Чому Арктика стала гарячою точкою холодного регіону
Колись Арктика вважалася периферією глобальної політики, але зміна клімату, відкриття нових морських шляхів і зростання конкуренції за ресурси перетворили її на арену стратегічного суперництва. Тут стикаються інтереси ключових світових гравців — Росії, США, Китаю, країн НАТО та скандинавських держав. І хоча мова йде не про класичний фронт із бойовими діями, напруженість в Арктиці вже набуває форм «тихої гонки» за вплив, контроль та перевагу.
Російська ставка на військову присутність
Росія активно відновлює військову інфраструктуру радянських часів, включно з авіабазами, портами і радарними станціями, що розташовані вздовж Північного морського шляху. Цей маршрут — найкоротший між Європою та Азією — у разі повного розкриття льодових вод здатен змінити світову логістику. Москва посилює флот ядерних криголамів, розширює підводний та надводний потенціал, демонструючи намір контролювати не лише територіальні води, а й транзитні маршрути.
Відставання США у криголамному флоті
На противагу Росії, США мають лише три криголами проти приблизно 57 російських. Адміністрація Трампа ухвалила програму інвестицій у $8,6 млрд для будівництва сучасних Polar Security Cutters та Arctic Security Cutters. Також зростає інтенсивність військових навчань, зокрема “Arctic Edge 2025”, де відпрацьовуються сценарії захисту Північної Америки від арктичних загроз.
Китай і «Полярний шовковий шлях»
КНР позиціонує себе як «near-Arctic state» і розвиває проєкт Polar Silk Road у рамках «Один пояс, один шлях». Пекін інвестує у дослідницькі станції, супутникове спостереження та спільні з Росією патрулі. Проте глибина співпраці обмежена: Китай схиляється до багатостороннього врегулювання доступу, тоді як Росія прагне монополізувати вплив.
Криза Арктичної Ради
Арктична рада, яка десятиліттями була інструментом наукової та екологічної співпраці, фактично паралізована. Після початку війни в Україні західні країни бойкотували засідання під головуванням Росії, що призвело до замороження багатьох міжнародних проєктів. Це зменшило можливості мирного врегулювання спорів і підштовхнуло країни до військово-політичних форматів взаємодії.
НАТО на північному фланзі
Великобританія утримує в Норвегії базу Camp Viking, де тренуються комендо у суворих арктичних умовах. Канада проводить щорічну операцію Nanook, до якої долучаються союзники, зокрема США, Франція та Данія. У 2024 році вперше в цих навчаннях взяли участь американські підводні човни, що підкреслює зростання військової значущості регіону.
Демонстрація підводної присутності США
У липні 2025 року атомний підводний човен USS Newport News здійснив символічний візит в Ісландію — перший у своєму класі. Це чіткий сигнал Москві та Пекіну: підводні маршрути контролюються і будуть захищені у разі загрози.
Інфраструктурні ризики
CEPA попереджає про вразливість підводних кабелів зв’язку та іншої критичної інфраструктури. Будь-яка диверсія в Арктиці здатна викликати серйозні перебої в глобальній телекомунікаційній та енергетичній мережі, особливо у віддалених районах, де відновлення може тривати тижні.
Стратегічна роль Аляски
Аляска знову стає форпостом протистояння між США та Росією. Joint Base Elmendorf-Richardson є головним вузлом для повітряних та морських операцій у регіоні. Символічно, що саме тут проводиться саміт Трампа та Путіна — нагадування про історичну роль Аляски як стратегічного бар’єра.
Чому Арктика — це новий фронт
На відміну від інших регіонів, арктичне суперництво охоплює відразу кілька площин:
- Енергетичну — величезні запаси нафти та газу під льодами.
- Логістичну — контроль над Північним морським шляхом.
- Військову — бази, криголами, підводний флот.
- Екологічну — прискорене танення льодовиків змінює баланс сил.
Всі ці чинники створюють потенціал для «холодної гонки», де кожна держава прагне закріпити перевагу, поки регіон остаточно не відкрився для цілорічного судноплавства.
Висновки і прогноз
Арктика перетворюється на багатовекторний фронт глобальної конкуренції, де будь-яка перевага в технологіях, логістиці чи військовій присутності має стратегічну вагу. Росія намагається конвертувати географічну близькість у контроль, США та НАТО — у баланс сил, Китай — у розширення торгівельних коридорів.
У найближчі 5–10 років слід очікувати:
- Збільшення кількості військових навчань і нових баз у регіоні.
- Інвестицій у криголамний та підводний флот.
- Зростання уваги до захисту комунікацій та інфраструктури.
- Посилення конфліктів через міжнародно-правовий статус Північного морського шляху.
Для світу це означає новий вузол напруженості, який впливатиме на енергетичні ринки, світову торгівлю і систему безпеки. Арктика більше не є віддаленою замерзлою пустелею — це стратегічний центр XXI століття.
About the Author
