❗ Передумови та політичний контекст
18 липня 2025 року на високогірній зустрічі на Цуґшпітце в Баварії відбулася стратегічна координація між внутрішніми міністрами Німеччини, Франції, Польщі, Австрії, Чехії, Данії та представником Єврокомісії. Центральна тема – протидія нелегальній міграції та зміна парадигми поводження з шукачами притулку.
Нова політика стала відповіддю на зростання політичного тиску з боку правоцентристських та правопопулістських сил у ЄС, що наполягають на «порядку та контролі» в міграційній сфері. В Німеччині це особливо відчутно після формування правоконсервативної коаліції, яку очолює Александр Добріндт. Водночас зростає підтримка партій на кшталт AfD, які відкрито закликають до «закриття кордонів» та «національного суверенітету у міграційній політиці». Уряду потрібно було продемонструвати дієву відповідь.
🧩 Основні рішення та домовленості
1. Рутинні депортації до Афганістану та Сирії
Вперше за останнє десятиліття ЄС визнав можливість системної депортації осіб, яким відмовлено в притулку, навіть до зон конфлікту — за умови «індивідуальної оцінки безпеки». Це відхід від гуманітарної доктрини, закріпленої в практиці ЄСПЛ.
2. Передача відхилених заявників до третіх країн
Запропоновано усунути юридичні бар’єри, що перешкоджають аутсорсингу процедури розгляду заяв про притулок — шляхом створення «центрів обробки» в третіх країнах поза межами ЄС, за аналогією з австралійською або британською моделлю.
3. Санкції проти країн, які відмовляються приймати своїх громадян
Передбачається запровадження обмежень на візову політику ЄС щодо держав, які саботують репатріацію своїх громадян після відмови в притулку. Удар, насамперед, спрямований на Північну Африку, Пакистан, Іран та Бангладеш.
4. Координована відповідь на рівні ЄС
Оголошено курс на уніфікацію політики повернення, технічну співпрацю між спецслужбами країн-членів, а також розширення мандату Frontex.
5. Німецькі ініціативи та внутрішній імпульс
Німеччина вже депортувала перших 81 громадянина Афганістану. До кінця року заплановано ще принаймні 1 000 примусових повернень. Крім того, з травня 2025 року на прикордонну службу додано 3 000 нових співробітників — загальна кількість зросла до 14 000.
⚖️ Критика та юридичні ризики
➤ Позиція правозахисників
Amnesty International та Human Rights Watch засудили кроки як такі, що «можуть суперечити Європейській конвенції з прав людини». Вказують на відсутність надійних гарантій безпеки в Афганістані та Сирії, де продовжуються репресії та насильство.
➤ Шенгенські застереження
Польща та Чехія — попри участь у перемовинах — висловлюють застереження щодо внутрішнього прикордонного контролю, запровадженого Німеччиною. Польща у відповідь розпочала власні перевірки на кордоні з Німеччиною — небезпечний прецедент для Шенгену.
➤ ЄС та судовий фронт
Експерти очікують, що декілька положень нового підходу можуть бути оскаржені в Суді ЄС через конфлікт з Дублінськими нормами та принципом «non-refoulement» (неповернення в небезпечну країну).
📊 Фактична ефективність: скорочення чи ілюзія?
Згідно з офіційною статистикою:
- 2024: 352 000 запитів на притулок у Німеччині.
- 2025 (прогноз): ~100 000 заяв.
Цифри демонструють успішну деескалацію, проте аналітики вказують на «зміщення маршрутів», а не реальне скорочення потоків. Обхідні шляхи через Балкани та Середземне море залишаються активними.
До того ж, частина експертів попереджає: жорсткі заходи можуть призвести до зростання «тіньової міграції», коли особи взагалі не звертаються за статусом притулку, а зникають у неофіційному секторі, посилюючи проблему трудової експлуатації та нелегального працевлаштування.
🔭 Перспективи
- Фінальне схвалення в ЄС очікується на саміті восени 2025.
- Юридичні ризики включають потенційне блокування окремих пунктів Судом ЄС.
- Геополітична відповідь: треті країни можуть шантажувати ЄС, відмовляючись приймати громадян без торгових чи фінансових стимулів.
- Соціальна нестабільність: різке посилення контролю на тлі економічної кризи може спричинити внутрішнє загострення в Німеччині, зокрема у великих містах, де високий відсоток мігрантів.
🧭 Висновок
Нова політика демонструє зміщення акцентів у бік жорсткої, прагматичної та вкрай правої моделі управління міграцією. Це не лише реакція на внутрішній електоральний запит, а й спроба задати новий стандарт для всього Європейського Союзу — навіть за рахунок суперечностей з базовими правовими нормами ЄС.
Перед Європою постає дилема: зберегти правовий гуманізм або поступитися політичному тиску. Зараз ЄС вибирає друге. Але довгострокові наслідки ще тільки проявляться. Боротьба з нелегальною міграцією перетворюється на питання не лише безпеки, а й ідентичності, де політика дедалі частіше переважає право.
About the Author
