Колишній операційний директор Wirecard Ян Марсалек, якого Інтерпол розшукує за підозрою в організації шахрайства з €1,9 млрд, упродовж 2024 року кілька сотень разів з’являвся поблизу московської штаб-квартири ФСБ — це зафіксували дані мобільного телефону в рамках спільного розслідування Der Spiegel, ZDF, PBS і видання The Insider, оприлюдненого у вересні 2025 року. П’ять років після краху Wirecard €1,9 млрд так і не знайдено, суд над колишнім CEO Маркусом Брауном продовжено до кінця 2026 року, а Марсалек — вільна людина в Росії під ім’ям православного священника з Липецька.
- Яхта «Посейдон III», Ніцца, 6 липня 2014 року
- Новічок у телефоні Отта і австрійська розвідка на службі Москви
- Сирія, Лівія і 20 000 найманців: паралельний бізнес COO
- Червень 2020 — €1,9 млрд немає, і BaFin переслідував журналістів замість шахраїв
- Велика Ярмут, Норфолк: болгарська осередкова мережа і вирок Олд-Бейлі
- Браун у залі суду після 270 засідань, Марсалек 200 разів біля Луб'янки
- Більше матеріалів
- Chat Control в ЄС: 314 MEP проти — і закон все одно ухвалено
- Хусити захопили Мокху і наближаються до Баб-ель-Мандебу
- Нетаньяху подає до суду на Haaretz за звіт про ОАЕ і 7 жовтня
- Сем Бенкман-Фрід програв апеляцію: вирок 25 років остаточний
- Cum-Ex: €55 млрд з платників податків ЄС і мовчання Шольца
- МАГАТЕ: КНДР збудувала другий завод збагачення урану в Йонбені
Яхта «Посейдон III», Ніцца, 6 липня 2014 року
Wirecard у 2014 році ще не входила до DAX, але вже обробляла платежі для тисяч клієнтів по всій Азії і демонструвала двозначне зростання щокварталу. Ян Марсалек, 35-річний австрієць без університетського диплому, що приєднався до компанії ще на початку 2000-х і виріс до операційного директора, переміщувався між Мюнхеном, Дубаєм, Сінгапуром і Гонконгом — десятки рейсів на рік, зустрічі з банкірами, регуляторами, торговими партнерами. Зовні він виглядав точно так, як від нього очікували: прагматичний, авантюрний, із дорогими смаками і дорогими зв’язками.
6 липня 2014 року Марсалек прийняв запрошення Наталії Злобіної — підприємниці, яку слідчі журналісти видання The Insider згодом ідентифікували як кадровий актив ГРУ. Яхта «Посейдон III» стояла на рейді поблизу Ніцци. Злобіна познайомила його з чоловіком, що представився як «Стас, генерал з ГРУ». Насправді це був Станіслав Петлінський — колишній офіцер Спецназу і кадровий розвідник Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил Росії.
Хтось із оточення Марсалека пізніше сказав дослідникам: його життя розділилося на «до Стаса» і «після Стаса». Відповідно до висновків спільного журналістського розслідування 2023 року, яке провели The Insider і Bellingcat, наступні приблизно десять років Марсалек діяв як агент ГРУ — паралельно з кар’єрою в компанії, котра на піку 2018 року коштувала €24 млрд і випередила за ринковою капіталізацією Deutsche Bank.
Зв’язок між двома не переривався. У 2018 році Марсалек познайомив Петлінського з Анатолієм Каразієм — начальником розвідки Wagner Group і колишнім офіцером Спецназу ГРУ. Через структури Wagner Марсалек спробував придбати RSB Group — приватну воєнну компанію, зареєстровану на Isle of Man і в Росії через OOO RSB Group з власником Кирилом Коробейниковим, сином Петлінського. Угода не завершилась, але перекази грошей «кількома траншами по кілька сотень тисяч доларів» з Мюнхена до Москви — задокументовані слідством.
Новічок у телефоні Отта і австрійська розвідка на службі Москви
Ян Марсалек не мав університетського диплому — він приєднався до Wirecard ще на початку 2000-х як молодий технічний підрядник і ріс разом із компанією. До 2010 року він став одним із ключових акціонерів і de facto другою людиною після Брауна. Його роль — операційна: він особисто відкривав нові ринки в Азії, укладав угоди з торговими партнерами на Близькому Сході, підтримував стосунки з регуляторами в Сінгапурі і Гонконзі. Це давало йому унікальний доступ: він переміщувався без підозр у юрисдикціях, де навіть топ-менеджери великих банків не з’являлися особисто. Для ГРУ це мало очевидну цінність. Петлінський, за версією розслідування, упродовж кількох наступних років перетворив цей доступ на систематичну розвідувальну операцію.
5 жовтня 2018 року колишній заступник голови австрійської контррозвідки BVT Еґісто Отт зайшов в один із мюнхенських офісів Марсалека і сфотографував на смартфон конфіденційний звіт ОЗХО про отруєння в британському Солсбері. На знімку — хімічна формула бойового отруйного засобу «Новічок», відповідальність за виробництво і застосування якого ніс ГРУ. Документ потрапив до Марсалека від Йоганнеса Петерліка — колишнього генерального секретаря Міністерства закордонних справ Австрії.
Отт діяв як один із двох ключових «консультантів» у мережі Марсалека. Другим був Мартін Вайс — колишній голова другого департаменту BVT (1999–2017), відсторонений у 2017 році за підозрою в передачі інформації Москві, а потім найнятий Марсалеком за угодою про «консультаційні послуги». Через ці двох Марсалек отримував доступ до Шенгенської інформаційної системи — загальноєвропейської бази даних про переміщення осіб через кордони ЄС — і, за версією австрійської прокуратури, передавав дані кремлівським структурам для відстеження дисидентів, яких планували нейтралізувати.
Грудень 2020 року, через шість місяців після втечі Марсалека: Отт замовив у Вайса перевірку за базою даних адреси Христо Грозєва — журналіста Bellingcat, який досліджував операції ГРУ у Великій Британії і Нідерландах. Вайс провів перевірку і отримав віденську домашню адресу Грозєва. Задокументована плата за цей запит — €3,40. Ця цифра — менше, ніж вартість чашки кави в мюнхенській кав’ярні, — тепер фігурує в матеріалах кримінального провадження у Відні.
У 2024 році Отт засуджений австрійським судом до трьох років позбавлення волі умовно за передачу секретних даних іноземній спецслужбі. Петерлік, колишній глава МЗС, залишається під слідством. Мартін Вайс уклав угоду зі слідством і дає свідчення. Ця вертикаль — від колишнього міністерського чиновника через контррозвідника до COO міжнародної компанії — є, мабуть, найбільш задокументованим прикладом агентурного проникнення ГРУ в систему державного управління країни-члена ЄС і НАТО.
Сирія, Лівія і 20 000 найманців: паралельний бізнес COO
5 травня 2017 року Марсалек, Каразій і Петлінський вилетіли до Сирії через Бейрут. Тиждень вони провели в Пальмірі — місті, яке Wagner Group відвоювала в ІДІЛ кількома місяцями раніше. Марсалек з’являвся у військовому спорядженні, стріляв з автомата і слухав інструктаж з ракетного пускового пристрою. Бухгалтерія Wirecard за ці дні відображала стандартний робочий графік операційного директора великої фінтех-компанії.
Приблизно тоді ж у Мюнхені Марсалек зустрівся з Кіліаном Кляйншмідтом — координатором гуманітарних операцій ООН з досвідом роботи в Йорданії і Сирії. Спочатку запропонував йому €200 000 за дослідження стратегії відновлення Лівії. Коли Кляйншмідт погодився на зустріч, Марсалек розкрив справжній план: навчити 15 000–20 000 лівійських найманців для контролю кордонів — неформальну прикордонну охорону під командуванням, фактично, пов’язаних із ГРУ структур. Кляйншмідт від пропозиції відмовився і задокументував розмову; показання він дав у рамках парламентського розслідування Бундестагу у 2022 році.
Паралельно Марсалек придбав цементні заводи у Лівії — через кіпрські холдингові структури, типові для корпоративних схем, що їх описують наші розслідування банківських офшорних схем. Офіційно — інвестиції у відновлення. Фактично, за версією слідства, — плацдарм для воєнно-логістичних операцій на узбережжі Середземномор’я.
Все це коштувало грошей. Марсалек орендував мюнхенську віллу за €680 000 на рік. Один обід у ресторані міг коштувати €15 000; пляшки Château Haut-Brion замовлялися по €1 000 кожна. Приватні рейси між Мюнхеном, Москвою і Дубаєм — за рахунок Wirecard. Жодна з цих витрат не з’являлась у рядку «розваги для COO» у корпоративній звітності — вони розчинялися у сфабрикованих транзакціях «партнерів третіх сторін», на яких ґрунтувалась вся фіктивна виручка компанії.
Червень 2020 — €1,9 млрд немає, і BaFin переслідував журналістів замість шахраїв
Журналіст Financial Times Ден МакКрам написав першу критичну статтю про Wirecard ще у 2015 році. До лютого 2019 року він мав документи від інформатора в Сінгапурі, що вказували на маніпуляції у звітності азійських дочірніх структур — виручку, яку начебто генерували «незалежні торгові партнери» в Індії, Сінгапурі і Філіппінах, але жоден банк не міг підтвердити існування відповідних рахунків. Реакція BaFin — федерального фінансового регулятора Німеччини — виявилась безпрецедентною: регулятор увів двомісячну заборону шорт-продажів акцій Wirecard і подав кримінальну скаргу проти МакКрама та його колеги Стефанії Пальми за підозрою в маніпулюванні ринком на користь коротких позицій. Це був перший і єдиний випадок в історії BaFin, коли регулятор захистив одну конкретну компанію від шортерів, не провівши жодного власного розслідування її звітності.
«BaFin тоді захищав компанію, а не ринок. Вони вибрали неправильну сторону».
Ден МакКрам, журналіст Financial Times, інтерв’ю Alternative Fund Insight, 2021
EY — аудиторська компанія, що підписувала звітність Wirecard з 2009 по 2018 рік, — роками видавала незастережені аудиторські висновки. Основна проблема була технічно простою: €1,9 млрд начебто зберігалося на рахунках довірчих керуючих (escrow) в Азії, але EY до 2020 року так і не запросила у банків незалежне письмове підтвердження існування цих коштів. У 2024 році Apas — орган нагляду за аудиторами в Німеччині — констатував «серйозні» порушення EY.
«Аудиторська перевірка Wirecard за роки, що передували краху, характеризується серйозними порушеннями професійних обов’язків».
Apas (Abschlussprüferaufsichtsstelle), орган нагляду за аудиторами ФРН, офіційна заява, 2024
Незважаючи на це, у лютому 2025 року Вищий баварський регіональний суд (BayObLG) виключив EY з модельного провадження щодо відшкодування збитків акціонерам, посилаючись на юрисдикційні обмеження. Окремий позов проти EY від кредиторів і акціонерів ще може тривати роками.
Регулятор заборонив компанії приймати нові мандати від підприємств суспільного інтересу в Германії до березня 2026 року. Проблема аудиторської відповідальності, яку Wirecard оголила, виявилася системною і для Великої Британії — там реформу аудиторського ринку, обіцяну після колапсу Carillion, скасували у 2024 році.
Регулятор заборонив компанії приймати нові мандати від підприємств суспільного інтересу в Германії до березня 2026 року. Проблема аудиторської відповідальності, яку Wirecard оголила, виявилася системною і для Великої Британії — там реформу аудиторського ринку, обіцяну після колапсу Carillion, скасували у 2024 році.18 червня 2020 року EY відмовив у підписанні річної звітності Wirecard. 22 червня менеджмент оголосив: €1,9 млрд на рахунках довірчих керуючих в Азії, ймовірно, ніколи не існували. 25 червня о ранку Ян Марсалек вилетів на приватному літаку з австрійського аеродрому Бад-Фьосляу — заплативши пілотам €8 000. Маршрут: Австрія — Мінськ, звідти машиною через кордон до Росії. Організатором логістичного переходу виступив Лев Денгов — спеціальний представник Путіна у Лівії, з яким Марсалек підтримував ділові стосунки щонайменше з 2017 року.
5 вересня 2020 року Марсалек отримав у Росії паспорт на ім’я «Константин Баязов» — за легендою, православного священника з Ліпецька. Паралельно існував документ «Александр Шмідт» на основі підробленого французького паспорта; реальний номер цього документа належав Катерині Куліковій — помічниці Петлінського. Червоний циркуляр Інтерполу було видано у 2020 році. Жодного механізму примусової екстрадиції з Росії не існувало тоді і не існує зараз. У 2023 році Марсалек отримав офіційне російське громадянство — під своєю ж легендою. Зареєстрував у Москві дві компанії: одну — у сфері автозапчастин, другу — в агросекторі.
Крах Wirecard — це не окремий епізод у ландшафті великих фінансових шахрайств у Німеччині. Але він унікальний за своєю природою: попри масштаб Cum-Ex чи LuxLeaks, жодна з цих схем не передбачала кадрового агента іноземної воєнної розвідки в ролі топ-менеджера компанії, включеної до провідного фондового індексу країни.
Велика Ярмут, Норфолк: болгарська осередкова мережа і вирок Олд-Бейлі
У лютому 2023 року британська контррозвідка MI5 заарештувала у Лондоні п’ятьох громадян Болгарії. Шостого учасника мережі — Тіхоміра Іванова Іванчева, 36 років — затримали 28 лютого 2024 року. Оперативним центром слугував колишній гестхаус у Великій Ярмут (Great Yarmouth), графство Норфолк. Координатором був Орлін Русев, 46-річний колишній поліцейський з Болгарії. Завдання — стеження за замовленнями, що надходили від ФСБ через зашифровані Telegram-канали; оплата — переважно в криптовалюті.
7 березня 2025 року присяжні Олд-Бейлі визнали Катрін Іванову, Ваню Габерову і Тіхоміра Іванчева винними у змові зі шпигунської діяльності на користь Росії. Ще троє — включно з Русевим — визнали провину в ході процесу. На засіданні прокурор Джонатан Шейн назвав особу, якій Русев безпосередньо підпорядковувався: Ян Марсалек, колишній COO Wirecard AG, м. Мюнхен, нині Москва.
За матеріалами слідства, мережа провела щонайменше шість окремих розвідувальних операцій на території Великої Британії, Германії, Австрії, Іспанії і Чорногорії. Серед задокументованих цілей: Христо Грозєв — журналіст-розслідувач Bellingcat, що ідентифікував оперативників ГРУ по всій Європі; болгарські журналісти-розслідувачі; казахські дисиденти в еміграції; американська військова база Patch Barracks у Штутгарті, де у 2022–2023 роках проходили підготовку українські солдати. Агенти використовували підроблені прес-посвідчення з логотипами Discovery Channel і National Geographic — для прикриття під час стеження в публічних місцях.
«Підсудні були мотивовані грошима, але служили інтересам російської держави з повним розумінням того, що вони роблять».
Суддя Ніколас Хілард, Олд-Бейлі, вирок 12 травня 2025 року
12 травня 2025 року суддя Ніколас Хілард оголосив вироки. Русев — 10 років і 8 місяців. Бісер Джамбазов — 10 років і 2 місяці. Іван Стоянов — 5 років і 3 тижні. Катрін Іванова — 9 років і 8 місяців. Разом шість осіб отримали понад 50 років позбавлення волі. Оперативні витрати мережі частково покривалися з рахунків, контрольованих Марсалеком через підставних осіб. Ціна доступу до домашньої адреси Грозєва — €3,40, сплачені Оттом Вайсу за один запит до реєстру.
Принцип роботи мережі — агент без паспорта в безпечній юрисдикції, що через зашифрований месенджер керує виконавцями на місці — схожий за архітектурою на те, що звіт Вайдена зафіксував у мережах Джеффрі Епштейна: гроші рухаються через банківські структури, а особа-організатор залишається формально за межами юрисдикцій. Різниця в тому, що у справі Marsalek держава Росія є безпосереднім замовником і захисником.
Браун у залі суду після 270 засідань, Марсалек 200 разів біля Луб’янки
Маркус Браун, 56-річний колишній CEO Wirecard, перебуває під вартою з липня 2020 року — безперервно, понад чотири роки. Кримінальний процес відкрився 8 грудня 2022 року в Мюнхенському земельному суді першої інстанції; станом на серпень 2026 року проведено понад 270 засідань. Обвинувачення: фальсифікація балансу, шахрайство, маніпулювання ринком і зловживання довірою. Кінцева дата оголошення вироку залишається відкритою — процес продовжено щонайменше до грудня 2026 року.
Позиція Брауна — і вона не змінилась від першого засідання: він жертва злочинної мережі Марсалека. Співпрацює з прокуратурою Олівер Беллєнгаус — колишній «губернатор» Wirecard в Дубаї, який визнав провину і дає свідчення. Саме через дубайські структури проходила значна частина сфабрикованих транзакцій із фіктивними азійськими партнерами — схема, аналогічна за своєю логікою тому, як PwC через люксембурзькі структури будувала податкові схеми для великих корпорацій: кожен вузол формально легальний, але весь ланцюг — шахрайство.
У вересні 2024 року окремий цивільний суд у Мюнхені зобов’язав Брауна і двох інших колишніх членів наглядової ради виплатити €140 млн відшкодування конкурсному управляючому Міхаелю Яффе. Яффе з 2020 року ліквідував дочірні структури Wirecard в Австралії, Гонконзі, Індонезії, Малайзії, Філіппінах, Таїланді і В’єтнамі і зібрав таким чином близько €650 млн. Загальний обсяг вимог кредиторів у рамках провадження про неплатоспроможність — €15,4 млрд; з них €8,5 млрд надійшли від приблизно 52 000 акціонерів. Арифметика жорстка: при €650 млн відновлених коштів на €15,4 млрд вимог кожен євро, виплачений звичайним кредиторам — банкам, постачальникам, колишнім співробітникам — означає сотні центів збитку на кожен євро вимоги. Акціонери в кращому разі отримають частки відсотка від вкладеного.
Вересень 2025 року: Der Spiegel, ZDF, PBS і The Insider опублікували дані геолокації мобільного телефону Марсалека. З січня по листопад 2024 року він зафіксований поблизу штаб-квартири ФСБ на Луб’янці кілька сотень разів. Він вільно пересувається Росією: підтверджені поїздки до окупованого Криму, Маріуполя і кількох інших зон бойових дій. На фотографіях, що потрапили до редакцій, — Марсалек у військовій формі із символом «Z». За даними розслідування, він продовжує займатися справами RSB-пов’язаних структур і підтримує контакти з офіцерами ГРУ, з якими познайомився ще під час першого візиту до Сирії у 2017 році.
Сукупна картина, що склалась до 2026 року, — це не детектив про фінтех-аферу. Wirecard є задокументованим прикладом того, як кадровий агент ГРУ близько десяти років керував публічною компанією вартістю €24 млрд у серці Євросоюзу, доки аудитор підписував незастережені звіти, а регулятор переслідував журналістів, що намагались це розкрити. Подібні за механікою, але менш відомі схеми — використання корпоративних структур і банківських мереж для операцій іноземних спецслужб — залишаються предметом розслідувань у кількох країнах-членах ЄС, зокрема в контексті Nord Stream 2 і пов’язаних фондів. Схожий принцип корпоративного прикриття використовувала і мережа відмивання коштів через HSBC, матеріали якої зараз розглядає французький суд.
Справа Wirecard стала для Германії тим самим, чим операція Lava Jato стала для Бразилії: провалом одночасно корпоративного нагляду, аудиту, регуляторної архітектури і контррозвідки. Різниця в тому, що бразильський прокурор Моро зрештою провів до зали суду корпоративних і політичних акторів — навіть якщо частина вироків була скасована пізніше. Марсалек же керує шпигунською мережею через Telegram з Москви, де він є громадянином і, судячи з усього, активним учасником воєнних операцій.
Більш широка хронологія цих розслідувань — від Wirecard до болгарської шпигунської мережі і австрійського провалу BVT — доступна в нашому розділі з розслідуваннями корупційних і розвідувальних схем. Кримінальний процес над Брауном у Мюнхені заплановано продовжувати щонайменше до грудня 2026 року. Марсалек залишається в Росії, де його місцезнаходження не є таємницею — судячи з фотографій і даних геолокації — але він перебуває поза досяжністю будь-якого зовнішнього ордеру.
Джерела: The Moscow Times / Der Spiegel / ZDF / The Insider, «Fugitive Wirecard Executive Living in Moscow Under False Identity» (вересень 2025) · Euromaidan Press, «UK sentences six Bulgarians for spying» (травень 2025) · Silicon Canals, «Jan Marsalek: the Wirecard COO who vanished to Moscow» (2025) · Reuters / Yahoo Finance, «German court extends Wirecard trial to end 2025»
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon
