На тлі тривалої війни в Україні президент США Дональд Трамп перейшов до агресивної зовнішньополітичної ініціативи. Йдеться про ультиматум, висунутий Кремлю з вимогою припинити бойові дії до 8 серпня 2025 року. В іншому разі, адміністрація Трампа пригрозила масштабними санкціями проти третіх країн, які продовжують купувати російську нафту — зокрема, Індії, Китаю, країн Азії та Глобального Півдня.
Цей крок відзначається як радикальний, проте глибоко прорахований. За інформацією Reuters, санкційні обмеження мають включати 100% тариф на імпорт будь-яких енергоресурсів із Росії, а також запровадження вторинних санкцій проти логістичних і фінансових посередників. Іншими словами, США планують повністю відрізати РФ від світової нафтової системи, навіть без згоди ООН чи ЄС. Ставка — глобальний тиск, що здатен економічно задушити Кремль.
Позиція Вашингтона: або припинення війни, або блокада
Трамп демонструє готовність діяти жорстко. Ультиматум, оприлюднений через низку дипломатичних каналів, не залишає Кремлю можливості для маневру. Або військові дії зупиняються, або США ініціюють ізоляцію російського експорту, подібну до санкційної стратегії проти Ірану.
Варто відзначити: подібна позиція Трампа — це також меседж Пекіну й Делі, які, хоч і залишаються поза блоком НАТО, все ще економічно залежні від доступу до долара та західних ринків. Вашингтон у такий спосіб перетворює енергетичне питання на інструмент дипломатичного примусу.
Кремль не підкориться: ставка на контроль і статус-кво
За інформацією трьох джерел Reuters, наближених до Кремля, Путін навряд чи поступиться. Російська влада переконана, що три роки санкцій не завдали стратегічної шкоди — навпаки, дали час перебудувати економіку на паралельний імпорт, розрахунки в юанях і поглиблену співпрацю з країнами БРІКС.
Путін також вважає, що поступки зараз означатимуть визнання поразки. А отже, головна мета Москви — довести до кінця анексію чотирьох регіонів України: Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Встановлення повного контролю над цими територіями дозволить оголосити про досягнення «історичних цілей операції» й представити це російському суспільству як перемогу.
Мирні переговори: видимість процесу без результатів
З весни 2025 року періодично відбуваються зустрічі між делегаціями Києва та Москви. Втім, за словами дипломатів, вони мають суто технічний характер. Обговорюються лише гуманітарні питання — обміни полоненими, евакуація цивільних, забезпечення доступу до гуманітарної допомоги. Сутнісних тем — таких як територіальна цілісність України, відведення військ чи механізми припинення вогню — не порушується.
Кремль демонструє ці зустрічі як ознаку своєї дипломатичної готовності, однак фактично використовує їх лише для виграшу часу. Позиції сторін не збігаються навіть по базових пунктах — Москва наполягає на визнанні окупацій як «нової реальності», Київ — на повному виведенні військ РФ.
Візит Віткова до Москви: остання спроба врятувати дипломатію
За тиждень до крайнього терміну ультиматуму очікується візит спецпредставника США Стіва Віткова до Москви. Це може бути остання можливість відвернути санкційний удар, уникнувши ескалації. Вітков має мандат на високий рівень контактів, але його візит — це не стільки шанс для компромісу, скільки спроба задокументувати остаточну позицію РФ.
Якщо Кремль відмовиться навіть від переговорного формату, Трамп отримає повний моральний карт-бланш на запровадження нових обмежень. Джерела в Білому домі не виключають, що санкції буде запроваджено вже 9 серпня.
Чому Путін упертий: логіка виживання через ізоляцію
Російське керівництво переконане, що Захід втомився від війни. Європа боїться нової енергетичної кризи, США — втягування в прямий конфлікт. Китай, хоча й декларує нейтралітет, насправді зацікавлений у послабленні обох сторін. У таких умовах Путін не бачить сенсу в компромісах.
До того ж, санкційна ізоляція — це вже не новина. У Кремлі навчилися жити в обмежених умовах, маніпулюючи цінами на енергоносії, використовуючи логістичні обхідні маршрути та пропагуючи тезу про «суверенну економіку».
Висновок
Ультиматум Трампа — спроба переламати хід війни не на полі бою, а через фінансовий тиск і політичну блокаду. Проте Путін, судячи з позиції Кремля, не має наміру поступатися. Його стратегічна мета — анексія територій і створення нової геополітичної реальності.
8 серпня стане маркером. Якщо Кремль не піде на поступки, США запустять нову хвилю економічної ескалації, яка може змінити баланс сил на енергетичних ринках і запустити новий цикл глобального протистояння. Світ стоїть перед вибором: тиснути — або погоджуватись із війною як довготривалою нормою.
About the Author
