Рекордне зростання — тривожний поворот у глобальній політиці
У 2024 році світові військові витрати досягли безпрецедентного рівня — $2,72 трлн. Це на 9,4% більше, ніж роком раніше, і є найрізкішим щорічним зростанням від часу завершення Холодної війни. За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), темпи нарощування оборонних бюджетів набули характеру масової гонки озброєнь, яка розгортається на тлі глобальної нестабільності, збройних конфліктів та політичної деградації.
Понад 100 країн збільшили свої військові бюджети. Водночас жодного міжнародного форуму не було використано для започаткування нового процесу роззброєння чи перегляду логіки безпеки — навпаки, мілітаризація стала нормою. Така ситуація демонструє: світові лідери дедалі частіше бачать у зброї єдиний спосіб комунікації.
Війна як індустрія: хто заробляє на глобальному страху
Найбільшими військовими бюджетами у 2024 році володіли США ($997 млрд), Китай ($314 млрд), Росія ($149 млрд), Німеччина ($88,5 млрд), Україна ($64,7 млрд) та Ізраїль ($46,5 млрд). США покривають 37% усіх світових військових витрат і 66% витрат НАТО. Очевидно, що геополітична перевага реалізується не через дипломатію, а через домінування на полі бою.
Найбільш стрімке зростання спостерігалося в Росії (+38%), Німеччині (+28%) та Ізраїлі (+65%). Україна ж витратила 34% ВВП на оборону — абсолютний рекорд. За цими цифрами стоїть не просто мобілізація ресурсів, а драматичне зниження якості життя мільйонів людей, перенаправлення бюджетів з освіти, медицини та соціального захисту на фінансування смертоносної індустрії.
Гонка озброєнь: дежавю часів Холодної війни
Сьогоднішня динаміка витрат на озброєння нагадує класичну гонку озброєнь минулого століття — але без жодної моральної рефлексії. В умовах відсутності ефективної системи глобального контролю за озброєннями, кожна нова конфронтація — від війни в Україні до конфліктів у Секторі Газа чи Тайванській протоці — автоматично перетворюється на каталізатор зростання витрат.
Коли країни Сходу та Заходу системно вкладають у розвиток армій, новітнє озброєння та бойові штучні інтелекти, постає логічне питання: до чого ми йдемо? Стратегія “безпеки через силу” не забезпечує безпеки, вона лише продовжує ланцюг насильства.
Мир на паузі: політична короткозорість і крах дипломатії
Небезпека полягає в тому, що військові бюджети перетворюються з виняткових рішень на системну норму. Жоден уряд, який збільшив витрати на армію, не оголосив паралельної стратегії інвестування в мирні ініціативи. Уряди більше не намагаються вирішити конфлікти шляхом переговорів, а лише намагаються стримувати супротивника силою.
Це створює атмосферу глобального недовіри. Держава, що витрачає мільярди на ракети, не переконує у своїх мирних намірах — вона сигналізує готовність до війни. Понад 17% зростання витрат у Європі, зокрема з боку Німеччини та країн Балтії, — це яскравий приклад, як страх та політичний популізм підживлюють збройну ескалацію замість пошуку дипломатичних рішень.
Соціальна ціна військових бюджетів: шкода, яку не видно одразу
SIPRI попереджає, що зростання витрат на оборону має довгострокові соціальні наслідки. Освіта, охорона здоров’я, екологічні програми, інфраструктура — усе це зазнає урізань. Молодь втрачає доступ до якісної освіти, системи охорони здоров’я залишаються недофінансованими, а бідність стає хронічною.
Натомість — нові танки, бомбардувальники та супутникова розвідка. Коли зброя стає пріоритетом, гуманізм перетворюється на жертву. Гонка озброєнь не приносить стабільності — вона лише розпалює хаос.
Висновок
Світ не може дозволити собі далі жити за логікою ескалації. Витрати на оборону у 2024 році — це дзеркало політичної слабкості, дефіциту дипломатії та втрати гуманістичного курсу. Якщо людство не перегляне цінності та не зупинить гонку озброєнь, нас чекає не стабільність, а нові війни.
About the Author
