Рішення регіонального суду Бонна від 18 березня 2020 року, яким двоє колишніх банкірів HypoVereinsbank визнані винними в умисному ухиленні від сплати податків у справі Cum-Ex, відкрило кримінальний фронт проти щонайменше 1 800 підозрюваних у дивідендному шахрайстві — і на той момент усю цю роботу в Кельні вела одна прокурор. Шість років потому справи тривають: 16 липня 2026 року суд засудив ще одного банкіра за спробу вилучити €320 млн із федерального бюджету Нiмеччини.
Схема Cum-Ex і суміжна Cum-Cum — дві техніки дивідендного шахрайства, що з кінця 1980-х до 2016 року систематично відкачували з казен одинадцяти європейських держав кошти через штучно створені права на відшкодування утримуваних податків на дивіденди — коштували платникам Нiмеччини щонайменше €38 млрд: близько €10 млрд через власне Cum-Ex до 2012 року і ще близько €28 млрд через Cum-Cum до 2016-го.
- Дві схеми одного принципу
- Staatsbanken, лобі і €38 млрд збитків
- Один прокурор проти 1 800 підозрюваних
- Гамбург, Warburg і €161 млн неповернутих відшкодувань
- SKAT програв £1,4 млрд у британських судах
- Більше матеріалів
- Chat Control в ЄС: 314 MEP проти — і закон все одно ухвалено
- Хусити захопили Мокху і наближаються до Баб-ель-Мандебу
- Нетаньяху подає до суду на Haaretz за звіт про ОАЕ і 7 жовтня
- Сем Бенкман-Фрід програв апеляцію: вирок 25 років остаточний
- Cum-Ex: €55 млрд з платників податків ЄС і мовчання Шольца
- МАГАТЕ: КНДР збудувала другий завод збагачення урану в Йонбені
Дві схеми одного принципу
В основі обох механізмів — єдиний принцип: отримати від казни відшкодування утримуваного податку на дивіденди, якого або ніхто не сплачував, або сплатили одного разу, але повернули двічі чи тричі.
Cum-Ex — від латинських cum («з дивідендом») і ex («без дивіденду») — використовував стрімкі обміни акціями навколо дати відсікання дивіденду. Продавець продавав акції з умовою поставки через кілька днів — так зване коротке продання; покупець фізично тримав папір і виплачував дивіденд, але документи, що підтверджували сплату утримуваного податку, виглядали так, ніби обидва боки угоди одночасно були власниками. Банки, брокери і хедж-фонди формували ланцюги угод між собою так, щоб кожна сторона могла пред’явити фіскальному відомству свідоцтво про сплату — і кожна вимагала окремого відшкодування. Бюджет повертав кошти кільком учасникам одночасно за те, що реально було сплачено один раз або взагалі не сплачено.
Cum-Cum діяла повільніше і непомітніше. Іноземний інвестор, якому за законом не належало відшкодування нiмецького утримуваного податку, тимчасово передавав акції нiмецькому банку-резиденту до дати відсікання дивіденду. Банк отримував відшкодування, на яке формально мав право як резидент, після чого повертав акції іноземцю. Різницю ділили між собою. Саме через непомітність цієї схеми законодавці закрили її лише у 2016 році — на чотири роки пізніше, ніж Cum-Ex у 2012-му.
Масштаб операцій задокументував консорціум із 38 редакцій із 12 країн — проект «CumEx Files», заснований на 180 000 документах за 2011–2016 роки і опублікований OCCRP у жовтні 2018 року. За підрахунками консорціуму, збитки одинадцяти держав — Нiмеччини, Франції, Іспанії, Нiдерландів, Данії, Бельгії, Австрії, Фінляндії, Норвегії, Швейцарії та Італії — на той момент склали €55 млрд. До жовтня 2021 року оновлена оцінка зросла до €150 млрд за двадцять років з урахуванням обох схем по всіх залучених країнах.
«Це найбільше організоване пограбування державних казен в історії Європи»
OCCRP, звіт «CumEx Files», 18 жовтня 2018 року
Але ні Cum-Ex, ні Cum-Cum не ховалися у тіні. Схеми обговорювались у юридичних і банківських колах; частина великих банків отримувала від адвокатів письмові думки про «законність» операцій. Як зафіксувало дослідження ProMarket (Stanford GSB, 30 вересня 2025 року), кілька юридичних професорів надавали такі думки на комерційній основі — на замовлення банків, що перебували під розслідуванням, — не розкриваючи конфлікту інтересів. Детальніше про механіку схеми та її панєвропейський масштаб — у попередній публікації NewsGroup про Cum-Ex.
Staatsbanken, лобі і €38 млрд збитків
Те, що відрізняє нiмецький епізод Cum-Ex від більшості фінансових скандалів, — участь Staatsbanken, публічних земельних банків, юридично підпорядкованих регіональним урядам і покликаних служити публічним інтересам. За даними ProMarket, HSH Nordbank, WestLB, LBBW і Dekabank «заробили сотні мільйонів євро за рахунок платників податків». Ці установи перебували під наглядом тих самих земельних фінансових міністерств, які одночасно мали право заблокувати відповідні операції — але не заблокували.
WestLB, земельний банк Північного Рейну — Вестфалії, брав участь у Cum-Ex операціях одночасно з тим, як та сама земля теоретично могла ввести превентивні регуляторні заходи. LBBW і Dekabank діяли аналогічно. Кожен із цих банків міг отримати від власного регулятора вказівку припинити участь у схемах роками раніше. Цих вказівок не надійшло.
На федеральному рівні банківське лобі деформувало законодавчий процес у критичний момент. «Асоціації приватних банків включали пропозиції у законодавство, покликане зупинити Cum-Ex, що фактично відкривало нові лазівки», — зафіксувало дослідження ProMarket від 30 вересня 2025 року. Один чиновник Федерального міністерства фінансів із задокументованими зв’язками у банківському секторі передав приватним учасникам чернетки нормативних актів і внутрішні службові оцінки — надавши гравцям час скоригувати стратегії. Незважаючи на задокументований факт, федеральний уряд не ухвалив рішення про кримінальне переслідування цього чиновника.
«Банківські асоціації включали пропозиції у законодавство, яке мало закрити схему — і фактично каталізували її, відкриваючи нові лазівки»
ProMarket, Stanford GSB Corporations and Society Initiative, 30 вересня 2025 року
Парламентський комітет розслідування у Бундестазі, заснований у 2016 році опозиційними фракціями «Зелених» і «Лівих», задокументував у підсумковому звіті «бюрократичну інертність, політичну обережність і брак скоординованої експертизи». Правляча коаліція наполягала, що жодна публічна установа не припустилась помилок — хоча саме фінансові міністерства земель наглядали за банками у розпал схем. Герхард Шік, депутат «Зелених», кому надходили перші парламентські запити ще у 2013 році, залишив Бундестаг у 2018-му і заснував Finanzwende — переконавшись, що системні зміни не відбудуться зсередини.
Результатом стала інституційна пауза у відшкодуванні збитків. Коли у 2016–2017 роках Міністерство фінансів випустило роз’яснювальні листи щодо стягнення неправомірно виплачених відшкодувань, більшість земельних податкових органів витлумачила їх як сигнал: вимагати повернення без кримінального вироку ще рано. Процес відновився лише після уточнення влітку 2021 року — через п’ять років після законодавчої заборони Cum-Cum і через дев’ять років після Cum-Ex.
Ця закономірність — регулятор відстає від ринку, якого зобов’язаний контролювати, — добре відома з інших нiмецьких скандалів. У справі Wirecard BaFin не виявив €1,9 млрд фіктивних активів на рахунках, які роками звітувалися аудиторам EY. У справі LIBOR банки з 2003 до 2012 року маніпулювали глобальним еталонним показником, у підсумку сплатили $9 млрд штрафів — і більшість вироків трейдерів у Великобританії були скасовані апеляцією.
Один прокурор проти 1 800 підозрюваних
Коли у 2013 році прокурор Ганна Брорхільке з Кельна розпочала кримінальне розслідування Cum-Ex у Північному Рейні — Вестфалії, вона працювала самостійно. Інші федеральні землі не поспішали: Гамбург, Баден-Вюртемберг і Баварія відмовляли у порушенні кримінальних проваджень або затягували рішення роками. Кельнська прокуратура до 2018 року вела понад 70 справ проти понад 900 підозрюваних; загальний перелік підозрюваних по Нiмеччині сягнув 1 800 осіб.
Перший вирок — 18 березня 2020-го, суд Бонна — засудив двох колишніх банкірів HypoVereinsbank до умовних строків. Покарання виглядало м’яким, але суть прецеденту мала фундаментальне значення: кримінальний суд уперше прямо кваліфікував Cum-Ex-угоди як шахрайство, закривши дорогу для подальших аргументів про «законні ринкові практики». Серед матеріалів про системний нагляд за фінансовим сектором — наш архів розслідувань NewsGroup.
Паралельно кримінальні справи розглядались у Франкфурті. Суд призначив Вольфгангу Шуку, колишньому директору нiмецького відділення канадського Maple Bank, чотири роки і чотири місяці позбавлення волі — за координацію Cum-Ex операцій, які принесли банку сотні мільйонів у рефандах до того, як BaFin у 2016 році відкликав ліцензію банку і той збанкрутував. Апеляційна інстанція — Федеральний суд у Карлсруе — 2024 року підтвердила вирок і встановила розмір конфіскації особисто з Шука у €5,6 млн.
Ганно Берге — колишній федеральний податковий чиновник і адвокат, який консультував компанії Adidas і родину Квандт (власників BMW), — після загострення розслідування втік до Швейцарії у 2012-му. Прокуратура стверджувала: він і його партнер особисто отримали €27,3 млн від схем за 2007–2013 роки, а загальні збитки від підтверджених Берге операцій перевищили €100 млн лише для нiмецького бюджету. Швейцарський федеральний суд підтвердив екстрадицію; у лютому 2022 року Берге опинився в Нiмеччині. 31 травня 2023 року суд Вісбадена засудив його до восьми років і трьох місяців позбавлення волі — найдовшого строку в кримінальних справах Cum-Ex на той момент.
«Він — винахідник Cum-Ex 2.0: схеми, яка після часткового закриття першої версії лазівки у 2008 році виявилася ще продуктивнішою»
Суддя регіонального суду Вісбадена, рішення від 31 травня 2023 року
Кай-Уве Штек, адвокат, що разом із Берге проектував конкретні угоди — і чия участь у схемі потягла збитки для казни понад €428 млн — постав перед судом Бонна. 3 червня 2025 року суд призначив йому умовний строк один рік і десять місяців, значно менший за вимогу прокуратури у три роки і вісім місяців. Суд прямо мотивував пом’якшення: Штек виступив ключовим свідком обвинувачення і надав слідству матеріали, без яких ряд паралельних справ не міг просунутися. Він зобов’язаний повернути €24 млн; €11 млн він повернув іще до вироку.
16 липня 2026 року суд засудив ще одного фігуранта — колишнього банкіра австралійської фірми, операційна діяльність якої перетиналась із UniCredit, — за спробу ухилитися від сплати €320 млн у рамках дивідендної схеми. Деталі вироку залишаються частково за платним бар’єром публікацій, однак сам факт засудження підтвердило видання Law360 16 липня 2026 року.
Ганна Брорхільке, яка 11 років вела ці справи попри інституційний опір і спроби адміністративного відсторонення, у 2024 році залишила держслужбу і перейшла до НКО Finanzwende. У 2026 році Вищий земельний суд Франкфурта допустив до провадження першу кримінальну справу щодо Cum-Cum — попри попередню відмову суду нижчої інстанції у Вісбадені.
Гамбург, Warburg і €161 млн неповернутих відшкодувань
Найгостріший внутрішньополітичний епізод скандалу пов’язаний не з Кельном, а з Гамбургом. У 2016–2017 роках гамбурзький Сенат ухвалив не вимагати повернення €47 млн, неправомірно виплачених Warburg Bank у рамках Cum-Ex, — попри внутрішню рекомендацію власного фінансового відомства порушити стягнення в установлений законом строк. Коли строк вийшов і вимога виявилась погашеною за давністю, €47 млн із нiмецьких платників залишилися у банку.
М. М. Warburg, приватний банк із 230-річною історією, на думку прокурорів, отримав неправомірних відшкодувань утримуваного податку на загальну суму €161 млн. Поки в Гамбурзі тривала дискусія про повернення цих коштів, голова наглядової ради Warburg Крістіан Олеарус двічі зустрівся з тодішнім Першим бургомістром Гамбурга Олафом Шольцом — у 2016 і 2017 роках. Зустрічі відбулися саме в той період, коли гамбурзьке фінансове відомство вирішувало, чи вимагати від Warburg повернення коштів.
«Я не чинив жодного впливу на справу про податки Warburg»
Олаф Шольц, перед гамбурзьким парламентським комітетом розслідування у справі Cum-Ex, серпень 2022 року
Щодо змісту зустрічей із Олеарусом Шольц послався на провали пам’яті. За даними ProMarket від 30 вересня 2025 року, Гамбург окрім €47 млн по Warburg також не вимагав повернення €275 млн від HSH Nordbank — знову після приватних зустрічей між керівниками банку і посадовцями Сенату. Прокуратура Гамбурга до кінця 2025 року не знайшла достатніх підстав для порушення кримінального провадження щодо Шольца особисто. Warburg Bank зрештою повернув частину коштів — судовим шляхом і під тиском Федерального уряду — після того, як скандал вийшов у публічний простір у 2020–2021 роках, але виплати розтягнулися на кілька років.
Тактика «провалів пам’яті» перед парламентськими комітетами добре відома і зі слухань у США: банкіри JPMorgan і Deutsche Bank, які вели рахунки Джефрі Епштейна, так само не могли відтворити ключових деталей внутрішніх переговорів — і так само уникли кримінальної відповідальності.
SKAT програв £1,4 млрд у британських судах
За межами Нiмеччини найдраматичніший правовий результат продемонструвала данська справа. Британський фінансист Санджай Шах, що діяв переважно через офіс у Дубаї, у 2012–2015 роках організував 4 170 заявок на відшкодування від імені фіктивних данських власників акцій. Загальна сума коштів, стягнутих із данської казни, за матеріалами обвинувачення склала DKK 12,7 млрд — близько €1,7 млрд. Схема Шаха була адаптованою версією Cum-Ex під данське законодавство: він стверджував, що представляє іноземних інвесторів із правом на повернення данського утримуваного податку, хоча ці інвестори або не існували, або не мали відповідних прав.
Кримінальний суд Данії у 2023 році засудив Шаха до 12 років позбавлення волі. Паралельно данське фіскальне відомство SKAT подало цивільний позов у Великобританії на £1,4 млрд проти Шаха та пов’язаних відповідачів. Схожа проблема юрисдикційних пробілів виникає і у справі HSBC, якому у Франції висунуто обвинувачення у відмиванні коштів Банку Лівану — при тому що більшість активів залишаються поза досяжністю французьких регуляторів.
2 жовтня 2025 року Вищий суд Англії та Уельсу відхилив позов SKAT.
«SKAT платив заявки механічно, без перевірки. Внутрішній контроль відомства був настільки слабким, що фактично не існував»
Вищий суд Англії та Уельсу, рішення від 2 жовтня 2025 року (цитується за аналізом corporatecrime.co.uk)
Суд визнав: заявки Шаха були шахрайськими за данським правом і відповідачі діяли нечесно. Але для успіху цивільного позову SKAT мало довести inducement — що відомство безпосередньо ввели в оману конкретними неправдивими твердженнями, що й спричинило виплати. Суд вирішив: SKAT видавало кошти автоматично незалежно від змісту будь-яких індивідуальних тверджень, тому правовий причинно-наслідковий зв’язок між шахрайством і виплатою не встановлено. Єдиним відповідачем, із якого стягнули кошти за окремим раніше ухваленим рішенням, залишився Syntax GIS; SKAT отримало DKK 2,45 млрд.
Данія подала апеляцію до Апеляційного суду Англії та Уельсу; дата слухань поки не призначена. Правовий парадокс справи Шаха показує: кримінальний суд однієї країни може встановити факт шахрайства і призначити 12 років позбавлення волі, а цивільний суд іншої — підтвердити нечесну поведінку і одночасно відмовити у стягненні збитків тому, що постраждале відомство платило без перевірки. Критики стверджують: це демонструє потребу в уніфікованому міжнародному механізмі повернення активів у справах Cum-Ex, якого наразі не існує.
Парадокс Cum-Ex лежить не в технічній складності схем — він у тому, що схемам дозволили тривати так довго. Банківське лобі формувало законодавство, покликане закрити лазівку, і відкривало нові; чиновник Міністерства фінансів ділився чернетками нормативів із тими, кого мав контролювати; публічні земельні банки, створені для захисту регіонального добробуту, збагачувалися за рахунок тих самих федеральних надходжень, з яких фінансувалися. Один прокурор у Кельні вела 1 800 підозрюваних без підтримки інших земель — не тому, що справа була надто складною, а тому, що більшість інституцій вирішили не поспішати.
Вищий земельний суд Франкфурта допустив першу кримінальну справу щодо Cum-Cum до провадження у 2026 році; перші слухання очікуються до кінця року. Апеляція SKAT у британських судах щодо £1,4 млрд від Санджая Шаха залишається без дати. З €38 млрд, вилучених із нiмецького бюджету за двома схемами, публічно підтверджені повернення складають меншу частину цієї суми.
Джерела: OCCRP, «CumEx Files: European Taxpayers Cheated out of €55 Billion» · ProMarket, «Germany’s CumEx and CumCum Financial Scandals Reveal How Democratic Institutions Fail» · Euronews, «Key figure in largest tax fraud case in Germany’s history avoids jail time» · Corporate Crime, «UK SKAT CumEx 2025»
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon
