У серпні 2025 року Індія офіційно підтвердила незмінність своєї енергетичної стратегії — попри зростаючий зовнішній тиск, зокрема з боку США. Згідно з репортажем Reuters, Нью-Делі продовжує імпортувати нафту з Росії відповідно до довгострокових контрактів, незважаючи на оголошення американських тарифів і загрозу санкцій. В основі такої політики — прагматизм, національні інтереси та стратегія енергетичної безпеки.
Читайте також: Сонячні сади, як спільна енергетика змінює майбутнє
Стратегія Індії: економіка понад політику
За словами двох анонімних джерел в уряді Індії, державні нафтопереробні компанії не отримували жодних інструкцій щодо припинення імпорту російської нафти. Більше того, офіційні заяви Міністерства закордонних справ чітко вказують на пріоритет економічних параметрів над геополітичним тиском.
“Наші рішення базуються на цінах, стабільності поставок та інтересах енергетичної безпеки, а не на зовнішньому диктаті,” — заявив представник МЗС Індії.
Таке формулювання стало вже типовою відповіддю Індії на санкційні ініціативи Заходу з моменту початку повномасштабної війни Росії проти України.
Чиайте також: Китай і зелена енергетика: шлях до глобального лідерства та уроки для світу
Росія — головний нафтовий партнер Індії
У першій половині 2025 року Росія забезпечила понад 35 % нафти, імпортованої в Індію, що еквівалентно приблизно 1,75 млн барелів на добу. Це робить Москву найбільшим постачальником нафти в країну, залишивши позаду Саудівську Аравію, Ірак та ОАЕ.
Індійський імпорт енергоносіїв, особливо нафти, залишається структурно залежним від великих знижок, які пропонувала Росія після санкцій 2022–2024 років. Ціни, нижчі за ринкові, допомогли Індії утримувати низьку інфляцію й стабільність промислового сектору.
Читайте також: Припливна і хвильова енергетика: чи є шанс стати реальним джерелом потужності у 2026 році?
Тимчасове уповільнення не дорівнює відмові
У липні 2025 року деякі державні нафтопереробні заводи тимчасово знизили закупівлі через звуження знижок на російську нафту. Це викликало хвилю припущень у західних ЗМІ про можливу зміну політики. Проте уряд оперативно дав зрозуміти: йдеться лише про ринкову корекцію, а не про політичне рішення.
Ситуацію ускладнює й роль приватного сектору. Такі компанії, як Reliance Industries та Nayara Energy, забезпечують до 60% закупівель російської нафти. Їхні комерційні контракти залишаються в силі, попри тиск і санкції — зокрема, нещодавнє включення Nayara у санкційний список ЄС.
Читайте також Воднева енергетика: холодний погляд на майбутнє
Тиск з боку США: тарифи як важіль примусу
Адміністрація президента Дональда Трампа оголосила про запровадження 100% тарифів на товари з країн, які продовжують імпорт російської нафти, якщо до 8 серпня Москва не погодиться на мирну угоду щодо України. У випадку Індії, окремо введено 25% тариф на індійські товари, який набрав чинності вже 1 серпня.
“Ми не можемо миритися з фінансуванням агресора через торгівлю,” — заявив представник Білого дому.
Попри це, Індія не демонструє готовності переглянути свою позицію. Уряд не реагує на ультиматуми й продовжує закупівлі, вважаючи їх внутрішньою справою та питанням стратегічної автономії.
Читайте також: Геотермальна енергетика 2026: холодний інвесторський аналіз
Геополітичне позиціювання: між партнерством і балансом
Індія дедалі чіткіше показує, що її зовнішня політика не визначається блоковою логікою. На тлі посилення співпраці з США у сфері оборони, ШІ та виробництва мікрочипів, Нью-Делі водночас поглиблює енергетичні й оборонні зв’язки з Росією.
Таке балансування:
- Забезпечує гнучкість у переговорах;
- Дозволяє утримувати стабільність на внутрішньому ринку;
- Утверджує статус незалежного глобального гравця, а не сателіта Заходу чи Сходу.
Читайте також: Біоенергетика: як відходи перетворюються на енергію та прибуток
Висновок: раціональність проти тиску
Рішення Індії не припиняти імпорт російської нафти демонструє реалістичний, економічно вмотивований підхід, в якому геополітика поступається перед національними інтересами. Незважаючи на тиск Вашингтона та Брюсселя, Нью-Делі зберігає курс на незалежність у визначенні власної енергетичної та зовнішньоекономічної політики.
У світі, де санкції дедалі частіше стають інструментом політичної боротьби, Індія виступає адвокатом багатополярного порядку, де не кожне рішення мусить бути чорно-білим.
І поки одні країни торгують в обхід, а інші — із погрозами, Індія обрала шлях відкритого прагматизму, за який, можливо, доведеться платити.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Дякуємо Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проект або додати пропозицію ми радимо для безпечного звʼязку: Мережу Mastadon
About the Author
