Починаючи з 2010-х років, коли почали з’являтися документальні фільми про хімтрейли, кліматичну зброю та геоінженерію, більшість сприймала це як теорії змови. Але з кожним роком стає дедалі очевидніше: втручання у природу стало офіційною політикою. Країни-лідери відкрито фінансують програми “створення дощу”, регулювання сонячного випромінювання, а також методи, що прямо змінюють кліматичну динаміку цілих регіонів. І все це — без належного контролю, без оцінки довгострокових ризиків і, найголовніше, без згоди людства.
Клімат як інструмент контролю
Сучасні “дослідження клімату” дедалі частіше перетворюються на експерименти над природою. Програми, як-от хмарне посівання в Об’єднаних Арабських Еміратах, показують, що держави вже не приховують свого прагнення керувати погодними процесами.
У 2024 році на Дубай обрушилася рекордна злива — за день випала річна норма опадів. Влада почала шукати виправдання: чи то техногенна помилка, чи природне явище. Проте суть залишається незмінною: держави і корпорації намагаються грати роль Бога, і наслідки цього втручання вже мають ознаки катастроф.
Глобальна вирубка лісів: спланований екологічний злочин
Щороку вирубуються мільйони гектарів лісу під виглядом “розвитку”, “інвестпроєктів” або “зеленої енергетики”. Легені планети знищуються системно — і це не випадковість. З одного боку, політики декларують боротьбу зі змінами клімату, а з іншого — дозволяють знищувати ліси, які є природним щитом від глобального потепління.
Особливо цинічною є роль харчової та фармацевтичної промисловості, яка активно сприяє заміні натуральних жирів і молочних продуктів на дешеву пальмову олію. Для її виробництва вирубуються тропічні ліси Індонезії, Малайзії, країн Африки та Латинської Америки. Все це відбувається під мовчазне схвалення урядів, які отримують прямі вигоди, нехтуючи екологічними наслідками.
Хімізація сільського господарства: отруєна їжа як нова норма
Сільське господарство стало полем глобального хімічного експерименту. Пестициди, гербіциди, синтетичні добрива масово використовуються без належного токсикологічного аналізу або підконтрольні самим виробникам. Найвідоміший приклад — гербіцид гліфосат (RoundUp), розроблений компанією Monsanto (нині Bayer), який визнано канцерогенним.
Попри численні судові процеси і доведені ризики для здоров’я, ці речовини й далі використовуються у сільському господарстві по всьому світу. Більше того, корпорації штучно створюють залежність фермерів від ГМО-культур, які не можуть рости без супутніх хімікатів. Це не просто агротехнології — це контроль за харчовим ланцюгом на рівні планети.
Пластикова залежність: нав’язаний вибір
Забруднення планети пластиком — не наслідок поведінки споживачів, а результат нав’язаної системи виробництва. Саме глобальні корпорації FMCG-сектору (Nestlé, Coca-Cola, Unilever) запровадили модель одноразового пакування як єдиний доступний стандарт. Споживач не обирає — він змушений купувати в тому форматі, який пропонують виробники.
Зараз ті ж самі компанії фінансують “екологічні” програми утилізації, які не зменшують виробництва пластику, а лише підтримують ілюзію контролю. У результаті сміття утворюється не у домогосподарствах, а на етапі проєктування товару. Та відповідальність перекладають саме на людей.
Міф про “вину людства” у кліматичній кризі
Пропаганда останніх десятиліть системно нав’язує думку, що кліматичні зміни — наслідок дій звичайних людей. Нас переконують, що саме ми, спалюючи бензин чи купуючи пластикові пакети, “вбиваємо планету”.
Натомість реальні причини — у діях промислових гігантів, урядів, що дозволяють масштабне забруднення, неконтрольоване видобування ресурсів, вирубку лісів, хімізацію сільського господарства та штучне регулювання клімату.
Це не стихійне лихо. Це планомірна трансформація планети заради прибутку й контролю, в якій людство грає роль і жертви, і винуватця — одночасно.
Хто стоїть за екологічною катастрофою
Світові еліти діють скоординовано, використовуючи як фінансові, так і політичні інструменти. Ось конкретні особи, корпорації та структури, відповідальні за нинішній стан довкілля:
Білл Ґейтс — фінансує геоінженерні проєкти (затемнення сонця, хмарне посівання), активно підтримує заміну натурального харчування на штучне, просуває ГМО та цифровий контроль аграрного сектору через фонд Bill & Melinda Gates Foundation.
Monsanto / Bayer — розробники гербіциду гліфосат, що викликає онкологічні захворювання. Примусово просувають ГМО-культури по всьому світу. Контролюють виробництво насіння, хімікатів, лобіюють політиків і науковців.
BlackRock, Vanguard — головні інвестори глобальних агрохімічних та нафтових корпорацій. Фінансують виробництво пестицидів, експлуатацію природних ресурсів, впливають на державну політику в екологічних питаннях через контроль над активами.
Nestlé, Unilever, PepsiCo — найбільші закупівельники продукції з тропічних плантацій пальмової олії. Поширюють штучні замінники жирів і молока, водночас підтримуючи вирубку тропічних лісів.
WEF (Всесвітній економічний форум) — через фігуру Клауса Шваба просуває ідеї “Великого перезавантаження”: відмова від м’яса, приватної власності, заміна їжі на білки з комах. Їх політичні рекомендації стають основою рішень для урядів і транснаціональних структур.
ООН, Єврокомісія, ФАО — бюрократичні платформи, які надають легітимність шкідливим для природи рішенням, сприяють впровадженню агресивних корпоративних інтересів під виглядом “сталого розвитку”.
Це не помилка — це стратегія
Сьогоднішня екологічна катастрофа не є результатом хаосу чи недбалості. Це результат системної, планомірної політики, яка ставить на перше місце прибуток, контроль та вплив. Глобальні структури створили систему, в якій екосистема Землі стала товаром, а населення — інструментом для її споживання.
Висновок
Природа більше не є цінністю — вона стала ресурсом для експлуатації. Вирубка лісів, отруєння їжі, кліматичні експерименти і тотальний контроль — це наслідки дій конкретних осіб та організацій, які діють в інтересах обмеженого кола еліт.
Єдиний спосіб зупинити цю систему — назвати винних поіменно, відмовитися від мовчазної згоди і чинити публічний опір. Поки суспільство вірить у “зелені міфи” та добровільно приймає обмеження — справжні винуватці продовжують діяти безкарно.
Пора не питати “що відбувається?”, а “хто це робить і навіщо”. Бо поки ми мовчимо — вони планують наступний крок.
Досліджуйте також: Глобальна безпека
About the Author
