Державне бюро розслідувань 12 серпня 2026 року оголосило підозру чотирьом новим працівникам районного ТЦК та соціальної підтримки Одеської області, довівши загальну кількість фігурантів справи про незаконне утримання, систематичне побиття та пограбування чоловіків мобілізаційного віку до 13 осіб – шести посадовців центру, трьох представників місцевої громадської організації та чотирьох нових підозрюваних. Одеська область лідирує в Україні за скаргами на дії ТЦК: уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець зафіксував, що лише з початку 2026 року з регіону надійшло 453 звернення – перше місце серед усіх областей країни.
- Дві ланки однієї схеми: посадовці РТЦК і активісти НГО
- Гумові кийки, молотки і вимога 000 за звільнення
- «Чесний призов»: 61 обшук і 15 підозр у дев'яти регіонах
- Одеська область – 453 скарги і виклик системному мовчанню
- Більше матеріалів
- Chat Control в ЄС: 314 MEP проти — і закон все одно ухвалено
- Хусити захопили Мокху і наближаються до Баб-ель-Мандебу
- Нетаньяху подає до суду на Haaretz за звіт про ОАЕ і 7 жовтня
- Сем Бенкман-Фрід програв апеляцію: вирок 25 років остаточний
- Cum-Ex: €55 млрд з платників податків ЄС і мовчання Шольца
- МАГАТЕ: КНДР збудувала другий завод збагачення урану в Йонбені
Дві ланки однієї схеми: посадовці РТЦК і активісти НГО
Ще у червні 2026 року оперативники ДБР встановили першу групу причетних: дев’ять осіб, серед яких шестеро – безпосередні службовці районного ТЦК та соціальної підтримки Одеської області, ще троє – представники місцевої громадської організації. Суд обрав усім дев’ятьом запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Жодного з підозрюваних не відпустили під заставу, що відображає оцінку слідством ступеня суспільної небезпеки і реального ризику переховування.
Слідство встановило, що ці дві ланки діяли злагоджено і мали чіткий розподіл функцій. Активісти НГО збирали інформацію про чоловіків призовного віку: встановлювали місцезнаходження, маршрути пересування і домашні адреси – і передавали ці дані через месенджери колегам у РТЦК. Посадовці центру, у свою чергу, організовували фізичне затримання і примусове доставлення чоловіків до приміщень ТЦК, де, за матеріалами справи, розпочинався наступний етап схеми. Модель нагадує розвідувально-виконавчу структуру: НГО постачала «клієнтів», РТЦК – «обробляла».
Важливий юридичний контекст: чинне законодавство України – зокрема Закон про мобілізаційну підготовку та мобілізацію і оновлений Закон про військовий обов’язок, прийнятий у квітні 2024 року, – надає ТЦК та соціальної підтримки широкі повноваження щодо виклику військовозобов’язаних на звірку документів і медичні комісії. Проте жоден із цих нормативних актів не дозволяє примусового фізичного доставлення без відповідного правового рішення, не санкціонує побиття, психологічного примусу чи позбавлення свободи в стінах цивільної установи. Закон прямо зобов’язує центри дотримуватись процедурних гарантій. Саме тут – розрив між законними повноваженнями і тим, що фіксує слідство у одеському РТЦК: незаконне позбавлення свободи, систематичне насилля і здирництво всупереч будь-яким нормативним рамкам.
Реформа мобілізаційного законодавства квітня 2024 року розширила повноваження ТЦК, зокрема щодо штрафів за неявку на звірку даних і доступу до баз даних Мін’юсту та Пенсійного фонду. Критики реформи – зокрема ряд народних депутатів і правозахисники – попереджали, що розширення повноважень без одночасного посилення механізмів нагляду і відповідальності створює умови для зловживань. Одеська справа – задокументований аргумент на підтримку цих застережень.
Після оголошення перших дев’яти підозр у червні ДБР не закрило провадження. Слідчі продовжили встановлення повного кола причетних, аналізуючи вилучені цифрові носії, телефонні переговори фігурантів і свідчення постраждалих. 12 серпня 2026 року бюро повідомило про чотирьох нових підозрюваних – усі є працівниками того самого районного центру. Загальна кількість фігурантів зросла до 13 осіб. Слідство підтвердило, що встановлення «повного кола причетних» ще не завершено.
Кримінальне провадження відкрито за трьома статтями Кримінального кодексу України. Частина 2 статті 146 – незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчинені групою осіб за попередньою змовою із заподіянням фізичних страждань потерпілим; ця стаття передбачає позбавлення волі строком від 5 до 10 років. Частина 3 статті 127 – катування, вчинені організованою групою; відповідальність за цим пунктом становить від 7 до 12 років. Частина 4 статті 186 – грабіж, вчинений організованою групою; санкція – від 7 до 12 років із конфіскацією майна. Справу веде Одеська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону. Імена підозрюваних у публічному доступі не розкрито.
Ця справа вписується в ширший контекст, який фіксують правоохоронці. Офіс генерального прокурора частково засекретив статистику самовільного залишення частини після того, як кількість відкритих проваджень перевищила 311 000 – цифра, яка унаочнює глибину кризи між системою мобілізації і реакцією громадян на неї. Зловживання в ТЦК є одним із факторів, що підживлює цю кризу: люди відмовляються з’являтись на виклики, коли не можуть бути впевнені у власній безпеці під час самого візиту. Наші матеріали з системних розслідувань в Україні фіксують цю закономірність упродовж кількох років.
Гумові кийки, молотки і вимога $6 000 за звільнення
Під час обшуків у приміщеннях РТЦК слідчі вилучили гумові кийки, молотки та інші предмети, які, за версією обвинувачення, використовувались як знаряддя насилля проти затриманих чоловіків. Речові докази збігаються з показаннями постраждалих: чоловіків не просто утримували в центрі без правових підстав – їх піддавали систематичному фізичному впливу безпосередньо у приміщеннях державної установи.
«Потерпілих незаконно утримували, били, залякували та чинили на них психологічний тиск»
Державне бюро розслідувань, офіційне повідомлення від 12 серпня 2026 року
Слідство задокументувало і окремі епізоди сексуального насилля щодо затриманих чоловіків. Телеканал ТСН у серпні 2026 року підтвердив, що ці факти перевіряються як самостійна лінія обвинувачення в рамках тієї самої кримінальної справи. Три форми насилля – фізичне побиття, психологічний тиск і сексуальне насилля – зафіксовані слідством окремо, що ускладнює можливу версію захисту про ситуативне перевищення повноважень.
Паралельно з насиллям фігуранти справи будували корупційну схему вимагання. Слідство встановило конкретний епізод, який датується орієнтовно кінцем 2025 – початком 2026 року: троє працівників РТЦК та один активіст громадської організації силою і погрозами примусили чоловіка призовного віку передати їм $6 000. Це не добровільний хабар за уникнення мобілізації у розумінні корупційного законодавства – це грабіж із погрозами і застосуванням психологічного примусу. Ще один активіст окремо зібрав $1 500 від іншої особи під обіцянку захисту від призову.
Ці два треки – насилля заради виконання мобілізаційних показників і здирництво за можливість уникнути призову – не суперечать одне одному. Вони утворюють функціональну схему з двома потоками жертв. Одних затримували фізично і не відпускали, доки мобілізаційний план не виконано – це задовольняло службові показники. Інших схоплювали, щоб вибити гроші, після чого відпускали – це задовольняло особистий фінансовий інтерес. Слідство встановлює, скільки людей пройшло через кожен із сценаріїв; поки що ДБР посилається на «численні факти жорстокого поводження» без зазначення точної кількості жертв.
Участь трьох членів громадської організації відрізняє цю справу від більшості відомих інцидентів ТЦК. НГО формально не підпорядкована військовому командуванню і не входить до структури РТЦК. Проте її представники виконували функцію розвідки і постачання «клієнтів» для незаконного затримання. Те, що цивільні активісти із зареєстрованої організації системно співпрацювали з посадовцями центру в незаконній схемі – означає, що злочинна мережа виходила за межі одного відомства. Правова кваліфікація їхньої участі й механізм їхнього залучення є одним із ключових аспектів, що встановлюватиметься під час судового розгляду.
У разі обвинувального вироку фігурантам одеської справи загрожує від 5 до 12 років позбавлення волі залежно від кваліфікації конкретних епізодів. Статті 127 і 186 у їхніх «організованогрупових» частинах передбачають і конфіскацію майна. Для тих, хто займав командні посади в РТЦК, санкції можуть бути обтяжені зловживанням службовим становищем. Проте між оголошенням підозр і вироком у складних справах з кількома фігурантами – роки судового провадження; одеська справа, враховуючи кількість підозрюваних і множинність епізодів, навряд чи потрапить до суду раніше середини 2027 року.
Обмежений публічний доступ до деталей справи частково пов’язаний із загальним станом медіапростору в Україні під час воєнного стану: інформація про зловживання ТЦК потрапляє до широкого загалу переважно через дозовані заяви ДБР і виступи омбудсмана – не через незалежні журналістські розслідування з прямим доступом до матеріалів справи. Це обмежує можливість суспільства оцінити реальний масштаб проблеми.
«Чесний призов»: 61 обшук і 15 підозр у дев’яти регіонах
Справа в одеському РТЦК розвивалась паралельно з масштабнішою загальнонаціональною операцією. 30 липня 2026 року ДБР спільно з Генеральним штабом Збройних сил України запустили спецоперацію «Чесний призов» – одночасні слідчі дії у понад 100 територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки в більшості регіонів країни. За публічними заявами ДБР, це найбільша перевірка системи ТЦК з початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року.
До початку серпня оперативники провели 61 обшук, оголосили 15 підозр і затримали двох фігурантів. Підозри отримали посадовці ТЦК у дев’яти регіонах: Київ, Київська, Черкаська, Чернігівська, Миколаївська, Одеська, Вінницька, Хмельницька та Кіровоградська області. Серед підозрюваних виявився і один офіцер поліції – деталь, яка вказує, що зловживання під час мобілізації виходять за межі системи ТЦК і залучають інші правоохоронні структури.
«Слідчі дії є частиною комплексної перевірки системи, а не реакцією на один резонансний випадок»
Державне бюро розслідувань, заява від 30 липня 2026 року
Розслідування охоплює два вектори: хабарі за ухилення від мобілізації і факти побиттів та катувань. Обидва задокументовані в матеріалах одеської справи, але операція охоплює значно ширшу географію. Що конкретно знайшли під час обшуків у кожному регіоні – поза одеським РТЦК – ДБР у публічних зверненнях не деталізувало. Вилучення документів і цифрових носіїв у 61 локації означає, що аналіз матеріалів триватиме кілька місяців.
Координація між ДБР і Генштабом у межах єдиної спецоперації – нова інституційна модель для України. До «Чесного призову» відомства традиційно діяли паралельно, без жорсткого міжвідомчого нагляду за ТЦК з боку цивільних слідчих прокурорів. Те, що Генштаб публічно підтримав обшуки у структурах власного підпорядкування, є сигналом певної зміни позиції – або принаймні визнання, що публічний тиск унеможливлює повну закритість.
Операція залишається в активній фазі. ДБР підтвердило, що «встановлює повне коло причетних» – а це означає продовження кількості підозрюваних як в одеській справі, так і в інших регіонах. 15 підозр у дев’яти регіонах після першої фази «Чесного призову» – це 15 офіційних фігурантів; але за кожним регіоном – власні справи, власні прокурори, власні терміни передачі матеріалів до суду.
Масштаб «Чесного призову» – понад 100 ТЦК одночасно – диктував і логістичні виклики для ДБР. Слідчі бюро не мають безмежних ресурсів: тиск одночасно вести 61 обшук у різних регіонах, не маючи достатнього кадрового резерву, означає, що детальний аналіз вилученого матеріалу розтягнеться на місяці. Правозахисники, зокрема представники Human Rights Monitor Ukraine, ще у 2025 році застерігали: разові масштабні перевірки без механізму систематичного незалежного аудиту ТЦК мають обмежений довгостроковий ефект. Разовий «удар» виявляє і карає частину зловживань, але не усуває умов, за яких вони відтворюються.
Відсутність системного аудиту особливо відчутна у контексті статистичної динаміки: кількість скарг на ТЦК зростає щороку, тоді як кількість завершених судових проваджень за зловживання залишається непропорційно малою. Слідство відкриває провадження, ДБР оголошує підозри – але дані про реальні вироки суду у справах ТЦК залишаються закритими або фрагментарними. Це одна з ключових інформаційних лакун, яку громадянське суспільство і омбудсман намагаються заповнити через власний моніторинг.
Одеська область – 453 скарги і виклик системному мовчанню
За даними, оприлюдненими уповноваженим Верховної Ради з прав людини Дмитром Лубінцем у червні 2026 року, лише за перші п’ять місяців 2026 року по всій Україні до його офісу надійшло понад 3 000 скарг на дії ТЦК та соціальної підтримки. Одеська область очолила цей антирейтинг: 453 звернення з одного регіону за трохи більше ніж чотири місяці. Для порівняння: за весь 2024 рік офіс омбудсмана отримав 3 312 звернень щодо ТЦК по всій країні, а за 2022-2023 роки – близько 500. Упродовж чотирьох років кількість скарг зросла більш ніж у дванадцять разів.
«Тобто цю цифру можна сміливо помножувати на три як мінімум»
Дмитро Лубінець, уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Informator.ua, 10 червня 2026 року
Лубінець пояснив механізм систематичного заниження статистики: більшість постраждалих не звертаються до омбудсмана через страх перед повторними переслідуваннями з боку тих самих структур ТЦК або через незнання правових механізмів захисту. Людина, яку вже раз незаконно затримали й побили, рідко піде скаржитись до офіційної інституції. Таким чином, офіційна цифра в 3 000 скарг відображає лише незначну частину реальних порушень.
«Системне порушення прав людини. Це застосування сили, це використання балаклав, це знімання знаків розрізнення»
Дмитро Лубінець, уповноважений Верховної Ради України з прав людини
Конкретні одеські випадки, задокументовані омбудсманом, ілюструють різноманітність форм порушень. Дев’ятнадцятирічного хлопця силоміць витягли з таксі, застосувавши сльозогінний газ. Інший чоловік після затримання на вулиці потрапив до реанімації – подробиці медичного стану у відкритих джерелах не уточнюються. Громадянин з інвалідністю II групи місяцями залишався у реєстрі військовозобов’язаних попри законні підстави для звільнення і зміг відновити своє право лише через судове провадження. Всі три випадки – різні механізми, але однаковий знаменник: структура ТЦК функціонувала поза правовим полем.
«Така цифра – не випадковість і не результат поодиноких інцидентів. Причина – роки накопичених системних проблем»
Дмитро Лубінець про 453 скарги з Одеської області, Бессарабія Inform, серпень 2026 року
Після перевірок в Одеській області Військова служба правопорядку зафіксувала сотні порушень, склала десятки адміністративних протоколів і відкрила кримінальні провадження. Проте ці дані не зводяться до єдиного публічного реєстру. Громадськість дізнається про масштаб переважно через заяви ДБР і офісу омбудсмана – без можливості самостійно верифікувати повну картину по кожному регіону. За 2025 рік до офісу Лубінця надійшло 6 127 звернень щодо ТЦК. Якщо динаміка 2026 року збережеться, річна цифра може перевищити 7 000.
Питання підзвітності ТЦК пов’язане з ширшим контекстом функціонування державних інститутів в умовах воєнного стану в Україні. Конституційна суперечка щодо скасованих виборів і підзвітності виконавчої влади залишає відкритим питання: хто несе систематичну відповідальність за те, що відбувається у понад 100 перевірених ТЦК? Механізм виборчого контролю, який у мирний час стримував би виконавчу вертикаль, у воєнний час замінено на внутрішні перевірки – такі як «Чесний призов». Але операція з 61 обшуком і 15 підозрами не замінює системної реформи з незалежним цивільним наглядом.
Офіс омбудсмана неодноразово формулював конкретні вимоги до системних змін: обов’язкова наявність розпізнавальних знаків у всіх працівників ТЦК під час виконання службових обов’язків; заборона на використання балаклав і форми без ідентифікаційних нашивок; запровадження відеофіксації всіх процедур доставлення і фільтрації; підзвітний реєстр скарг з обов’язковою відповіддю у визначені строки. Жодна з цих вимог станом на серпень 2026 року не стала обов’язковою нормою – ані законодавчою, ані відомчою. Деякі регіональні центри запроваджують окремі елементи прозорості у відповідь на публічний тиск, але це ініціатива окремих керівників, а не системна вимога.
Паралельно зі зростанням скарг громадяни дедалі активніше документують порушення самостійно. Відеозаписи з місць затримань поширюються у соціальних мережах; правозахисні організації фіксують свідчення потерпілих; журналісти публікують розслідування на основі витоків. Проте без офіційного незалежного моніторингового механізму ця документація залишається фрагментарною і не трансформується в системні зміни. Одеська справа – з 13 підозрюваними і вилученими гумовими кийками – стала видимою лише тому, що ДБР ініціювало провадження. Скільки аналогічних випадків залишаються невидимими – цього не знає ніхто, включно з омбудсманом.
Лубінець публічно зафіксував, що влада реагує на порушення ТЦК лише після публічного резонансу – коли відеозапис або медійне висвітлення роблять мовчання неможливим. Порушення, які не потрапляють у публічний простір, – а таких, за оцінкою омбудсмана, більшість – залишаються без реакції. Зростаючий потік скарг при незмінній структурі відповідальності формує умови, за яких кожен наступний скандал стає лише питанням часу.
Справа одеського РТЦК розкриває структурне протиріччя: держава, що мобілізує громадян для захисту від зовнішнього агресора, одночасно допускає практику, при якій самі мобілізатори стають джерелом насилля і здирництва для тих самих громадян. ДБР розслідує 13 фігурантів в одному районному центрі; омбудсман фіксує понад 3 000 скарг по країні і закликає множити цю цифру принаймні втричі. Розрив між масштабом проблеми і темпами її системного вирішення залишається задокументованим і публічним.
Одеська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону продовжує досудове розслідування. Терміни передачі справи до суду на момент публікації не оголошено. ДБР підтвердило, що слідство встановлює інших можливих учасників схеми.
Джерела: Українська правда, «Справа про катування в Одеському РТЦК: ДБР оголосило ще чотири підозри» · Interfax Україна, «ДБР: У справі про катування в одеському РТЦК уже 13 підозрюваних» · Informator.ua, «Понад 3 тисячі скарг на дії ТЦК надійшло з початку 2026 року – Лубінець» · Бессарабія Inform, «Одещина лідирує за скаргами на ТЦК»
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP – live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon
