16 травня 2026. Латиноамериканський центр журналістських розслідувань (CLIP) разом із 20 журналістами з Колумбії, Венесуели, Тринідаду і Тобаго опублікував результати п’ятимісячного розслідування: уперше названі імена 13 жертв ударів американських військових по човнах у Карибському морі та східній частині Тихого океану. За даними розслідування, протягом восьми місяців кампанії, що почалася ще під час нарощування військових сил США біля венесуельського узбережжя, загинули близько 194 людей. Особи переважної більшості залишаються невідомими.
Адміністрація Трампа послідовно виправдовує удари тим, що цілями нібито є «нарко-терористи», які перевозять наркотики до США. Проте розслідування CLIP, оприлюднене цього тижня, показало: усі ідентифіковані досі жертви — у тому числі ті, хто справді мав якесь відношення до перевезення наркотиків — походили з «надзвичайно бідних громад» Латинської Америки й Карибського басейну. Серед них рибалки, водії та люди, які погодилися на разову поїздку човном за обіцянку роботи на автомийці.
- 194 жертви за 8 місяців — і жодного доказу
- Хто ці 13 людей — імена, віки, країни
- Рибалки, які бояться вийти у море
- «Жоден офіційний не хоче говорити»
- Як це пов'язано з іншими операціями США
- Що це означає для читача
- Post List
- Тіньовий флот Росії 2022-2026: 600 танкерів, 0 млрд обходу
- Підводні кабелі під атакою 2022-2026: реєстр диверсій
- GPS-глушіння авіації Балтики 2023-2026: реєстр інцидентів
- Путін у Пекіні день 2: 40 угод, «Сила Сибіру-2» і Тайвань у тіні переговорів
- Трамп і родина — назавжди звільнені від податкових перевірок: Бленч підписав директиву DOJ
- НАТО збив український дрон над Естонією: румунський F-16 відкрив рахунок у балтійському небі
194 жертви за 8 місяців — і жодного доказу
До цього розслідування світу були відомі імена лише трьох жертв: усі вони стали публічними після того, як їхні родини подали позови проти Білого дому. Решта 191 загиблий залишалися безіменними цифрами в зведеннях Південного командування США (US Southern Command). За вісім місяців ударів американське військове відомство не оприлюднило жодного доказу того, що бодай хтось із 194 жертв був причетний до торгівлі наркотиками.
Представник Southern Command у коментарі The Guardian заявив, що всі удари були «продуманими, законними та точковими, спрямованими саме на нарко-терористів та їхніх посібників». Він додав: «Ми повністю довіряємо професіоналам, що проводять операції та збирають розвіддані». Жодних імен, маршрутів, перехоплень або хоч якихось матеріалів справи поза цим формулюванням Пентагон не надав.
«Незважаючи на заяви США, що удари ведуться проти нарко-терористів, насправді відбувається інше — нищать молодих людей, що живуть у вкрай складних умовах і беруться за будь-яку роботу, щоб годувати родини», — сказала Марія Тереза Рондерос (María Teresa Ronderos), директорка та співзасновниця CLIP. «США не знищують жодного Пабло Ескобара чи Хоакіна “Ель Чапо” Гусмана».
Хто ці 13 людей — імена, віки, країни
Розслідування CLIP назвало 13 нових жертв; разом із трьома вже відомими це 16 із приблизно 194 убитих. Розбивка за країнами походження така:
- Венесуела — 8 загиблих: Хуан Карлос Фуентес, 43 роки; Луїс Рамон Амундараін, 36; Едуард Ідальго, 46; Душак Міловчич, 24; Роберт Санчес, Хесус Карреньо, Едуардо Хайме та Луїс Алі Мартінес (вік не встановлений).
- Колумбія — 3 загиблі: Алехандро Андрес Карранза Медіна, 42; Рональд Аррегосес та Адріан Лубо (вік невідомий).
- Еквадор — 2 загиблі: Педро Рамон Ольгін Ольгін, 40, та Карлос Мануель Родрігес Солорсано, 34.
- Тринідад і Тобаго — 2 загиблі: Чед Джозеф, 26, та Ріші Самару (вік невідомий).
- Сент-Люсія — 1 загиблий: Ріккі Джозеф (вік невідомий).
Серед опублікованих історій — кейс Хуана Карлоса Фуентеса та Луїса Рамона Амундараіна. Обидва були водіями з венесуельського містечка Гуірія. Вони перетнули затоку Парія до Тринідаду й Тобаго, бо їм пообіцяли роботу на автомийці. Через кілька днів їх запросили допомогти у разовій поїздці човном разом із двома іншими чоловіками. 3 жовтня цей човен був знищений ударом США. Удови обох загиблих сказали CLIP, що жоден із них не мав відношення до перевезення наркотиків — але аналітики розслідування зауважують, що «всі ознаки» свідчать про підготовку до «ходки» — місцевого терміну для перевезення нелегального вантажу.
Втім, як зазначає Рондерос, маршрут не сходився з логікою: «Човни возять наркотики з Південної Америки на північ, а не навпаки». Човен ішов із Тринідаду до Венесуели — фактично у зворотний бік від типового кокаїнового потоку. Це робить версію Пентагона про «перехоплення трафіку» сумнівною як мінімум для цього випадку.
Рибалки, які бояться вийти у море
У кількох випадках убиті були звичайними рибалками без жодних ознак причетності до наркоторгівлі — саме їхні родини подали перші позови до американського суду. Але навіть ті, хто справді брав участь у перевезенні нелегальних вантажів, у звіті CLIP описані як «люди, які звернулися до транспортування наркотиків як до способу вижити в умовах нищівної бідності». Це не керівники картелів і не власники лабораторій — це найнижчий, найбільш замінний шар нелегальної економіки.
Розслідування також підтверджує висновок попередніх звітів і безпекових аналітиків: удари не зменшили потік наркотиків до США. Натомість вони далі руйнують громади, які й так розхитані організованою злочинністю та занедбаністю з боку держави. «Є громади, де люди припинили виходити в море на кілька тижнів — а якщо вони цього не роблять, то голодують — бо боялися, що їх розбомблять», — каже Рондерос.
Для контексту: подібну логіку «знищення інфраструктури противника без розбору цивільних» західні уряди раніше засуджували, коли йшлося про російські удари по українських містах. Тут — її ж використовує Вашингтон. Різниця лише в тому, що жертви — не європейці, а венесуельські та тринідадські бідняки, у яких немає ні юристів, ні преси, ні політичної ваги. Наша редакційна позиція проста: Росія — агресор, і її удари по житловим будинкам злочинні. Але точкові удари по човнах із бідняками в Карибському морі без судового процесу — це теж позасудові страти, незалежно від того, хто їх замовляє.
«Жоден офіційний не хоче говорити»
Розслідування CLIP стало можливим завдяки об’єднанню зусиль колумбійських видань CasaMacondo, Verdad Abierta та 360-grados.co, венесуельського альянсу Alianza Rebelde Investiga, тринідадської The Trinidad and Tobago Guardian, а також НУО Airwars (Велика Британія) та El Veinte (Колумбія). Команда збирала свідчення родин жертв, документи з нотаріусів, фотографії з похорон і записи з місцевих рибальських асоціацій.
«Це було надзвичайно складно, — каже Рондерос. — Офіційні урядові джерела, прокуратури — ніхто не хоче говорити, бо всі бояться зіпсувати відносини зі США та потрапити під помсту». Це додаткова характеристика того, як швидко позасудові операції Пентагона дисциплінують латиноамериканські уряди до мовчання — без жодного формального тиску, лише через страх санкцій або відкликання посольств.
Останній штрих політичної архітектури — недавнє розпорядження Білого дому. За даними The New York Times, цього тижня федеральним прокурорам США було наказано розглянути можливість застосування «статуту про тероризм» проти мексиканських чиновників, нібито пов’язаних із наркобізнесом. Це продовження рішення Трампа, ухваленого раніше цього року, — оголосити декілька латиноамериканських картелів «терористичними організаціями». Така кваліфікація фактично легалізує військову відповідь без судового розгляду — той самий правовий каркас, що десятиліттями застосовується для ударів по «Аль-Каїді» чи ІДІЛ. Лише тепер — у Карибському морі, проти 24-річного венесуельця Душака Міловчича та 26-річного тринідадця Чеда Джозефа.
Як це пов’язано з іншими операціями США
Кампанія ударів по човнах не існує у вакуумі. Вона є частиною ширшої переорієнтації американської військової машини на «гібридну боротьбу» в Західній півкулі — поряд із приходом Силіконової долини до Пентагону та зростанням ролі приватних оборонних підрядників у плануванні операцій. Це також узгоджується з логікою позасудових операцій, які давно практикує союзник США — Ізраїль; у нашій хроніці операцій Моссаду 2020–2026 ми показували, як «таргетоване вбивство» з нелегальної практики поступово стає нормалізованим військово-політичним інструментом.
Карибський напрямок також не випадковий. Поряд із морськими ударами Вашингтон посилює тиск на Кубу — детальніше про це у нашому матеріалі про візит директора ЦРУ Реткліффа до Гавани та архітектуру «м’якої зміни режиму». Сукупно це означає одне: Карибський басейн перетворюється на полігон, де військова сила, розвідка, прокуратура й санкційний інструмент діють як єдина машина — без зворотного зв’язку з громадськістю, парламентом чи незалежним судом.
Що це означає для читача
Перше: 194 загиблі за 8 місяців — це більше, ніж жертви багатьох сучасних збройних конфліктів за той самий період. Але про них не пишуть на перших шпальтах, бо вбиті не з «правильних» країн. Це структурне нерівноправ’я уваги, з яким потрібно рахуватися кожному, хто читає міжнародні новини.
Друге: розслідування CLIP показує — журналістика з конкретними іменами та документами досі дієва. 20 журналістів із країн, де самі по собі дуже небезпечно говорити про наркотрафік, склали портрет 13 людей, котрі без них залишилися б «194 нарко-терористами» у пресрелізі Пентагону. Це той рівень репортажу, який мейнстрім-медіа США уникає.
Третє: правовий прецедент дуже небезпечний. Якщо «терористичний» статус можна присвоїти латиноамериканському картелю одним указом, а потім використати його для позасудових ударів по людях, що формально були цивільними — це готова шаблонна процедура. Завтра в тому ж порядку можна оголосити «терористами» політичну партію, профспілку чи екологічну організацію. Це не паранойя — це логіка прецедентного права, яка вже спрацювала після 11 вересня та поступово розширюється з кожним новим президентом.
І, нарешті, четверте — те, що зрозуміло будь-кому з реального життя. Хуан Карлос Фуентес мав 43 роки. Душак Міловчич — 24. Чед Джозеф — 26. Це не цифри. Це сини, чоловіки, батьки, у яких залишилися родини, що сьогодні не знають, як платити за рахунки. Дочекатися від Пентагону хоча б формального вибачення — нереалістично. Але запам’ятати, що ці імена існують, і не дати їм зникнути у статистиці — мінімум, який можемо зробити ми, читачі по інший бік океану.
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastadon
