Суд Судану заочно засудив главу RSF Хемедті до страти

Антитерористичний суд у Порт-Судані заочно засудив командувача Сил швидкого реагування (RSF) Мохамеда Хамдана Дагало, відомого як Хемедті, та 15 інших командирів і союзників до страти через повішення, визнавши їх винними у геноциді, злочинах проти людяності та воєнних злочинах у Західному Дарфурі. Вирок, оголошений у неділю 12 липня і оприлюднений 13 липня, став першим судовим рішенням проти вищого керівництва воєнізованого угруповання відтоді, як у квітні 2023 року в Судані спалахнула війна між армією і RSF.

Суд також розпорядився конфіскувати всі активи RSF і доручив державі звернутися до Інтерполу з проханням про «червоні картки» для арешту й екстрадиції засуджених. Хемедті контролює більшу частину Дарфуру і очолює паралельний уряд — тому вирок, ухвалений у столиці його супротивника, має більше символічну, ніж виконавчу вагу.

Що встановив суд у Порт-Судані

Розгляд вів Антитерористичний суд і суд у справах злочинів проти держави, що засідає в Порт-Судані — тимчасовій столиці, куди армія й уряд Судану перебралися після втрати Хартума на початку війни. На лаву підсудних потрапили 16 осіб. Усіх засудили до смертної кари заочно: жоден не перебуває під вартою суданської влади.

Окрім самого Хемедті, серед засуджених — його брат і заступник Абдель Рахім Хамдан Дагало, ще один брат Аль-Куні Хамдан Дагало, командувач RSF у Західному Дарфурі Абдель Рахман Джума Баркалла та колишній заступник губернатора провінції, племінний лідер Ат-Тіджані ат-Тахір Каршум. Це не абстрактні фігуранти, а верхній ешелон угруповання, яке ООН звинувачує в етнічних чистках.

Суд кваліфікував дії підсудних за статтями про воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини проти осіб і майна під час збройного конфлікту та геноцид. Конкретно Хемедті визнали відповідальним за організацію облоги Ель-Генейни, примусове переміщення цивільних і геноцид народу масаліт — неарабської етнічної групи, яку RSF та союзні арабські ополчення методично винищували в Західному Дарфурі 2023 року.

Головуючий суддя Мохамед аль-Амін сформулював суть звинувачення прямо.

«Засуджені були державними керівниками, які зловживали своєю владою і використовували державну зброю, призначену захищати громадян, натомість для скоєння злочинів».

Мохамед аль-Амін, головуючий суддя, Антитерористичний суд Порт-Судану, за даними Dawan Africa, 13 липня 2026

Формулювання невипадкове. RSF виросли з ополчення «Джанджавід», яке ще у 2000-х суданська держава озброїла для придушення повстання в Дарфурі, а згодом легалізувала і перетворила на паралельну армію. Суд у Порт-Судані фактично визнав, що держава сама створила силу, яка потім обернула цю зброю проти цивільних. Це рідкісний випадок, коли суд агресора виносить вирок за злочини, до інфраструктури яких колись причетна та сама держава.

Убивство губернатора і різанина в Ель-Генейні

Юридичним ядром справи стало вбивство губернатора Західного Дарфуру Хаміса Абдулли Аббакара. 14 червня 2023 року, за кілька годин після того, як в ефірі місцевого телебачення він звинуватив RSF у нападах на цивільних у столиці провінції Ель-Генейні, губернатора викрали й убили. Суданський уряд заявив, що бійці RSF стратили Аббакара і наглумилися над його тілом. RSF відкинули причетність.

Смерть губернатора стала точкою відліку для найкривавішого епізоду війни на заході країни. Між 13 і 21 червня 2023 року RSF та союзні ополчення провели зачистку Ель-Генейни, яку правозахисники згодом кваліфікували як етнічну чистку. Панель експертів ООН оцінила кількість убитих у місті того року в діапазоні від 10 до 15 тисяч осіб. 13 липня 2023 року слідчі ООН виявили поблизу міста масове поховання з 87 тілами — усі загиблі належали до громади масаліт, їх убили RSF між 13 і 21 червня.

У травні 2024 року Human Rights Watch опублікувала докладний звіт про події в Ель-Генейні під назвою «Масаліти не повернуться додому». Організація задокументувала систематичне переслідування масалітів та інших неарабських громад: цілеспрямовані вбивства, зруйновані школи, лікарні й мечеті, спалені квартали. Саме на ці докази спиралося обвинувачення в Порт-Судані, кваліфікуючи облогу Ель-Генейни як геноцид, а не просто як воєнний злочин.

Масштаб війни, розпочатої 15 квітня 2023 року, вийшов далеко за межі Дарфуру. За оцінками, наведеними в матеріалах про вирок, конфлікт забрав понад 150 тисяч життів, змусив 12 мільйонів людей покинути домівки і поставив 28 мільйонів на межу гуманітарної катастрофи — це одна з найбільших криз переміщення у світі. Ель-Генейна була лише першим масовим злочином у ланцюгу, що згодом дотягнувся до Ель-Фашера.

Про наступну фазу цього ланцюга NewsGroup.site писав окремо. Падіння Ель-Фашера у 2025 році і докази масових страт там стали підставою для того, щоб Міжнародний кримінальний суд уперше заговорив про докази проти командного рівня RSF — детальніше в матеріалі про прорив Гааги по Дарфуру.

Паралельна держава, золото і межа вироку

Смертний вирок означав би кінець для будь-якого підсудного, крім того, хто сам контролює територію. Хемедті — саме такий випадок. 26 липня 2025 року RSF і союзний Народний рух за визволення Судану — Північ (SPLM-N) оголосили про створення паралельного уряду під назвою «Тасіс», що арабською означає «Заснування». Хемедті очолив президентську раду з 15 членів, його заступником став лідер SPLM-N Абдельазіз аль-Хілу.

Цей уряд контролює більшість Дарфуру, частину Кордофану і меншою мірою Блакитний Ніл. Жодна держава й жодна міжнародна організація його не визнала: Африканський союз, ООН і Рада Безпеки офіційно відкинули легітимність «Тасіс». Але невизнання не позбавляє RSF реальної влади на землі. Угруповання навіть рухається до створення власного центрального банку і банківської системи на підконтрольній території.

Фінансова автономія RSF тримається на золоті. Дарфур і суміжні райони — одні з найбагатших на золото територій Африки, а канали збуту ведуть через Об’єднані Арабські Емірати, які західні розслідувачі й суданський уряд неодноразово називали головним покупцем і постачальником зброї для угруповання. Золото фінансує війну, а виторг осідає в юрисдикціях, недосяжних для суданського суду. Як працює зв’язок конфліктних копалень і глобальних ланцюгів постачання, ми розбирали на прикладі золота Конго та ширшого ринку критичних металів.

Ось чому наказ про конфіскацію активів RSF наштовхується на очевидну межу. Суд у Порт-Судані не має юрисдикції над рахунками в Дубаї, над золотом, що вже перетнуло кордон, ані над територією, де Хемедті виступає фактичним главою держави. «Червоні картки» Інтерполу теж працюють лише там, де є воля місцевої влади до затримання — а держави Затоки, через які проходять фінансові потоки RSF, такої волі не демонстрували. Наскільки важко повернути активи, сховані в дружніх юрисдикціях, показує справа Гульнари Карімової, де мова йшла про мільярди, розкидані по офшорах.

Місце перебування самого Хемедті офіційно не розкривається. Він регулярно з’являється у відеозверненнях, керує військовими операціями і веде переговори про мир як рівноправна сторона — попри те, що інша частина тієї ж країни щойно засудила його до страти.

Дві юрисдикції: Порт-Судан судить, Гаага вагається

Паралельно із суданським процесом справу Дарфуру веде Міжнародний кримінальний суд у Гаазі. Дарфур перебуває під його юрисдикцією ще з 2005 року, коли Рада Безпеки ООН передала ситуацію прокурору МКС. За два десятиліття суд видав ордери на арешт колишнього президента Омара аль-Башира та кількох фігурантів першої хвилі геноциду 2003–2008 років — але жодного так і не було доставлено до Гааги, поки вони залишалися при владі.

Щодо нинішньої фази заступниця головного прокурора МКС Назхат Шамім Хан заявила в ефірі BBC, що прокуратура вперше зібрала докази, які пов’язують події в Дарфурі з командним рівнем.

«У нас є додаткові докази, вагомі докази, що пов’язують те, що відбувається в Дарфурі, з рівнем керівництва».

Назхат Шамім Хан, заступниця головного прокурора Міжнародного кримінального суду, в ефірі BBC, липень 2026

Заява прозвучала на тлі критики: попри роки роботи, прокуратура МКС досі відкладала подання клопотання про ордер проти чинних командирів RSF. Порівняння двох процесів показове. Суданський суд виніс вирок за лічені місяці й одразу засудив 16 осіб на найвищому рівні. Гаага — інституція з ширшими повноваженнями й реальним шансом дотягнутися до Хемедті через держави-члени Римського статуту — рухається на порядок повільніше.

Різниця в природі двох вироків принципова. Рішення в Порт-Судані ухвалив суд однієї зі сторін війни: для RSF це судочинство ворога, а не нейтральний трибунал. Рішення МКС, якби воно з’явилося, мало б інший статус — міжнародного правосуддя, визнаного понад 120 державами. Саме тому заочний смертний вирок від супротивника RSF відкинуть як політичну розправу, тоді як ордер Гааги перетворив би Хемедті на людину, якій закрито дорогу за межі кількох дружніх держав.

Суданський прецедент вписується у ширшу картину, де смертні вироки за державні злочини дедалі частіше стають інструментом політики, а не лише правосуддя. Як держава може перетворити найвищу міру на зброю проти супротивників, ми показували на прикладі антикорупційних страт у Китаї. А про те, як міжнародні органи визначають межу між воєнним злочином і геноцидом, — у матеріалі про висновок комісії ООН щодо Гази.

Що це змінює на землі

Практичних наслідків для ходу війни вирок майже не має. RSF офіційно не відреагували на рішення, дотримуючись давньої лінії: угруповання відкидає всі звинувачення у воєнних злочинах і перекладає відповідальність за насильство на суданську армію. Ця позиція незмінна від початку конфлікту.

Тим часом війна не зупиняється. У липні 2026 року RSF стягнули сили довкола Ель-Обейда в Північному Кордофані, і ООН попередила про ризик нових масових звірств, якщо угруповання піде на штурм. Модель, відпрацьована в Ель-Генейні та Ель-Фашері — облога, відрізання постачання, етнічна зачистка після взяття міста — залишається головним інструментом RSF у боротьбі за контроль над центром країни.

Для мільйонів переміщених дарфурців вирок Порт-Судану — це радше символ, ніж захист. Він не повертає масалітів у спалену Ель-Генейну, не зупиняє колони RSF під Ель-Обейдом і не дістає золото, що фінансує наступ, з дубайських сховищ. Реальну вагу цей вирок здобуде лише в одному разі: якщо Хемедті колись втратить територію і опиниться поза колом держав, готових його прихистити. Поки RSF контролюють Дарфур і власну казну, смертна кара залишається записом у судовому реєстрі супротивника.

Суданський уряд має звернутися до Інтерполу за «червоними картками» проти всіх 16 засуджених. Прокуратура МКС продовжує роботу над справою Дарфуру, не називаючи дати можливого клопотання про ордери. Місцеперебування Хемедті офіційно не встановлено — він залишається на волі, керує паралельним урядом і готується до нового наступу в Кордофані.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon