Колумбія: за 2 тижні до виборів — двох волонтерів кампанії розстріляли в Меті

Колумбія за два тижні до президентських виборів отримала перше передвиборче вбивство — двох співробітників кампанії правого кандидата Абелардо де ла Еспрієльї застрелили у п’ятницю ввечері у центральному департаменті Мета. Кілери на мотоциклах розстріляли волонтерів просто на вулиці. Це не перший інцидент кампанії 2026 року: у червні 2025-го у Боготі під час мітингу був смертельно поранений сенатор Мігель Урібе, який тоді теж балотувався у президенти, і помер від ран два місяці потому, у серпні.

Голосування 31 травня вже виглядає як кампанія, де балотуватись означає ризикувати життям. Принаймні троє кандидатів повідомили про погрози смерті, фронтрани їздять із важкою охороною, а правозахисники застерігають, що насильство «деформує саме право на політичну участь». Це Колумбія — і це ціна того, що FARC так і не повністю склала зброю після угоди 2016 року.

Що сталося у департаменті Мета

За даними Колумбійського уповноваженого з прав людини (Defensoría del Pueblo), у п’ятницю ввечері 15 травня двох співробітників передвиборчого штабу кандидата Абелардо де ла Еспрієльї застрелили нападники на мотоциклах. Жертви — Роджерс Маурісіо Девія Ескоба, колишній мер міста Кубарраль (департамент Мета), і його радник Едер Фабіан Кардона Лопес.

Кубарраль — невеликий муніципалітет у передгір’ях Анд, де домінує сільське господарство та невелика гідроенергетика. Девія обіймав посаду мера у попередньому терміні. Тепер він допомагав організовувати кампанію де ла Еспрієльї у регіоні, де партія правого кандидата шукала підтримки серед середнього класу і фермерів.

За тих самих кілька годин у тому ж регіоні було скоєно ще один напад — на колишнього кандидата у мери. Уповноважений не назвав його імені і не повідомив, чи живий потерпілий. Розслідування триває, мотиви офіційно не встановлені, проте офіс уповноваженого зробив надзвичайно жорстку публічну заяву:

«Насильство, погрози і будь-яка форма залякування підривають публічний дискурс, поглиблюють ризики для політичних та соціальних лідерів і послаблюють демократичне співіснування».

Це фактично визнання: за два тижні до голосування Колумбія не контролює регіонального тероризму, скерованого проти політичних кампаній.

Реакція де ла Еспрієльї: правий популіст у моделі Букеле–Мілея

Сам Абелардо де ла Еспрієлья оголосив про вбивства у соціальній мережі X. Його дослівні слова про загиблих:

«Вони ходили вулицями, захищаючи демократію, свободу і надію мільйонів колумбійців. Їхнім єдиним злочином була віра в Батьківщину і небажання стати на коліна перед насильниками».

Тон — характерний для правого популізму Латинської Америки 2020-х. Сам де ла Еспрієлья позиціонує себе у стилі сальвадорського Найіба Букеле і аргентинського Хав’єра Мілея — за жорсткий правопорядок, проти «лівого радикалізму» уряду Густаво Петро, за повну реформу судової системи. У соцмережах він постить себе у стилі мачо: в темному костюмі, з охороною, біля бронемашин. Цей образ працює — він стабільно тримає 20%+ підтримки у опитуваннях, друге місце.

Контекст латиноамериканського правого популізму ми розбирали у статті про Аргентину: «Аргентина під Мілеєм 2023-2026: бензопила, протести, шокова терапія». Логіка та сама — «система зруйнована, потрібен жорсткий лідер». Але у випадку Колумбії на цей наратив накладається реальна, не риторична загроза для життя кандидатів.

Хто фронтран: Іван Сепеда і політика Петро

За опитуваннями, у першому турі голосування 31 травня лідирує лівий сенатор Іван Сепеда — у нього 37–40% підтримки. Сепеда — старий борець за права людини, син убитого у 1994 році сенатора Мануеля Сепеди (вбивство комуністичного лідера, у якому пізніше підозрювали парамілітарних). Іван Сепеда обіцяє продовжити курс Густаво Петро — лівого президента Колумбії, який намагається досягти «тотального миру» (Paz Total) через переговори з усіма ще активними збройними групами.

Цей курс — спірний. Прихильники кажуть, що збройний конфлікт у Колумбії триває з 1960-х років і єдиний реалістичний вихід — переговори. Опоненти, як де ла Еспрієлья, кажуть, що Петро «гарантує безкарність» дисидентам FARC і Армії національного визволення (ELN), які продовжують убивати, викрадати і контролювати території.

Третій великий гравець кампанії — центристсько-права сенаторка Палома Валенсія, представниця партії Centro Democrático колишнього президента Альваро Урібе. Її програма — компромісний варіант: жорстко проти злочинності, але без відкритого розриву з демократичними інституціями.

Чому Мета — епіцентр насильства

Департамент Мета, де сталось вбивство, історично є зоною конфлікту. Це південна частина центральної Колумбії — рівнини Льянос-Орьєнталес, території, які десятиліттями контролювали FARC. Після підписання Гаванських угод 2016 року більшість FARC роззброїлась і пройшла легалізацію через нову політичну партію Comunes. Але кілька «дисидентських фракцій» FARC відмовилися виконувати угоду і продовжили збройну боротьбу — або зайнялися наркотрафіком кокаїну, який саме у Меті йде через старі коридори в Венесуелу і далі через Карибське море.

За даними Колумбійського центру моніторингу збройного конфлікту (CERAC), у 2025 році насильство, пов’язане з дисидентами FARC, виросло на 22% порівняно з 2024-м. У 2025 році було вбито 217 громадських лідерів — найбільше у Меті, Каукі та Нар’їньо.

Минулого року віцепрезидентську напарницю Сепеди — індіанську активістку і сенаторку Аїду Кільку — викрала на короткий час одна з дисидентських фракцій FARC. Її швидко відпустили після переговорів. Але епізод показав: політичне керівництво Колумбії, навіть на найвищому рівні, не убезпечене від збройних груп. Кільку від того моменту супроводжує постійна охорона. Вона все одно проводить агітацію.

Мігель Урібе: вбивство як попередження

Найгучніше політичне вбивство кампанії 2026 року сталося ще до її офіційного старту. 11 червня 2025 року під час мітингу у Боготі був смертельно поранений у голову сенатор Мігель Урібе Турбай — 39-річний кандидат у президенти від Centro Democrático. Стрелявший, як з’ясувалося, був юнаком 15 років, найнятим за гроші. Урібе протримався в лікарні два місяці і помер 11 серпня 2025 року.

Це було перше публічне вбивство кандидата у президенти Колумбії з 1990 року — коли за три місяці перед виборами було вбито трьох кандидатів: Луїса Карлоса Галана (Ліберальна партія), Бернардо Хараміло (M-19) і Карлоса Пісарро (нова партія Лівий патріотичний союз). Тоді ці вбивства практично знищили цілий політичний клас. Урібе у 2025 році належав до тих, кого вважали «гарантією майбутнього» правого центру. Його смерть зрушила всю кампанію 2026.

За даними поліцейського розслідування, замовлення на Урібе йшло від наркокартелю «Дисиденти Сегунда Маркеталія» — однієї з найбільших фракцій колишніх FARC, яка контролює кокаїновий коридор Cauca–Pacific. Прокуратура запропонувала версію: вбивство було «помстою» за активне просування Урібе ідеї повної військової операції проти дисидентів.

Як ця кампанія порівнюється з 1990 роком

Виборча кампанія 1990 року в Колумбії — найкривавіша в історії регіону. Тоді країна перебувала у війні водночас з картелем Меделіна Пабло Ескобара, картелем Калі, лівими партизанами FARC і M-19, правими «парамілітарами». За три місяці перед голосуванням було вбито троє з шести головних кандидатів. Виграв Сесар Гавірія — який згодом легалізував M-19 і розпочав політику деескалації.

Кампанія 2026 року ще не дійшла до тих масштабів — поки що. Але динаміка тривожно подібна. Дисидентські фракції FARC замінили картелі Меделіна і Калі. Соціальні медіа замінили радіо. Сума погроз більша, рівень безпеки кандидатів вищий. Але один факт залишається: політичні вбивства повернулися як інструмент. І урядові структури очевидно не контролюють ситуацію.

Кокаїновий контекст: що змінилося в економіці нелегального ринку

Колумбія залишається найбільшим виробником кокаїну у світі. За даними UNODC, у 2024 році країна виробила 2 600 тонн кокаїну — рекорд за всю історію спостережень. Це у три рази більше, ніж 10 років тому. Площі плантацій коки у 2024-му сягнули 253 000 гектарів. Причини зростання — комплексні, але одна з найважливіших: політика Густаво Петро відмовилася від програми насильницького знищення плантацій з повітря (фумігація glyphosate), яку США просували два десятиліття. Натомість Петро запропонував «соціальне знищення» — заохочення фермерів до альтернативних культур. На папері — гуманно. На практиці — повільно і поки не дає результату.

Зростання виробництва кокаїну дало дисидентам FARC, ELN і так званому «Клану дель Гольфо» (Clan del Golfo) рекордні доходи. У 2025 році, за оцінкою Insight Crime, нелегальний кокаїновий бізнес Колумбії приносить близько $19 млрд на рік — це 5% ВВП країни. З цих грошей фінансується і політичне насильство: за оцінками колумбійської поліції, контракт на вбивство кандидата у мери коштує $5–10 тис., а на сенатора — від $50 тис. Це смішні суми порівняно з доходами картелів.

І саме тому передвиборча кампанія перетворюється на полювання. Сама по собі позиція кандидата у питанні кокаїну — за фумігацію, проти переговорів, за військові операції — може зробити його ціллю. Урібе агітував за відновлення фумігації. Зараз інші правоцентристи мовчать, бо мовчання продовжує життя.

Що це означає для регіону

Латинська Америка переживає у 2025–2026 роках хвилю політичної нестабільності, яка торкається майже всіх ключових країн. У Болівії після року протестів та переворотів видано ордер на арешт колишнього президента Ево Моралеса — про це ми писали у статті «Болівія 2019-2026: повна хронологія політичної кризи». У Бразилії триває судовий процес над колишнім президентом Жаіром Болсонару і свіжі скандали з його сином Флавіо: «Сину Болсонару — $26,8 млн від банкіра з найбільшої афери Бразилії». У Перу триває політична хитавиця після імпічменту Діни Болуарте.

Колумбія — наступна. Виборчий цикл 2026 року може остаточно визначити, чи продовжить країна курс «тотального миру» Петро, чи повернеться до моделі жорсткого правового популізму у стилі Букеле. У першому випадку — продовження переговорів і зростання кокаїнового виробництва. У другому — широкомасштабна військова операція, можлива інтервенція США (про реверс Трампа на Венесуелу і Карибський басейн ми вже багато писали — 194 убитих за 8 місяців: США назвали 13 рибалок з Карибів) і ризик зриву Гаванських угод 2016 року.

Що це означає для діаспори у Європі

Колумбійська діаспора у ЄС — приблизно 1,1 мільйона людей, з них найбільші громади у Іспанії і Німеччині. Українським читачам у Дортмунді чи Дюссельдорфі може здатись, що це далека історія. Але вона повчальна.

По-перше, Колумбія показує, що збройні групи, з якими «домовилися», не зникають. Через 10 років після Гаванських угод значна частина колишніх бойовиків знов воює — просто з іншою назвою. Це питання, яке постане і перед Україною, якщо колись буде укладено угоду з Росією і необхідно буде розформовувати збройні формування. Як це робити, щоб не отримати «дисидентів» через 5 років?

По-друге, насильство проти кандидатів — це інструмент, який працює не лише у Колумбії. У Мексиці у 2024–2025 роках було вбито понад 30 кандидатів місцевих виборів. У Гватемалі і Гондурасі вбивства активістів та журналістів — щотижнева норма. У всіх цих випадках держави не справляються з організованим криміналом тому, що бюджетна спроможність нижча, ніж дохід картелів. Це універсальна проблема: коли нелегальна економіка перевищує 5% ВВП, держава перестає бути головним носієм насильства на території.

По-третє, колумбійський кейс — це нагадування, що демократія не самозбережувальна система. Її можна знищити вибірковим вбивством — не всіх політиків, а лише тих, хто має шанси перемогти і змінити статус-кво. Це робить виборчий процес фактично кооптованим — переможе той, хто прийнятний для збройних груп. Колумбія підійшла до цієї межі. Чи переступить — побачимо 31 травня.

Підсумок

Колумбія 2026 року — це не просто чергова латиноамериканська виборча криза. Це лабораторія того, як держава тримається або не тримається, коли паралельно існують легальна політика і чорна економіка одного масштабу. Вбивство двох волонтерів кампанії де ла Еспрієльї у п’ятницю — це не «окремий інцидент», це продовження логіки, яка почалася з пострілу у Мігеля Урібе у червні 2025 року. Без серйозного перегляду стратегії «Paz Total», без посилення безпеки кандидатів, без серйозного тиску на дисидентські фракції FARC — кампанія може закінчитися ще кількома похованнями.

І найголовніше — у такій атмосфері перемога будь-якого кандидата буде хвиткою. Якщо переможе Сепеда — праві поставлять під сумнів легітимність, посилаючись на «вибори під дулом». Якщо переможе де ла Еспрієлья — ліві вкажуть, що насильство було спрямоване лише проти їхньої кампанії на місцях. Програє у будь-якому випадку демократична культура країни. А це — найдорожча річ, яку Колумбія намагається тримати після угод 2016 року.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastadon