Стратегічні провокації в зоні PMZ
У Жовтому морі, між Південною Кореєю та Китаєм, з’явилися три сталеві морські платформи — одна на базі переобладнаної нафтової вишки та дві великі аквакультурні «клітини». Ці структури встановлені в так званій Provisional Measures Zone (PMZ), яка охоплює спірні води. Формально ця зона призначена для спільного рибальства й наукового моніторингу, однак будівництво сталевих об’єктів виходить далеко за ці рамки.
З 2018 року Китай також встановив у зоні щонайменше 13 сонячних буїв, які, ймовірно, використовуються для моніторингу суден, збору даних або навіть прихованої розвідки.
Суднова блокада: на межі конфронтації
Інцидент із південнокорейським дослідницьким судном Onnuri, яке не змогло наблизитися до китайських платформ через опір патрульних катерів і навіть фізичне втручання, викликав обурення в Сеулі. Китайські «морські міліції» фактично заблокували прохід, чим порушили умови морського кодексу та двосторонніх домовленостей.
Цей крок продемонстрував намагання Пекіна створити де-факто контроль над PMZ, не оголошуючи це офіційно.
Військова складова: Fujian і «заборонені зони»
У травні Китай запровадив тимчасові обмеження на судноплавство у PMZ — так звані «no-sail zones». Це було пов’язано з навчаннями нового китайського авіаносця CNS Fujian, що вийшов у регіон вперше.
Fujian — флагман нового покоління, оснащений електромагнітною катапультою для зльоту палубної авіації, здатний розгортати літаки далекого радіусу дії та засоби електронної боротьби. Під прикриттям маневрів, він провів бойові злети літаків J‑15 та J‑35A, імітуючи удари по морських цілях.
Це безпрецедентний рівень демонстрації сили у спірній зоні між двома регіональними державами.
Відповідь Південної Кореї
Південна Корея оперативно передала дипломатичні ноти протесту, посилила моніторинг і розгорнула власну платформу — офіційно для екологічного контролю, але неофіційно — як символічну протидію китайському тиску.
Також було активізовано військово-морське патрулювання: флот Південної Кореї щоденно фіксує присутність китайських суден та здійснює зворотний моніторинг.
Військово-політичне керівництво країни попередило, що у разі подальших провокацій Сеул залишає за собою право на «асиметричні дії» — включно з блокуванням китайських ініціатив у регіональних організаціях.
Аналіз: стратегія «сірих зон»
Події в Жовтому морі демонструють класичний приклад гібридної тактики Китаю — формування фізичної присутності через морську інфраструктуру, збір даних і військову активність, не переходячи межу офіційного конфлікту.
Це дозволяє Пекіну повільно, але впевнено, розмивати кордони юрисдикції в морі, перетворюючи PMZ із нейтральної на фактично контрольовану зону.
Схожі методи використовувалися у Південно-Китайському морі — там теж все починалося з буїв, платформ і «рибальських баз», а завершилося військовими базами на рифах.
⚠️ Потенційні наслідки для регіону
- Мілітаризація Жовтого моря: розгортання авіаносця — серйозний сигнал не лише для Сеула, а й для Токіо та Вашингтона.
- Правовий хаос: Китай оминає морські конвенції, провокуючи юридичну двозначність.
- Інформаційна домінація: буї можуть служити елементами електронного моніторингу та виявлення.
- Зниження стабільності: за умов зростання кількості інцидентів на морі, ризик конфлікту «випадкового типу» зростає.
Висновок
Жовте море стрімко перетворюється на нову гарячу точку в геополітичному протистоянні Східної Азії. Китай не просто розміщує платформи — він встановлює нові правила, ігноруючи дипломатичні процедури та міжнародні угоди. Південна Корея, залишаючись між Пекіном і Вашингтоном, змушена формувати асиметричну відповідь на гібридну стратегію «повзучої анексії».
Реакція союзників, насамперед США і Японії, стане критичною у стримуванні подальшого просування Китаю в регіоні.
About the Author
