Suisse Secrets і крах Credit Suisse: рахунки диктаторі…

Анонімний інформатор передав до редакції Süddeutsche Zeitung масив з понад 18 000 рахунків Credit Suisse 20 лютого 2022 року — витік, який 48 медіаорганізацій у 50 країнах спільно оприлюднили під назвою Suisse Secrets, охоплював клієнтів від синів азербайджанського регіонального правителя до сербського наркобарона, а сукупні активи на задокументованих рахунках перевищували CHF 100 млрд. Рівно через рік і майже місяць, 19 березня 2023 року, UBS поглинув Credit Suisse за CHF 3 млрд в екстреній угоді за вихідні: банк припинив існувати як юридична особа 31 травня 2024 року.

Suisse Secrets — не перший і не останній великий банківський витік. Але він єдиний, для публікації якого жодне швейцарське видання не наважилось поставити підпис під матеріалом. Наші розслідування банківської корупції і офшорних мереж показують: від Панамських документів до Pandora Papers кожен виток оголює ту саму архітектуру — приватний банк, юрисдикція з кримінальним імунітетом і клієнт, якому в іншій країні вже пред’явлено обвинувачення.

Table of Contents

Стаття 47 і мовчання швейцарської преси
Клієнти, яких не зупинив комплаєнс: від Нахічевані до Белграда
Greensill, Archegos і корпоративні шпигуни: три кризи до витоку
7 млрд відтоку і CHF 16 млрд AT1 в нуль: березень 2023 року
Швейцарська банківська таємниця після 2022 року: що змінилось і що лишилось
Більше матеріалів
Chat Control в ЄС: 314 MEP проти — і закон все одно ухвалено
Хусити захопили Мокху і наближаються до Баб-ель-Мандебу
Нетаньяху подає до суду на Haaretz за звіт про ОАЕ і 7 жовтня
Сем Бенкман-Фрід програв апеляцію: вирок 25 років остаточний
Cum-Ex: €55 млрд з платників податків ЄС і мовчання Шольца
МАГАТЕ: КНДР збудувала другий завод збагачення урану в Йонбені

Стаття 47 і мовчання швейцарської преси

Федеральний закон про банки та ощадні каси 1934 року, відомий як стаття 47, криміналізував розголошення будь-якої банківської інформації. Закон ухвалили не з нуля: його безпосередньою передумовою став французький банківський скандал 1932 року — тоді паризькі слідчі виявили, що тисячі заможних французів приховували кошти в Комерційному банку Базеля. Ухвалення статті 47 перетворило саму спробу отримати ці дані на кримінальний злочин і так зупинило французьке розслідування.

До 2008 року максимальне покарання становило шість місяців ув’язнення. Парламент переглянув норму після того, як американські прокурори почали масово залучати швейцарських банківських службовців до свідчень у справах про ухилення від податків: UBS у 2009 році уклав з американським Мін’юстом угоду про відстрочку переслідування і розкрив імена 4 450 клієнтів. Відтоді стаття 47 карає позбавленням волі на строк до п’яти років плюс штрафом до CHF 250 000 — вища санкція, ніж та, що в Швейцарії загрожує за дрібне розкрадання або незаконне носіння зброї.

Саме через цю норму жодне швейцарське видання не приєдналось до консорціуму. 150 з лишком журналістів із п’яти континентів аналізували дані — швейцарські колеги спостерігали з боку. В анонімному поясненні, що стало частиною публікації 20 лютого 2022 року, інформатор написав: «Швейцарське банківське законодавство є аморальним. Воно зводить банки у статус співучасників ухилянтів від сплати податків». Особу джерела не встановлено: кримінальна відповідальність за передачу банківських даних журналістам у Швейцарії юридично ідентична до відповідальності за крадіжку тих самих даних для власного збагачення.

Дані охоплювали рахунки, відкриті протягом семи десятиліть — від 1940-х до 2010 року. Важливий методологічний контекст: набір репрезентує частину клієнтської бази тих років, а не всіх рахунків Credit Suisse загалом. Credit Suisse відповів заявою про те, що «рішуче відкидає» звинувачення, і додав: 90% із переглянутих рахунків на момент виходу матеріалу вже були закриті або перебували в процесі закриття. Це твердження не спростовувало факту відкриття рахунків — воно підтверджувало, що банк свого часу їх відкрив.

Клієнти, яких не зупинив комплаєнс: від Нахічевані до Белграда

Серед задокументованих рахунків консорціум виокремив кілька стійких категорій: родичі авторитарних правителів, засуджені або обвинувачені корупціонери, офіцери спецслужб із сумнівними джерелами статків і члени організованих злочинних угруповань. Банк, за матеріалами OCCRP, відкривав і підтримував ці рахунки навіть тоді, коли публічна репутація клієнта вже унеможливлювала стандартну процедуру перевірки за принципом «знай свого клієнта».

«Коли корумповані політики або організована злочинність звертаються до Швейцарії, щоб убезпечити свої гроші від сторонніх очей, жертви їхніх злочинів, найімовірніше, ніколи не побачать цих коштів назад.»
OCCRP, матеріал Suisse Secrets, 20 лютого 2022

Логотип Credit Suisse на Парадеплатц у Цюриху — банк поглинутий UBS у березні 2023 року після 167 років існування — Парадеплатц, Цюрих — центр швейцарського банківського світу. Credit Suisse існував тут із 1856 по 2024 рік (Wikimedia Commons)

Васіф Талібов правив Нахічеванською автономною республікою Азербайджану з 1995 по 2022 рік — 27 років в умовах, які слідчі описували як «таємність і жорстоке державне насильство». Офіційна зарплата Талібова становила $26 000 на рік. Попри це, його сини — Рза Талібов, старший чиновник міграційного відомства в Баку, і Сейм’юр Талібов — сформували офшорну мережу нерухомості вартістю близько $63 млн. За даними OCCRP, обидва сини отримали понад $20 млн через ланцюжки відмивання грошей, що проходили через рахунки Credit Suisse. Талібов-старший пішов у відставку в грудні 2022 року — офіційно через стан здоров’я. Кримінального переслідування в Азербайджані порушено не було.

Родольйуб Радулович на прізвисько «Міша Банана» контролював щонайменше два рахунки в Credit Suisse. Радулович — старший член балканського наркокартелю, відомого як «Балканський маршрут»: угруповання транспортувало афганський героїн через Сербію та Боснію до Центральної та Західної Європи. Факт підтримання банківських відносин із Радуловичем особливо показовий: його ім’я у 2000-х роках фігурувало в матеріалах Євроюст і в оперативних звітах поліцій Сербії та Нідерландів. Банк або не проводив перевірку, або перевірка не давала юридично зобов’язуючих наслідків.

Серед інших задокументованих клієнтів — Гамаль і Алаа Мубарак, сини єгипетського президента Хосні Мубарака; король Йорданії Абдалла II; пакистанський генерал-лейтенант у відставці Загід Алі Акбар Хан, чий рахунок функціонував паралельно до тривалого слідства; а також пакистанський громадянин Мохаммад Джавед — офіційним власником його рахунку з балансом $56 млн значився бездомний чоловік. Алжирський генерал, якому за межами Швейцарії висунуто обвинувачення у катуванні; група венесуельських чиновників, засуджених за розкрадання PDVSA; кенійський підприємець Діпак Камані, фігурант розслідування про корупцію в держзакупівлях — ще кілька категорій, що повторюються в документах консорціуму.

Порівняльний контекст дає доповідь комітету Вайдена, опублікована цього тижня: JPMorgan, Deutsche Bank і Bank of America вели рахунки Джеффрі Епштейна навіть після його засудження у 2008 році. Механіка однакова — банк знає про репутацію клієнта і продовжує обслуговування. Різниця — у юрисдикції: американські банки зазнають штрафів, швейцарські захищені від самого розголосу статтею 47.

Greensill, Archegos і корпоративні шпигуни: три кризи до витоку

Suisse Secrets потрапив у банк, який вже накопичив серйозний баласт внутрішніх скандалів — жоден із яких не пов’язаний із витоком. Хронологія трьох криз до лютого 2022 року показує системний управлінський колапс, що передував публічному розголосу.

У 2019 році виявилось, що головний операційний директор банку П’єр-Олів’є Буе найняв приватних детективів для стеження за старшим менеджером Іком Луккіні, який покинув Credit Suisse і перейшов до конкурента Lloyds. Луккіні помітив стеження, поліція встановила особу детектива, детектив відмовився назвати замовника, і банку довелось провести власне розслідування. Буе звільнили; генеральний директор Тіджан Тіам оголосив, що не знав про операцію, — але сам пішов у відставку на початку 2020 року під тиском ради директорів. Скандал отримав назву «шпигунська справа Credit Suisse» і став предметом кримінального розслідування у Швейцарії.

У березні 2021 року Credit Suisse заморозив фонди ланцюжкового фінансування обсягом $10 млрд, пов’язані з фінтех-компанією Greensill Capital. Greensill подала на банкрутство; інвестори Credit Suisse зіткнулися з очікуваними збитками близько $3 млрд, хоча банку врешті вдалося повернути $7,4 млрд. Того самого 2021 року Credit Suisse зафіксував збитки у $4,7 млрд від роботи сімейного офісу Archegos Capital: після маржин-колу Archegos відмовилась виконувати вимоги, і Credit Suisse не встиг вийти з позицій до обвалу акцій. Звільнено сімох керівників — включно з головним директором з ризиків і головою інвестиційного банку.

«Credit Suisse зіткнувся з кризою довіри, що проявилась у значному відтоку клієнтських коштів.»
FINMA, офіційне повідомлення про поглинання Credit Suisse банком UBS, 19 березня 2023

До моменту публікації Suisse Secrets у лютому 2022 року банк вже задокументував управлінські провали у двох напрямках — контроль клієнтів приватного банкінгу і торгові ризики інвестиційного підрозділу. Витік додав до них третій вимір: клієнтська база, сформована десятиліттями під захистом статті 47, і якою попри кожен новий комплаєнс-регламент керівництво або не займалося, або бачити не хотіло.

$147 млрд відтоку і CHF 16 млрд AT1 в нуль: березень 2023 року

Четвертий квартал 2022 року виявився катастрофічним: клієнти вивели з Credit Suisse $147 млрд — найбільший відтік активів в одному кварталі за всю понад 160-річну історію банку. За підсумками 2022 року в цілому банк зафіксував чистий збиток CHF 7,3 млрд — найгірший результат з часів фінансової кризи 2008 року. Окремою проблемою стало розкриття «суттєвих слабкостей» у фінансовій звітності за 2021-2022 роки: зовнішні аудитори не могли підтвердити надійність внутрішнього контролю банку.

15 березня 2023 року Saudi National Bank — найбільший акціонер Credit Suisse з часткою 9,9%, придбаною у листопаді 2022 року за $1,4 млрд, — публічно оголосив, що не готовий надавати банку додаткову підтримку: регуляторні обмеження забороняли перевищення поточної частки. Повідомлення надійшло в день, коли колапс Silicon Valley Bank та Signature Bank у США вже загострив нервовість щодо банківського сектора загалом. Акції Credit Suisse за одну торгову сесію 15 березня впали на 25%.

Швейцарський національний банк запропонував Credit Suisse кредитну лінію у CHF 50 млрд. Коштів вистачило на кілька днів: відтік клієнтських коштів не зупинився. Вихідних 18-19 березня уряд Швейцарії провів екстрені переговори між Credit Suisse, UBS і FINMA. Рішення оголосили у неділю ввечері: UBS купує Credit Suisse за CHF 3 млрд в акціях. Для укладання угоди парламент спеціально не скликали — Федеральна рада скористалась надзвичайними повноваженнями і ухвалила спеціальний ординанс, що обійшов стандартні процедури ратифікації.

Ключовим і найбільш суперечливим елементом угоди стало рішення FINMA про повне списання AT1-інструментів Credit Suisse — субординованих облігацій, призначених поглинати збитки у кризових ситуаціях. Обсяг списання: CHF 16 млрд. Власники цих облігацій — переважно інституційні інвестори з Азії та Близького Сходу — отримали нуль замість номінальної вартості. Водночас акціонери Credit Suisse отримали конвертацію в акції UBS — тобто частково відшкодували вкладення. За стандартною логікою субординованого боргу власники AT1 мали б стояти вище за акціонерів у черзі при ліквідації. FINMA застосувала протилежний порядок — посилаючись на умови конкретних проспектів AT1-облігацій Credit Suisse, в яких була передбачена можливість списання за розпорядженням регулятора без формального банкрутства.

«FINMA наказала повністю списати номінальну вартість усіх AT1-боргів Credit Suisse на суму близько CHF 16 млрд, що збільшило основний капітал.»
FINMA, офіційне повідомлення про схвалення поглинання Credit Suisse банком UBS, 19 березня 2023

Власники облігацій на суму близько $82 млн подали позови до швейцарських судів. У жовтні 2025 року Федеральний адміністративний суд виніс рішення на їхню користь: FINMA не мала правових підстав для списання AT1-інструментів за відсутності повного банкрутства або ліквідації. Справа перейшла до Федерального верховного суду і станом на серпень 2026 року не розглянута по суті. Credit Suisse перестав існувати як юридична особа 31 травня 2024 року.

Швейцарська банківська таємниця після 2022 року: що змінилось і що лишилось

Стаття 47 залишається чинною нормою. Але архітектура «тотальної непрозорості», яку вона забезпечувала в другій половині XX сторіччя, поступово руйнується під тиском міжнародних угод. У 2017 році Швейцарія ратифікувала Угоду про автоматичний обмін інформацією (AEOI), засновану на загальному стандарті звітності OECD. Банки зобов’язані щорічно передавати іноземним податковим органам імена й адреси клієнтів, залишки на рахунках і дохід від інвестицій — якщо клієнт є резидентом країни-учасниці обміну. На 2023 рік Швейцарія обмінювалась даними з понад 100 країнами; під автоматичний обмін потрапило близько 3,6 млн рахунків.

Суттєві обмеження збереглися. По-перше, автоматичний обмін не охоплює швейцарських резидентів — їхні рахунки захищені статтею 47 у 2026 році так само, як у 1960-му. По-друге, загальний стандарт звітності не дозволяє урядам проводити «розвідувальні» запити без прив’язки до конкретного рахунку або конкретного злочину — тобто щоб дізнатися, чи є в певної особи рахунок у швейцарському банку, потрібно спочатку довести, що він там є. По-третє, стаття 47 як кримінальна норма застосовується до тих, хто розголошує дані, — а не до банку, який тримає рахунок клієнта з сумнівним минулим. Саме тому жоден зі згаданих клієнтів у публікаціях Suisse Secrets не означав автоматичного кримінального переслідування банку в Швейцарії.

Suisse Secrets, «Кремлівські пральні» і Luanda Leaks ілюструють одну й ту саму конструктивну проблему: розрив між формальними зобов’язаннями і реальними потоками брудних грошей лишається широким. Деталізована справа HSBC і Банку Лівану, висунута французькими прокурорами цього тижня, демонструє аналогічний механізм в іншому банку — але без захисту статті 47: у Франції хоча б теоретично можливий вирок.

Після Suisse Secrets депутати Європейського парламенту від ЄНП запропонували переглянути статус Швейцарії і потенційно включити країну до «сірого списку» держав із підвищеним ризиком відмивання грошей. Пропозиція не набрала підтримки. Базельський рейтинг протидії відмиванню грошей у виданні 2024 року помістив Швейцарію серед країн із помірним ризиком у групі розвинених економік — нижче за Кіпр або Мальту, але вище від Нідерландів або Великої Британії. Аналіз кіпрської проблеми обходу санкцій — у матеріалі «Кіпр: 40 розслідувань і жодного вироку».

Відмінність Suisse Secrets від Панамських документів 2016 або Pandora Papers 2021 лежить у рівні мішені. Panama Papers і Pandora Papers націлились на офшорні юрисдикції — BVI, Панаму, Сейшели, Британські Острови: посередники і реєстратори, не самі банки. Suisse Secrets вперше безпосередньо прицілився у флагманський банк країни, яка позиціонувала себе як синонім фінансової надійності. Це і пояснює інтенсивність реакції — і те, чому жоден швейцарський журналіст не наважився взяти участь у публікації.

Загальний обсяг приватного капіталу під управлінням швейцарських банків оцінюється у $7-8 трлн — близько третини всіх активів глобального офшорного управління капіталом. Більша частина формується в юрисдикціях, де автоматичний обмін не виникає або де Швейцарія не підписала відповідний двосторонній протокол. Поглинання Credit Suisse не вирішило цієї структурної проблеми: воно лише сконцентрувало її в одному банку — UBS — із консолідованим балансом понад CHF 1,5 трлн, більшим за ВВП самої Швейцарії.

Єдиний обґрунтований висновок із паралельного читання Suisse Secrets і хронології скандалів Credit Suisse такий: витік не знищив банк — він зафіксував симптоми хвороби, що існувала незалежно від нього. Greensill і Archegos завдали більше фінансових збитків, ніж будь-яка репутаційна шкода від публікації. Але разом вони описують інститут, що системно не справлявся з управлінням ризиками на всіх рівнях — від вибору клієнтів у приватному банкінгу до ставок інвестиційного підрозділу на єдиного контрагента.

Рішення Федерального верховного суду Швейцарії щодо законності списання AT1-облігацій очікується не раніше 2027 року. До того часу UBS залишається єдиним системно значущим банком Швейцарії — із консолідованим балансом, удвічі більшим за ВВП країни, де він зареєстрований.

Джерела: OCCRP, Suisse Secrets — Credit Suisse accounts held by criminals and spies · FINMA, повідомлення про схвалення поглинання Credit Suisse банком UBS, 19.03.2023

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon