якщо вона підкріплена верифікацією, санкційними важелями, гарантіями та ресурсним плечем для України. Без цього вона ризикує перетворитися на чергову ілюзію миру, що лише відтермінує наступну фазу війни. Критичний індикатор — чи збережеться за Києвом право голосу і право вето на параметри будь-якої угоди. Якщо так, у дипломатії є шанс. Якщо ні, це буде замороження лише на папері, а не на землі.