Оприлюднений SIPRI Yearbook 2025 не залишає простору для ілюзій: світ стрімко повертається до логіки холодної війни. Ядерна зброя знову стає центральним інструментом сили, і замість стримування — фіксується тренд на гонку. Це не тимчасовий відкат — це свідома ескалація, де політика капітулює перед воєнною логікою.
Глобальний зсув: цифри, що говорять про небезпеку
У 2025 році на планеті налічується приблизно 12 241 ядерна боєголовка, з яких понад 9 600 перебувають у військових запасах, а більше 2 100 — у стані високої бойової готовності. «Ми бачимо відкат від стабільності — зниження більше не відбувається», — зазначає директор SIPRI Дан Сміт. Фактично, роззброєння припинилося. Більше того — нові боєголовки впроваджуються швидше, ніж ліквідовуються старі.
Цей процес, за оцінками SIPRI, є системним. І він супроводжується геополітичною конкуренцією, дедалі частіше — поза межами дипломатичних рамок. Світ фактично відмовляється від ідеї ядерного мінімалізму.
Китай: від нейтралітету до ядерного наступу
У Пекіні розуміють: військова потуга — це не лише армія, це і боєголовки. На початку 2025 року КНР володіє близько 600 одиницями, збільшуючи арсенал майже на сотню щороку. Цей темп, як зазначає Business Insider, «може привести Китай до паритету зі США та РФ за кількістю міжконтинентальних ракет до кінця десятиліття».
Різко активізувалося будівництво шахт для ICBM — понад 350, і більшість з них уже функціонують. Офіційна доктрина «непершого удару» не гарантує стримування: SIPRI припускає, що частина головок уже приведена у стан готовності. Це виклик не лише військовий, але й політичний — де більше немає місця для дипломатії.
США і Росія: стратегічний парадокс
Найбільші арсенали залишаються у США та РФ — відповідно 5 177 та 5 459 боєголовок. І попри номінальну прихильність до скорочення, обидві держави зосередилися на масштабній модернізації. США запускають програми Sentinel, B‑21 Raider, Columbia. Росія відповідає — комплексами Ярс-М, Сармат, оновленням субмарин класу «Борей-А».
Окрім технічного вдосконалення, зростають і витрати: за останній рік — на 11%, що дорівнює понад $100 млрд. Якщо договір New START не буде продовжений у 2026 році, прогнозується подальше нарощування. І як результат — розірваний механізм стратегічного діалогу між Вашингтоном і Москвою.
Великобританія, Франція та «європейська тиша»
Британський уряд планує підняти стелю арсеналу з 225 до 260 боєголовок, будує чотири субмарини класу Dreadnought. Франція розробляє нове покоління SSBN та модернізує крилаті ракети повітряного запуску. Хоча ці цифри не зрівняються з лідерами, сигнал очевидний: навіть країни, що донедавна демонстрували стриманість, тепер демонструють готовність брати участь у гонці.
Ядерні амбіції з нестабільних регіонів
Найбільше тривоги викликають країни з непрозорими політичними системами та високим ризиком регіональних конфліктів. Північна Корея вже має до 50 готових боєзарядів, а матеріалу достатньо для ще 40. Вона відкрито заявляє про намір створити тактичну ядерну компоненту.
Ізраїль модернізує підводні платформи запуску та ядерно-плутонієвий центр у Дімоні. Індія та Пакистан, кожна з країн — по 170-180 зарядів, розвивають багатоголові ракети та мобільні системи пуску. Усі ці фактори підривають стабільність, особливо в регіонах із нерозв’язаними територіальними суперечками.
Новітні технології: штучний інтелект, космос, кіберзагрози
SIPRI звертає увагу: «Якщо ядерна зброя буде передана під контроль алгоритмів — це відкриє двері до катастрофи». Проблема не лише в боєголовках — новітні системи ПРО, використання ШІ для ухвалення рішень, розвиток гіперзвукових платформ і космічних розвідсистем зменшують час на реакцію і підвищують ризик помилкових запусків.
Роль ООН і розгубленість міжнародного контролю
ООН, МАГАТЕ, інші структури — демонструють інституційну слабкість. Немає нових глобальних договорів. Ініціативи щодо заборони першого удару, створення зон без’ядерного статусу — ігноруються великими гравцями. У вакуумі політичної волі створюється враження: ера контролю над озброєнням завершилася.
Хто відповідальний? Політика мовчання
Політичні еліти провідних країн — від Вашингтона до Пекіна — уникають чесного діалогу. США і Росія знищили систему договорів, Китай веде мовчазне нарощування, а Європа займає зручну, але небезпечну позицію спостерігача. Цей колективний самообман дорого коштуватиме, якщо не вжити рішучих заходів.
Підсумок:
SIPRI 2025 — це не просто звіт. Це тривожна діагностика світу, який добровільно вступає в нову ядерну еру. Ми знову граємо на межі — тільки тепер не холодної, а гарячої невизначеності. Якщо політики не змінять вектор — наступна криза стане останньою.
Слідкуйте за нашими публікаціями — щоб бути серед тих, хто розуміє, а не серед тих, хто прокинеться надто пізно.
About the Author
