
На тлі триваючої гуманітарної катастрофи у Смузі Гази, прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу виступив із резонансною заявою, яка викликала неоднозначну реакцію як усередині країни, так і на міжнародній арені. Йдеться про намір взяти під військовий контроль усю територію Смуги Гази, а згодом передати її в управління іншим силам.
Ця заява пролунала напередодні засідання ізраїльського Кабінету безпеки, де розглядалися варіанти повної окупації території. Формальною метою названо не тривале утримання контролю, а встановлення тимчасового порядку до моменту, коли Газу зможе очолити нова — «належна» — цивільна або арабська адміністрація.
Однак такі плани породжують більше запитань, ніж відповідей.
🎯 Політична логіка Нетаньягу: контроль без окупації?
За словами самого прем’єра, Ізраїль не має на меті довгострокову окупацію території, однак хоче забезпечити “військову стабілізацію”, аби створити умови для переходу влади до третіх сторін. Імовірно, йдеться про коаліцію арабських країн, міжнародну адміністрацію або ж лояльні місцеві структури.
Заявлений план виглядає як спроба поєднати демонстрацію сили з дипломатичною відмовкою. Ізраїль отримує можливість діяти на території Гази під приводом безпеки, але водночас прагне уникнути юридичного статусу окупанта. В очах міжнародного права та частини громадськості така формула — небезпечний прецедент.
⚔ Армія проти уряду: тріщина всередині ізраїльського керівництва
Найгострішу критику плани Нетаньягу отримали не від опозиції, а зсередини оборонного істеблішменту. Зокрема, начальник Генштабу Еяль Замір висловив відкриті заперечення проти повної окупації.
Основні побоювання пов’язані з тим, що така військова операція:
- погіршить ситуацію із заручниками, що залишаються у Газі;
- втягне Ізраїль у багаторічну партизанську війну;
- посилить міжнародну ізоляцію;
- підживить антиізраїльську радикалізацію в арабському світі.
Фактично, армія сигналізує: військова перемога — не гарантія політичного врегулювання.
🚨 Гуманітарна катастрофа
Цей план розгортається на тлі безпрецедентної гуманітарної кризи. За даними з незалежних джерел, включаючи The Guardian та Reuters, кількість загиблих палестинців вже перевищила 62 тисячі осіб. Мільйони стали вимушеними переселенцями, а значна частина населення потерпає від голоду, нестачі води та медичної допомоги.
Організації на кшталт Human Rights Watch, “Лікарі без кордонів” (MSF) та ВООЗ звинувачують Ізраїль у систематичних ударах по цивільних об’єктах, лікарнях, гуманітарних маршрутах. Звинувачення не обмежуються воєнною тактикою — вони стосуються порушення міжнародного гуманітарного права.
🌍 Реакція світу: дедалі гучніше занепокоєння
Заява Нетаньягу вже спричинила широку міжнародну хвилю критики. Лідери США, Європейського Союзу та ООН відкрито висловлюють стурбованість. Основні вимоги — негайне припинення вогню, забезпечення безперешкодного доступу гуманітарної допомоги та захист цивільного населення.
Проте на практиці реакція обмежується дипломатичними заявами. Ситуація ускладнюється політичною підтримкою Ізраїлю з боку частини американського істеблішменту, а також слабкістю арабської координації.
🔍 Аналіз: ризик глибшої ізоляції та ескалації
Намір Нетаньягу встановити військовий контроль над Газою, нехай і тимчасовий, кардинально змінює правила гри. Це не просто розширення операції — це сигнал про перехід до нової моделі управління конфліктом, у якій Ізраїль одноосібно вирішує, хто має контролювати палестинські території.
Це несе кілька стратегічних ризиків:
- Повна втрата довіри до Ізраїлю як потенційного партнера в мирному процесі;
- Різке загострення відносин з ключовими арабськими країнами, які можуть призупинити або переглянути процеси нормалізації;
- Посилення Ірану та “Хезболли”, які можуть використати ситуацію для розпалювання конфлікту на інших фронтах (наприклад, у Лівані чи Ємені);
- Втрата морального авторитету перед міжнародними судами та правозахисними організаціями.
⚠ Що далі?
Ключове питання залишається відкритим: хто саме отримає контроль над Газою після виводу ізраїльських військ, якщо він взагалі відбудеться? Чи погодяться арабські держави брати участь у подібній схемі, знаючи, що це може зруйнувати їхню репутацію серед мусульманського населення?
Відсутність чіткого плану, непрозорість термінів та умов передання влади — усе це свідчить про відсутність узгодженої стратегії. Натомість складається враження, що Ізраїль грає тактично, реагуючи на кризи, а не формуючи рішення.
🔚 Висновок
Заява Беньяміна Нетаньягу про взяття під військовий контроль усієї Смуги Гази — це не тимчасове рішення, а стратегічний крок, який може запустити ланцюгову реакцію нової ескалації. Під прикриттям прагнення «передати владу» іншим, Ізраїль фактично претендує на роль силового арбітра у палестинському питанні.
Це — не шлях до миру. Це — шлях до ще глибшого конфлікту, міжнародної ізоляції та морального банкрутства в очах світу.