Цифрова цензура: Як OpenAI та інші гравці стають зброєю проти людської свідомості
В офісах Кремнієвої долини, де звикли говорити про мільярдні інвестиції, тепер шепотом обговорюють ризики наймасштабнішого краху з часів доткомів
Відколи я приїхав до Сан-Франциско, від технологів чую одне й те саме: “Щось не так”. За фасадом успіху – у мільярдних угодах і розкішних вечірках – ховається справжня паніка. Інвестори, які звикли до ризику, тепер потирають скроні, дивлячись на шалені оцінки стартапів у сфері ШІ.
Минулого тижня на конференції OpenAI я став свідком незвичної сцени. Сем Альтман, зазвичай непробивний оптиміст, раптом почав говорити про бульбашки. “Я знаю, що вам хочеться написати про це”, – сказав він, дивлячись прямо на мене. Він не заперечував проблему – навпаки, визнавав, що багато що у цій галузі дійсно нагадує спекулятивний міхур.
Читайте більше про Бізнес та аналітика
Шепіт у коридорах влади
Розмови з джерелами в регуляторних органах відкривають тривожну картину. У Банку Англії вже готують попередження для інвесторів. У МВФ аналітики порівнюють поточну ситуацію з кризою 2008 року. Але тут, у Кремнієвій долині, багато хто робить вигляд, що нічого не відбувається.
Я зустрів Джеррі Каплана в кав’ярні біля Стенфорда. Він, людина, що пережила чотири технологічні бульбашки, говорить відверто: “Цього разу буде набагато більше болю. Грошей влито стільки, що коли система впаде, це потягне за собою всю економіку”.
Дивні угоди та підозрілі інвестиції
Мене як журналіста завжди цікавить, куди течуть гроші. А зараз вони течуть дуже дивними шляхами. Ось приклад: OpenAI, яка ще жодного разу не показала прибутку, раптом укладає угоду на 100 мільярдів із Nvidia. А потім – ще одну з конкурентом Nvidia. Це нагадує гру в хокей, коли шайбу передають між гравцями, але воротар відсутній.
Один аналітик, який просив не називати його імені, пояснив мені: “Це схема самопідтримки. Вони інвестують один в одного, щоб підтримувати видимість зростання. Але коли музика зупиниться…” Він не договорив, але мені все зрозуміло.
Справжня ціна технологічного марення
Найбільше мене вразила розповідь про будівництво в техаській пустелі. Там зводять гігантські центри обробки даних – міста-примари майбутнього. Місцеві жителі дивляться на це з нерозумінням. Один ранчер сказав мені: “Вони будують замки з піску. Коли прийде шторм – все змиє”.
Каплан описує це ще яскравіше: “Ми будуємо нові руїни. Через десять років ці центри будуть ржавіти, забруднюючи грунтові води, а відповідальних не знайдемо”.
Що далі?
Не всі погоджуються з похмурими прогнозами. У кафе на вулиці Санта-Моніки я зустрів молодого розробника з Hugging Face. Він вірить, що навіть якщо бульбашка лусне, залишиться щось корисне: “Після краху доткомів залишилася інфраструктура, яка дозволила з’явитися Google і Facebook”.
Але його оптимізм виглядає самотнім серед загального занепокоєння. Більшість моїх співрозмовників схиляються до того, що крах неминучий. Питання лише в тому, коли саме він станеться і наскільки сильним буде удар.
Коли я їхав з Кремнієвої долини, я думав про те, що технології завжди були сферою надії та ризику. Але сьогодні ризик став занадто великим. І якщо що піде не так, розплачуватимуться не ті, хто приймав рішення, а звичайні люди – інвестори, працівники, мешканці міст, де зараз будують ці фантастичні об’єкти.
Світ технологій опинився на роздоріжжі. І від того, який шлях він обере, залежатиме не тільки майбутнє Кремнієвої долини, але й стабільність світової економіки.
Матеріал отримано та відредаговано з bbc.com
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Незалежне видання News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проект або додати пропозицію ми радимо для безпечного звʼязку: Мережу Mastadon