Сирія засудила Асада до страти — Москва відмовила у видачі

Четвертий кримінальний суд Дамаска 11 серпня 2026 року засудив до страти колишнього президента Сирії Башара аль-Асада та восьмох інших колишніх посадовців за воєнні злочини і злочини проти людяності — перший вирок щодо самого диктатора за п’ятдесят п’ять років панування родини Асадів. Суддя Фахреддін аль-Арян оголосив рішення у прямому ефірі сирійського державного телебачення; Асад перебуває в Москві, яка надала йому притулок і відмовила в екстрадиції.

Вирок став кульмінацією кількамісячного процесу, ключовою фігурою якого виявився Атеф Найіб — єдиний підсудний, хто фізично постав перед судом. Саме дії Найіба у 2011 році, як встановило слідство, запустили ланцюг подій, що переросли у чотирнадцятирічну громадянську війну та призвели до загибелі сотень тисяч людей. Сьогодні наші розслідування та аналітика по геополітичних справах допомагають аудиторії розуміти системні механізми безкарності, що діють за подібними процесами.

Вирок і засуджені: дев’ять смертних вироків з одного судового засідання

Суддя Фахреддін аль-Арян оголосив у залі засідань: «Башар аль-Асад використовував державні органи для вчинення воєнних злочинів і злочинів проти людяності». Це твердження стало правовою кваліфікацією, яку суд підкріпив матеріалами тривалого розслідування. Натовп перед будівлею суду — переважно мешканці провінції Дараа та родичі жертв — тримав портрети загиблих і листи з іменами тих, хто досі вважається зниклими безвісти.

До страти засуджено дев’ятьох осіб. Башара аль-Асада, колишнього президента, суд засудив заочно: він перебуває в Москві, де Росія надала йому та його родині статус біженця після падіння режиму у грудні 2024 року. Маєр аль-Асад, молодший брат диктатора і довголітній командир елітної Четвертої дивізії сирійської армії, також засуджений заочно і також перебуває в Росії. Фахд аль-Фрейдж, колишній міністр оборони, — заочно. Луай аль-Алі, колишній начальник воєнної розвідки в провінції Дараа у 2011 році, — заочно. Решту чотирьох засуджених суд ідентифікував як офіцерів силових структур, причетних до операцій у Дараа і Дамаску.

Атеф Найіб — єдиний, хто сидів у залі. Його заарештували 31 січня 2025 року в сільській Латакії — за шість тижнів після того, як режим впав. Проти Найіба висунули щонайменше десять обвинувачень, зокрема умисне вбивство, підбурювання до вбивств, катування, катування, що спричинило смерть, і окремо — умисне вбивство дітей молодших п’ятнадцяти років. Суддя аль-Арян зафіксував у протоколі, що Найіб «не виявив жодного каяття і відкинув усі обвинувачення».

Обвинувачення для Асада сформульовані ширше. Суд встановив, що він ніс пряму командну відповідальність за систематичне застосування катувань у державних в’язницях та авіаудари по цивільних кварталах і медичних установах — злочини, задокументовані Незалежною міжнародною комісією ООН з розслідування подій у Сирії впродовж 2011–2024 років. Комісія зафіксувала докази злочинів у не менш ніж 27 місцях попереднього ув’язнення на всій території країни.

Серед задокументованих злочинів, на які посилався суд, — хімічні атаки із застосуванням зарину і хлору проти цивільного населення в Думі (2018), Хан-Шейхуні (2017) та східному Алеппо (2013–2016). Організація із заборони хімічної зброї (OPCW) підтвердила застосування хімічних агентів сирійськими урядовими силами у 2013 і наступних роках. В’язниця Сайдная — об’єкт, яким керувало командування збройних сил, підпорядковане безпосередньо Верховному командуванню — стала предметом окремої доповіді Amnesty International 2017 року: від 5 000 до 13 000 страт, здійснених там між 2011 і 2015 роками. Все це охоплюється поняттям «командна відповідальність», яку суд поклав на Башара аль-Асада.

Для сирійців, які спостерігали трансляцію, вирок має значення передусім символічне: оголошення про засудження Асада з трибуни сирійського суду — факт сам по собі беспрецедентний. Рід Асадів утримував владу в Сирії з 1971 року, коли батько Башара Хафез захопив президентський пост. За 55 років не жоден із членів родини і жоден із вищих офіцерів режиму не постав перед сирійським судом.

«Це внесок у процес зцілення країни — і, безумовно, історичний момент для Сирії».

Кореспондент Al Jazeera — опис реакції після оголошення вироку Четвертого кримінального суду Дамаска, 11 серпня 2026 року

Вердикт 11 серпня — символічно важлива точка для країни, де система перехідного правосуддя перебуває в зародковому стані. Сирійський перехідний уряд паралельно веде переговори щодо конституційних реформ, відбудови і повернення біженців. Міжнародні донори — Євросоюз, США і Саудівська Аравія — обумовили значну частину фінансової допомоги прогресом у встановленні правосуддя за злочинами режиму. Дамаський вирок дає Дамаску козир у цих переговорах, навіть якщо сам Асад залишається недосяжним.

Іскра Дараа: п’ятнадцять підлітків і початок чотирнадцятирічної війни

Атеф Найіб очолював відділ державної безпеки в провінції Дараа — аграрному регіоні на південному заході Сирії, що межує з Йорданією, — коли у лютому 2011 року на стінах будівель міста Дараа з’явились антиурядові написи. Серед слоганів були цитати, що набули поширення під час єгипетських протестів: «Народ хоче повалення режиму». Підлітків, яких затримали за графіті, за даними Syriadirect та Enab Baladi, було п’ятнадцять; наймолодшому — дев’ять років, найстаршому — чотирнадцять.

Сирійська мережа з прав людини задокументувала, що затримані були піддані катуванням у підвалах відділу державної безпеки. Щонайменше троє загинули під вартою впродовж перших тижнів. Родичі, які прийшли до будівлі відомства вимагати звільнення дітей, отримали від співробітників, за численними свідченнями, пораду «забути про дітей і народити нових». Ця відповідь стала одним з поворотних моментів у настроях місцевого населення.

15 березня 2011 року в Дараа відбулася перша масова демонстрація з вимогою звільнити затриманих. Сили безпеки відкрили вогонь. За тижень до того ж приєдналися Хомс і Хама; ще за два тижні протести охопили Алеппо і квартали Дамаска. Так розпочалась громадянська війна, яка тривала рівно чотирнадцять років і сім місяців — до 8 грудня 2024 року, коли Асад залишив Сирію.

Людські втрати конфлікту залишаються предметом дискусій між дослідницькими організаціями через принципово різні методики підрахунку. SNHR зафіксував 656 493 задокументованих смертей станом на березень 2025 року. ООН в останній повній доповіді зупинилась на понад 350 209 підтверджених смертях за перше десятиліття, застерігши, що це «мінімальна верифікована цифра, яка з певністю є заниженою». 13 мільйонів сирійців — більше половини довоєнного населення — покинули свої домівки: 6,7 мільйона залишались всередині країни як внутрішньо переміщені, 6,6 мільйона стали біженцями в Туреччині, Лівані, Йорданії та Європі.

Атеф Найіб після падіння режиму переховувався у районі, де переважає алавітське населення — релігійна меншина, до якої належить і родина Асадів. Він сподівався розчинитися серед прихильників старого режиму, але сирійські спецслужби знайшли його за кілька тижнів. Зараз він під вартою — і є єдиним із дев’ятьох засуджених 11 серпня, на кого вирок можна реально виконати.

Мешканці Дараа зустріли новину про вирок зібраннями біля будівлі суду в Дамаску і стихійними демонстраціями у самому місті Дараа. Репортажі Al Jazeera та Syrian Observatory зафіксували кілька десятків осіб, які тримали фотографії родичів, що зникли безвісти або загинули під час репресій 2011 року. Для них судовий вирок — не абстрактна подія: 15 років тому Атеф Найіб особисто підписував накази про затримання їхніх дітей, братів і сусідів.

Пентхаус у Москва-Сіті і провалені переговори аль-Шараа

Башар аль-Асад залишив Сирію 8 грудня 2024 року на борту літака з допомогою російських військових — за кілька годин до того, як сили Хайят Тахрір аль-Шам та союзних формувань увійшли до Дамаска без бою. Путін того ж дня офіційно надав Асаду і його родині статус біженця. Це рішення зафіксувало нову функцію Росії — не лише союзника режиму, а й держави-притулку для особи, якій загрожує кримінальне переслідування.

За даними британського Guardian і ізраїльського Haaretz, сім’я Асада ділить час між апартаментами у хмарочосі ділового комплексу Москва-Сіті та заміською садибою на Рублівці — престижному передмісті московських мільярдерів і вищих чиновників. Під час президентства Асад придбав у Москві близько двадцяти квартир — частину з них прямо, частину через посередників. Після втечі до Росії він фактично перебуває під тихим адміністративним обмеженням: публічні виходи заборонені, контакти з журналістами виключені. Москва, яка роками позиціонувала Асада як партнера, більше не зацікавлена в його публічній активності.

Сирійський перехідний уряд на чолі з Ахмадом аль-Шараа звернувся до Москви з офіційним запитом екстрадиції щонайменше двічі. Аль-Шараа особисто порушував це питання під час зустрічей з Путіним у 2025 та 2026 роках. Коли стало зрозуміло, що видачі не буде, Дамаськ оголосив про початок судового процесу.

«Росія не є стороною Римського статуту, що заснував Міжнародний кримінальний суд».

Сергій Рябков, заступник міністра закордонних справ Росії, — коментар журналістам після вироку 11 серпня 2026 року

Пояснення Рябкова є, однак, формально нерелевантним. Дамаськ не апелює до Римського статуту — він посилається на двосторонній договір між Росією і Сирією про видачу злочинців, підписаний у 2022 році ще за часів Асада. За іронією правової ситуації, договір, покликаний захистити режим від своїх колишніх союзників, тепер намагається використати проти самого режиму. Москва трактує надання притулку як підставу для ігнорування договірних зобов’язань. Відповідь на офіційний запит, направлений Дамаском у квітні 2026 року, не надійшла.

Маєр аль-Асад — командир Четвертої дивізії, якій правозахисні організації, у тому числі Human Rights Watch і Amnesty International, приписують систематичне застосування насильства у в’язницях Адра і Сайдная — також перебуває в Росії. Його видача не обговорюється. Четверта дивізія фігурує у доповідях ООН як одна з основних структур, відповідальних за позасудові страти і примусові зникнення впродовж усього конфлікту.

Угода, підписана Москвою і Дамаском у серпні 2026 року про продовження базування у Хмеймімі і Тартусі, показує, що обидві країни зберігають відносини попри розбіжності щодо екстрадиції: Сирія потребує гарантій безпеки від Росії, Росія потребує доступу до середземноморських портів. Асад залишається не вирішеним питанням, що зависло між двома наративами.

Активи родини Асад за межами Росії потенційно підпадають під заморожування на підставі дамаського вироку. Відомо, що Асади тримали рахунки в банках ОАЕ, Лівану і ряду європейських юрисдикцій, включно з кіпрськими офшорами. Яка частина цих коштів залишилась доступною після грудня 2024 року — невідомо: більшість транзакцій після 2011 року проводилась через підставних осіб і компанії-оболонки. Сирійська влада розпочала відповідні розслідування, але без міжнародної правової допомоги прослідкувати активи в кількох юрисдикціях одночасно надзвичайно складно.

МКС, Рада Безпеки ООН і дванадцятирічний правовий глухий кут

Міжнародний кримінальний суд не має юрисдикції щодо злочинів на сирійській території з простої причини: Сирія ніколи не ратифікувала Римський статут. Автоматичного механізму передачі справи не існує. Єдиний шлях — резолюція Ради Безпеки ООН, а вона заблокована з 2014 року.

У травні 2014 року 13 із 15 членів Ради Безпеки підтримали резолюцію про передачу ситуації в Сирії до МКС. Росія і Китай застосували право вето. З тих пір ситуація не змінилась: кожен наступний рік Росія документально підтверджувала готовність блокувати будь-яку подібну ініціативу, а її власні дії в Сирії — авіаудари по лікарнях в Алеппо у 2016 році, застосування касетних бомб у цивільних кварталах — самі по собі є предметом задокументованих правозахисних звинувачень, що ускладнює Москві будь-яку публічну декларацію на підтримку міжнародного правосуддя щодо Сирії.

Паралельний механізм — Міжнародний, безсторонній та незалежний орган ООН з розслідування злочинів у Сирії (IIIM), заснований у 2016 році Генеральною Асамблеєю, — збирає і зберігає докази для майбутніх судових процесів. На відміну від МКС, IIIM не потребує згоди Ради Безпеки. Але сам по собі він не може порушувати справи і виносити вироки — лише готувати матеріали для судів, які матимуть відповідну юрисдикцію.

У серпні 2026 року держави-члени МКС проголосували за усунення з посади головного прокурора Каріма Хана через звинувачення у зловживаннях — рішення, що відволікло значний інституційний ресурс суду і затримало кілька активних розслідувань. На тлі цієї кризи обговорення ймовірного поновлення зусиль щодо Сирії в Гаазі відсунулось на невизначений термін.

Структурна паралель із іншим заочним смертним вироком, проголошеним цього ж року, дозволяє побачити повторюваний патерн. У Судані суд заочно засудив до страти Мохамеда Хамдана Даґало («Хемедті») — командира RSF, якому інкримінують геноцид у Дарфурі. Хемедті перебуває в ОАЕ і так само не видається. Обидва вироки — сирійський і суданський — є юридично правомірними і практично незастосовними без міжнародної підтримки. Обидва випадки демонструють: коли держава-притулок є достатньо впливовою або достатньо байдужою до репутаційних витрат, заочний вирок залишається лише документом.

Французький ордер, берлінський прецедент і межі універсальної юрисдикції

Поки МКС залишається заблокованим, національні суди окремих держав діяли на підставі принципу універсальної юрисдикції — доктрини, що дозволяє переслідувати за певні злочини незалежно від громадянства підозрюваного і місця вчинення злочину.

Франція видала ордер на арешт Башара аль-Асада у 2023 році у зв’язку з бомбардуванням прес-центру у Хомсі у серпні 2012 року: тоді загинули двоє французьких журналістів і репортер іншого видання. Ордер юридично чинний. Якщо Асад опиниться на французькій або союзній їй території — він підлягає затриманню. У Москві він недосяжний. У 2024 році Паризький апеляційний суд засудив заочно трьох сирійських офіцерів безпеки за злочини проти людяності у справі про «зниклих» сирійських громадян із французьким громадянством або постійним місцем проживання у Франції.

Найважливіший реальний прецедент відбувся в Берліні. У лютому 2022 року Вищий земельний суд Кобленца — після рекордно тривалого для подібних справ судового процесу тривалістю понад рік — засудив Анвара Раслана, колишнього полковника сирійської загальної розвідки, до довічного ув’язнення. Раслан був визнаний винним у тортурах і вбивствах у дамаській в’язниці аль-Хатіб між 2011 і 2012 роками: 4 000 жертв катувань, 58 зафіксованих смертей під вартою. Цей вирок став першим вироком у виконанні щодо офіцера режиму Асада, ухваленим будь-яким судом за межами Сирії.

Різниця між берлінською справою і дамаськими заочними вироками — в одному слові: Раслан фізично перебував у Германії як біженець. Вирок щодо нього виконаний. Вироки щодо Асада і Маєра залишаються папером до того моменту, поки держава, де вони переховуються, не погодиться на видачу або не позбавиться можливості захищати їх.

Нідерланди у 2023 році порушили справу проти Сирії в Міжнародному суді справедливості за Конвенцією ООН проти катувань — в рамках механізму міждержавної відповідальності, а не персонального переслідування. Канада приєдналась до цієї ініціативи. Слухання тривали, але рішення суду, навіть якщо воно буде ухвалено на користь позивачів, не матиме прямого виконавчого механізму щодо конкретних осіб.

Швеція також вела кілька справ проти колишніх офіцерів сирійського режиму на підставі принципу універсальної юрисдикції. У 2021 році Стокгольмський суд засудив Муханнада Алміхлафела до довічного ув’язнення за катування в’язнів у сирійській тюрмі. Він перебував на шведській території. У 2023 році Швеція засудила ще одного колишнього офіцера сирійської розвідки. Спільна риса всіх виконаних вироків — фізична присутність підсудного у юрисдикції суду. Це наріжний камінь, якого бракує у дамаській справі проти Асада і Маєра.

Ширший контекст міжнародного правосуддя свідчить про системну тенденцію: держави, що переховують засуджених або підозрюваних у злочинах проти людяності, відтворюють логіку безкарності навіть всупереч юридичним механізмам, розробленим саме для таких ситуацій. Поки Росія не змінить позицію, смертний вирок дамаського суду залишиться документом для архіву — і водночас частиною доказової бази, яку використовуватимуть у майбутніх процесах проти нижчих за рангом офіцерів режиму, яких вдасться затримати.

Схожий патерн безкарності фіксується і за межами сирійського контексту: обвинувальні вироки щодо осіб, захищених державними ресурсами або союзницькою лояльністю, стають дедалі рідкіснішими — і це стосується як воєнних злочинців, так і корумпованих чиновників у демократичних країнах.

Дамаський вирок — не декларація без наслідків. Він фіксує юридичний запис про злочини режиму в державному суді і надає Сирії правову основу для заморожування асадівських активів у третіх країнах, де ці кошти не захищені імунітетами. Він звужує географію можливих переміщень Асада — навіть якщо ця географія вже обмежена практично Росією. Реальна проблема не в суді і не у вироку: Асад фізично недосяжний за межами Росії. Виконати вирок можна лише за умови зміни позиції Москви або зміни режиму в Москві — жодна з яких не є очікуваною у короткостроковій перспективі.

Наступне слухання у справі Атефа Найіба — єдиного присутнього підсудного — заплановане на вересень 2026 року: суд визначатиме порядок виконання вироку і розглядатиме позиції кількох десятків цивільних позивачів, зокрема родичів підлітків, заарештованих у Дараа у 2011 році. Офіційний запит Дамаска про екстрадицію Башара і Маєра аль-Асадів, направлений до Москви у квітні 2026 року, залишається без відповіді.

Джерела: BBC News, “Syria court sentences Bashar al-Assad to death in absentia” · Al Jazeera, “Bashar al-Assad, Atef Najib sentenced to death in landmark Syria trial” · AP / U.S. News, “Syria sentences absent Bashar al-Assad to death over killings and torture”

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon