
Уряд Великої Британії, очолюваний прем’єр-міністром Кіром Стармером, заявив про готовність визнати Палестину як незалежну державу у вересні 2025 року — під час Генеральної Асамблеї ООН — за умови, що Ізраїль не виконає низку ключових вимог. Цей крок може стати переломним моментом у багаторічному конфлікті на Близькому Сході, адже Лондон — один із постійних членів Ради Безпеки ООН.
🕊️ Політична заява, що може змінити геополітичну рівновагу
На засіданні уряду 29 липня прем’єр Кір Стармер заявив, що визнання Палестини не буде формальністю або жестом, а має на меті відкрити новий етап двостороннього мирного процесу. Проте Британія чітко окреслила — визнання буде можливе лише у випадку, якщо Ізраїль продемонструє суттєвий прогрес у виконанні конкретних умов.
Ці вимоги включають:
- Повне припинення бойових дій у секторі Газа;
- Гарантований доступ гуманітарної допомоги на території анклаву;
- Відмова Ізраїлю від будь-яких планів анексії частин Західного берега;
- Старт повноцінного мирного процесу, який має привести до реалізації принципу «двох держав».
Уряд Великої Британії також висловив побажання, щоб ХАМАС, у разі майбутніх переговорів, не брав участі в управлінні Газою, звільнив заручників та згорнув військову активність. Проте, як визнали в Лондоні, ці вимоги не є обов’язковими для самого факту визнання Палестини.
🌍 Контекст: чому саме зараз?
Понад 60 тисяч загиблих у Газі, катастрофічна гуманітарна ситуація, тисячі поранених, зруйнована інфраструктура та голод — це реалії 2025 року, які стали каталізатором політичного тиску на західні уряди. Серед країн, які найбільш активно вимагали від Лондона жорсткішої позиції — Ірландія, Іспанія, Норвегія, а також частина британських депутатів від Лейбористської партії.
Стармер опинився під тиском не лише дипломатичних партнерів, але й власної політичної сили та громадськості, яка вимагала реальної, а не декларативної позиції щодо Ізраїльсько-Палестинського конфлікту. Цей тиск збігся із різким падінням іміджу Ізраїлю у світовій пресі, численними звітами ООН про порушення гуманітарного права, та посиленням дискусій навколо справедливого врегулювання конфлікту.
🧭 Франція, Іспанія, Ірландія — хто ще підтримує Лондон?
Британська ініціатива — не поодинока. У травні 2024 року Іспанія, Ірландія, Норвегія визнали Палестину як державу. Але особливу вагу рішенню Лондона надає те, що Велика Британія — другий після Франції постійний член Ради Безпеки ООН, який може офіційно перейти до симетричного визнання.
Президент Франції Еммануель Макрон вже заявив, що Париж визнає Палестину «у найближчі місяці», навіть якщо не буде прогресу в перемовинах з Ізраїлем. Це створює дипломатичний фронт, до якого також можуть долучитися Бельгія, Словенія та Люксембург.
Хоча США наразі утримуються від офіційної позиції, президент Трамп публічно заявив, що “визнання Палестини без гарантій безпеки Ізраїлю — це помилка”, і назвав ідею “таким, що заохочує ХАМАС”. Вашингтон, по суті, залишається осторонь ініціативи Лондона і Парижа, що створює дипломатичний розрив у трансатлантичному підході до конфлікту.
⚖️ Наслідки, ризики та дипломатичні імплікації
Потенційне визнання Палестини з боку Лондона може стати символічним проривом, але й створити нові дипломатичні ускладнення. Реакція Ізраїлю вже відома — прем’єр-міністр Нетаньягу жорстко розкритикував наміри Британії, заявивши, що це “винагородження терору” та “історична помилка, яка поставить під загрозу безпеку самої Європи”.
На дипломатичному рівні такий крок Лондона може призвести до:
- Зміцнення позицій Палестини у міжнародних інституціях;
- Політичної ізоляції Ізраїлю серед частини країн-членів ООН;
- Підвищеного тиску на Вашингтон, щоб той переглянув свою позицію;
- Водночас, це може ускладнити перемовини з ізраїльським урядом і поглибити розкол між прозахідними та радикальними фракціями в Палестині.
Критики визнання зазначають, що це може підірвати перспективу переговорів, легітимізувати ХАМАС і позбавити Захід важелів впливу на Ізраїль у майбутньому.
⏳ Що далі?
Вересень 2025 стане ключовим місяцем. Саме тоді Велика Британія може винести своє рішення на Генеральну Асамблею ООН — або як самостійний акт, або спільно з Францією, Іспанією та іншими європейськими партнерами. Остаточне рішення буде залежати від того, чи продемонструє Ізраїль реальні кроки щодо деескалації та чи буде зрушення у гуманітарній ситуації в Газі.
📌 Висновок:
Якщо Велика Британія визнає Палестину у вересні, це стане найсерйознішим дипломатичним зрушенням у конфлікті з часів угод в Осло. Ставка — не лише статус Палестини, а й глобальний авторитет західної дипломатії в умовах затяжної гуманітарної катастрофи.