Гуманітарна катастрофа в Газі: правова та моральна дилема
28 квітня 2025 року в Гаазі Міжнародний суд ООН (ICJ) розпочав одне з найгучніших слухань останніх років. На порядку денному — правова оцінка дій Ізраїлю в Секторі Газа, включаючи блокування гуманітарної допомоги, масові руйнування цивільної інфраструктури та звинувачення у геноциді.
Це перший випадок, коли Міжнародний суд офіційно розглядає масштабне звинувачення однієї держави в умисному створенні умов, що призводять до масового голоду і смерті населення. У центрі уваги — понад 2,3 мільйона мешканців Гази, які з 2 березня 2025 року живуть в умовах повної ізоляції, без доступу до харчів, води, електрики та медикаментів.
Голод як інструмент війни?
Палестинський представник Аммар Хіджазі під час слухань прямо заявив: Ізраїль використовує “гуманітарну допомогу як зброю війни”. Згідно з міжнародним правом, зокрема Женевськими конвенціями, такі дії можуть кваліфікуватися як воєнний злочин, а у разі системного і масового застосування — як акт геноциду.
Свідчення ООН підтверджують ці обвинувачення: знищено понад 80% житлових будинків у Газі, 1,9 мільйона людей стали внутрішньо переміщеними, медичні заклади перебувають у критичному стані. Робота громадських кухонь, які були останнім джерелом харчування, майже повністю зупинена. Вартість базових продуктів харчування зросла на 1400%.
У доповіді Amnesty International прямо зазначено, що дії Ізраїлю мають “ознаки навмисного створення умов для фізичного знищення частини населення” — формулювання, яке відповідає визначенню геноциду згідно з Конвенцією ООН 1948 року.
Позиція Ізраїлю: безпека на першому місці
Ізраїль не бере участі у слуханнях. У письмовій заяві, переданій до суду, уряд Ізраїлю звинуватив ООН у “системній упередженості” та “нездатності виключити терористів з палестинських структур”. Ізраїльські посадовці заявляють, що блокада є “необхідною оборонною мірою” до повного звільнення ізраїльських заручників, утримуваних ХАМАС.
Представники Ізраїлю наполягають, що більшість вантажів з гуманітарною допомогою, які доставляються ООН, “використовуються бойовиками” або “потрапляють на чорний ринок”. Вони також закликають світову спільноту визнати ХАМАС “не просто стороною конфлікту, а терористичним утворенням, що бере в заручники цивільне населення”.
Міжнародний тиск посилюється
Попри ізоляціоністську позицію Ізраїлю, міжнародна реакція залишається одностайною: блокада має бути знята. США, Велика Британія, Франція, Німеччина, Канада, Австралія та десятки інших країн публічно закликали Ізраїль відкрити гуманітарні коридори.
ООН, у свою чергу, заявила, що 11 з 13 гуманітарних маршрутів були заблоковані ізраїльськими військами або просто не отримали дозволу. Європейський Союз на засіданні 26 квітня навіть розглядав можливість запровадження санкцій проти окремих ізраїльських чиновників, причетних до ухвалення рішення про повну блокаду Гази.
ICJ: роль суду у глобальній юстиції
Міжнародний суд ООН є головною судовою установою у структурі ООН. Його рішення мають консультативний характер, однак вони створюють юридичні прецеденти та впливають на формування міжнародного права.
У 2004 році саме ICJ визнав ізраїльський бар’єр на Західному березі таким, що порушує міжнародне право. І хоча Ізраїль проігнорував тодішнє рішення, воно стало основою для десятків подальших ініціатив у Раді Безпеки ООН та резолюцій Генеральної Асамблеї.
Теперішні слухання щодо гуманітарної кризи в Газі можуть стати переломними. Якщо суд визнає, що Ізраїль свідомо блокує допомогу і тим самим порушує основоположні принципи гуманітарного права — це стане не лише юридичною оцінкою, а й моральним вироком.
Реальні масштаби трагедії
Станом на кінець квітня 2025 року:
- Загинуло понад 52 000 осіб, серед них щонайменше 29 000 — жінки й діти.
- Зруйновано понад 80% інфраструктури, включно з лікарнями, школами та водопроводами.
- 1,9 млн осіб втратили домівки, перебуваючи в тимчасових притулках або під відкритим небом.
- Смертність серед немовлят зросла у 4 рази порівняно з довоєнним рівнем.
Організація Save the Children повідомляє, що 78% дітей у Газі втратили хоча б одного члена родини. Медичні установи мають доступ лише до 15% необхідних медикаментів, а відсутність чистої води призводить до поширення холери, дизентерії та інших хвороб.
Історичні паралелі: Руанда, Судан, Грозний
Дії Ізраїлю у Газі дедалі частіше порівнюють з трагедіями минулого — масовим голодом у Дарфурі (2003), етнічними чистками у Сребрениці (1995) чи блокадою Грозного під час другої чеченської війни. В усіх цих випадках світова спільнота або мовчала, або реагувала запізно.
У 1994 році під час геноциду в Руанді ООН визнала провал міжнародної системи запобігання злочинам проти людства. Сьогодні ICJ має шанс продемонструвати, що міжнародне право не є пустим звуком.
Критика політичних еліт: провал дипломатії
Ця ситуація ще раз підкреслює: замість діалогу світові лідери знову обирають стратегію протистояння. У той час як одні уряди підтримують Ізраїль, інші — Палестину, жоден із них не докладає справжніх зусиль для припинення вогню або започаткування реальних переговорів.
ООН, яка за задумом мала б бути гарантом миру, знову демонструє інституційну слабкість. Без чітких санкцій, зобов’язуючих рішень і політичної волі, міжнародні принципи залишаються лише паперовими деклараціями.
Висновок: боротьба за людяність
Слухання в ICJ — це не просто юридичний процес. Це нагадування всьому людству, що жодна нація, навіть найпотужніша, не повинна стояти над законом. Якщо міжнародна система права не здатна зупинити голод, страждання дітей і знищення міст — то така система потребує перезавантаження.
Гуманітарна допомога — це не політичний інструмент, а базове право кожної людини. Сьогодні, як ніколи, важливо відстояти цей принцип, щоби завтра не повторити трагедії минулого.
About the Author
