Асамблея держав-учасниць Міжнародного кримінального суду 24 липня таємним голосуванням у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку 82 голосами зі 125 усунула з посади головного прокурора Каріма Хана, визнавши його винним у «серйозних службових зловживаннях і серйозному порушенні обов’язків». Рішення ухвалене тоді, коли суд веде свої найгучніші справи — чинні ордери на арешт Володимира Путіна й Беньяміна Нетаньягу, — а офіс прокурора вже понад рік працює без обраного керівника.
Британський адвокат Карім Ахмад Хан, який очолював прокуратуру суду з 2021 року, став першим головним прокурором МКС, усунутим із посади за майже чверть століття існування установи. Голосування відбулося на спеціальній сесії, скликаній під тиском розслідування, що тривало майже два роки. Самого Хана в залі не було: після санкцій адміністрації Трампа йому заборонено в’їзд до США.
- Голосування таємним бюлетенем у Нью-Йорку
- Шлях Каріма Хана: від трибуналів до Гааги
- Три прокурори за два десятиліття
- Скарга молодшої юристки і звіт про зловживання
- Ордери на Путіна й Нетаньягу нікуди не зникли
- Санкції Трампа, вихід держав і тиск на суд
- Хто керує офісом і коли оберуть наступника
- Post List
- Держави-члени МКС усунули з посади прокурора Каріма Хана
- Відставка Сирського не зупинила протести за Федорова в Києві
- Пошта Британії засудила 900 невинних у справі Horizon
- США сім років блокують Китаю доступ до передових чипів
- Paragon не відповідає прокурорам Італії у справі Graphite
- Resist.UA запустила фонд на €50 млн для оборонтеху України
Голосування таємним бюлетенем у Нью-Йорку
Держави-учасниці ухвалювали рішення таємним бюлетенем, як того вимагає процедура для найтяжчих дисциплінарних заходів. Для усунення потрібна була абсолютна більшість; за нього проголосували 82 зі 125 держав, що ратифікували Римський статут. Президент Асамблеї, оголошуючи підсумок, зафіксував, що зібрання «вирішило більшістю у 82 держави-учасниці, що прокурор Карім Хан скоїв серйозні зловживання і серйозне порушення обов’язків, та усуває його з посади».
Формальному голосуванню передувала ціла процедурна вертикаль. Спершу справу вивчало Управління служб внутрішнього нагляду ООН (OIOS), потім — призначена суддівська експертна колегія, а виконавчий комітет наглядового органу суду в червні 2026 року дійшов висновку про «серйозні зловживання» і рекомендував звільнення. На підставі цього висновку Хана тимчасово відсторонили від виконання обов’язків ще до липневого рішення Асамблеї.
Асамблея держав-учасниць — це найвищий керівний орган суду, у якому представлені всі держави, що ратифікували Римський статут 1998 року. Саме вона обирає прокурора й суддів, затверджує бюджет і розглядає дисциплінарні справи проти найвищих посадовців. Голосування про усунення прокурора вимагало не простого арифметичного результату, а політичної згоди двох третин присутніх — і той факт, що така згода зібралася попри всі геополітичні розколи, свідчить про глибину внутрішньої кризи.
Хан заперечує провину і наполягає, що процедура була політично вмотивованою. Його юридична команда заявила, що рішення ухвалене з порушеннями і суперечить попереднім незалежним висновкам. Суд, зі свого боку, підкреслив: усунення прокурора не зупиняє жодного з проваджень, а поточне керівництво офісом лягло на двох заступників.
Шлях Каріма Хана: від трибуналів до Гааги
Каріму Хану 56 років. Він народився в Единбурзі в родині лікаря-дерматолога пакистанського походження і британської медсестри, належить до мусульманської спільноти Ахмадія — гілки ісламу, що зазнає переслідувань у самому Пакистані. Свою кар’єру він починав у британській прокурорській службі, а наприкінці 1990-х перейшов у міжнародне правосуддя.
У 1997–2001 роках Хан працював юридичним радником трибуналів ООН щодо колишньої Югославії та Руанди — двох установ, що заклали фундамент сучасного міжнародного кримінального права. Згодом він виступав як адвокат і обвинувач у справах, пов’язаних із Кенією, Суданом і Лівією, а також очолив слідчу групу ООН, що документувала злочини «Ісламської держави» в Іраку. Посаду головного прокурора МКС він обійняв у 2021 році після інтенсивного політичного лобіювання з боку Великої Британії та низки африканських держав.
За неповні чотири роки на посаді Хан радикально змінив профіль установи. Його попередники обережно оминали великі держави й концентрувалися переважно на африканських конфліктах, за що суд роками звинувачували в упередженості. Хан натомість пішов на найризикованіші кроки в історії Гааги — і саме ця сміливість зробила його водночас найвпливовішим і найвразливішим прокурором суду.
Три прокурори за два десятиліття
Карім Хан — лише третій головний прокурор в історії суду, і його усунення обриває коротку лінію наступності. Першим прокурором МКС у 2003 році став аргентинець Луїс Морено Окампо, який очолював установу до 2012 року й запустив перші африканські справи. Його змінила гамбійка Фату Бенсуда, чий термін тривав із 2012 до 2021 року; саме за неї суд обережно підступився до розслідування щодо Афганістану і Палестини, наштовхнувшись на перші санкції з боку США ще за першої адміністрації Трампа.
Кожен із трьох прокурорів завершував термін по-своєму, але жоден до Хана не був усунутий примусово. Ця обставина робить липневе голосування не просто кадровим рішенням, а прецедентом: держави-учасниці вперше застосували найтяжчий доступний їм інструмент проти власного головного обвинувача. Те, як Асамблея обере й захистить наступника, покаже, чи здатна установа пережити внутрішній струс без втрати незалежності, заради якої її й створювали.
Скарга молодшої юристки і звіт про зловживання
Публічна фаза справи почалася в жовтні 2024 року, коли молодша юристка прокуратури поскаржилася на неналежну поведінку Хана. Деталі оприлюднило агентство Associated Press у серії матеріалів. Пізніше жінка під псевдонімом «Сара» розповіла CNN про «наростаючу поведінку з доторками», зокрема інтимні доторки, коли вона вдавала, що спить.
«Це рішення має серйозні наслідки, що виходять далеко за межі особистої справи пана Хана.»
Тайаб Алі, керівник юридичної команди Каріма Хана, липень 2026
Розслідування розтягнулося на місяці й ішло паралельно кількома каналами. У травні 2025 року Хан пішов у відпустку, пославшись на тиск преси. У березні 2026-го частина ЗМІ повідомляла, що суддівська колегія не встановила порушень, — проте підсумкові висновки наглядових структур ООН і виконавчого комітету Асамблеї зрештою визнали зловживання доведеними. Саме ця розбіжність між різними інстанціями стала одним із головних аргументів захисту Хана.
Прокурор послідовно заперечував звинувачення й називав їх частиною «кампанії політичного тиску з боку Ізраїлю та його союзників». Слідчі ООН окремо відкинули припущення, що потерпіла була пов’язана з іноземними спецслужбами. Керівник юридичної команди Хана Тайаб Алі наполягав, що справу вибудували навколо політичних, а не правових мотивів, і що усунення прокурора створює небезпечний прецедент політичного втручання в роботу незалежного обвинувача.
Ізраїльські посадовці, навпаки, публічно пов’язали звинувачення проти прокурора з ордерами, які він добивався. Посол Ізраїлю Єхіель Лейтер заявив, що Хан ініціював ордери на арешт, «щоб відвернути увагу від власних сексуальних злочинів». Палестинська місія при ООН, зі свого боку, розкритикувала «відчайдушні спроби» пов’язати голосування з тривалими розслідуваннями суду. Таким чином та сама подія отримала два діаметрально протилежні прочитання — і кожна сторона вбудувала її у власну політичну лінію.
За два роки справа перетворилася з внутрішньої кадрової проблеми на випробування самої ідеї, що прокурора можна судити за тими самими стандартами, які він застосовує до інших. Прибічники усунення наполягали, що установа, яка вимагає відповідальності від президентів і генералів, не може закривати очі на зловживання власного керівника. Критики відповідали, що політично вмотивоване усунення обвинувача створює важіль, яким у майбутньому користуватимуться будь-які могутні фігуранти його справ.
Ордери на Путіна й Нетаньягу нікуди не зникли
Головне питання, яке постало наступного ранку після голосування, стосувалося не самого Хана, а долі його справ. За неповні чотири роки на посаді прокурор перетворив МКС із маргінального органу на суд, що вперше замахнувся на чинного члена Ради Безпеки ООН і на прем’єра держави — союзника США.
У березні 2023 року суд видав ордер на арешт Володимира Путіна за незаконну депортацію українських дітей; Хан особисто представляв цю справу. Ордер зробив російського президента фігурантом, якого 125 держав зобов’язані затримати в разі появи на своїй території, — і вже цим обмежив його пересування світом. Згодом російський суд заочно засудив самого прокурора, крок, який у Гаазі трактували як пряму помсту за ордер.
У травні 2024-го Хан оголосив, що добивається ордерів проти прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу й тодішнього міністра оборони Йоава Галланта. Того ж дня він заявив, що паралельно запитує ордери й проти лідерів ХАМАС, звинувачених у злочинах під час нападу 7 жовтня 2023 року, — намагаючись показати, що правосуддя застосовується до обох сторін конфлікту.
«Ніхто не може діяти безкарно.»
Карім Хан, оголошуючи запит на ордери проти Нетаньягу і Галланта, травень 2024
Ордери проти Нетаньягу і Галланта суд видав у листопаді 2024 року. Наступного дня після усунення Хана представники прокуратури підтвердили: ці ордери залишаються чинними. За процедурою суду, відкликати їх можуть лише судді, а вони неодноразово відмовлялися це робити. Ізраїль має два невирішені юридичні клопотання проти ордерів, включно з аргументом щодо юрисдикції суду, розгляд якого може затягнутися до 2027 року.
Практична проблема ордерів МКС полягає в тому, що суд не має власної поліції й повністю залежить від готовності держав виконувати рішення. У вересні 2024 року Володимир Путін відвідав Монголію — державу-учасницю суду, яка попри чинний ордер не заарештувала його й не зазнала за це відчутних наслідків. Цей епізод показав межі гаазького правосуддя ще до кадрової кризи: навіть беззаперечний ордер важить рівно стільки, скільки готова за ним стояти конкретна країна.
Розслідування щодо ситуації в Палестині триває без перерви, як і провадження щодо України, Дарфуру, Лівії та Афганістану. Саме дарфурський напрям Хан просував найактивніше в останні місяці на посаді: прокуратура заявляла про докази, що пов’язують масові страти в Ель-Фашері з командирами Сил швидкої підтримки. Про докази у справі Дарфуру ми писали окремо, як і про заочний смертний вирок главі RSF Хемедті в суданському суді.
Для української аудиторії найчутливіший вимір — це саме російський напрям. Ордер на Путіна залишається символом того, що вперше в історії міжнародне правосуддя дотягнулося до керівника ядерної держави-агресора. Паралельно суд збирає докази щодо інших епізодів війни; питання відповідальності за атаки на цивільну інфраструктуру та за окремі диверсії — як-от підрив газопроводів «Північний потік» — досі юридично не закрите. Ізраїльський трек, навпаки, зачіпає постачальників зброї та військову індустрію, зокрема компанії на кшталт Elbit Systems, чия продукція застосовувалася в Газі.
Українське розслідування суд відкрив ще в березні 2022 року, після того як десятки держав спільно передали ситуацію прокурору, — це дозволило почати збір доказів без окремого рішення Ради Безпеки, де Росія має право вето. У Києві запрацював польовий офіс МКС, а слідчі задокументували тисячі епізодів. Ордер на Путіна, виданий разом з ордером на уповноважену з прав дитини Марію Львову-Бєлову, стосувався саме депортації українських дітей — категорії злочину, яку суду було найлегше довести документально.
Для читачів у ЄС ця конструкція має цілком практичний вимір. Німеччина і Польща, де живе значна частина української діаспори, є державами-учасницями суду й формально зобов’язані затримати Путіна в разі його появи на своїй території. США, Росія, Китай та Ізраїль до Римського статуту не приєдналися — і саме ця асиметрія пояснює, чому ордери суду діють вибірково й чому усунення прокурора одні держави сприймають як удар по правосуддю, а інші — як усунення політично незручної фігури.
Ключове юридичне питання полягає в тому, чи здатен обезголовлений офіс так само наполегливо захищати ці справи. Ордери підписані суддями і формально не залежать від особи прокурора, але стратегію обвинувачення, відповіді на клопотання захисту й політичний тиск тримає саме прокуратура. Пауза в її керівництві — це не зупинка проваджень, а послаблення переговорної позиції суду в момент, коли його опоненти вкладають у протидію безпрецедентні ресурси.
Санкції Трампа, вихід держав і тиск на суд
Усунення прокурора накладається на найтяжчу зовнішню кризу в історії суду. У лютому 2025 року адміністрація Дональда Трампа запровадила санкції проти особисто Хана у відповідь на ордер щодо Нетаньягу. Пізніше під санкції потрапили обидва заступники прокурора і вісім суддів; Вашингтон відкрито оголосив кампанію з демонтажу установи. Саме через ці санкції Хан не міг фізично бути присутнім на голосуванні у Нью-Йорку.
Санкції США проти посадовців міжнародного суду — крок, який ще десять років тому здавався немислимим. Вони блокують американські активи фігурантів, забороняють в’їзд і фактично відрізають їх від доларової фінансової системи. Для установи, що тримається на добровільній співпраці держав, це подвійний удар: він не лише карає конкретних людей, а й сигналізує іншим країнам, що співпраця з судом може мати ціну.
Наслідки санкцій відчуває не лише керівництво, а й повсякденна робота установи. Ще навесні 2025 року правозахисники повідомляли, що частина технологічних постачальників і банків почала обмежувати послуги суду через страх вторинних санкцій США, ускладнюючи виплати співробітникам і роботу цифрових систем. Обезголовлена прокуратура тепер має вести найскладніші справи в умовах, коли під загрозою опиняється навіть банальна операційна інфраструктура — від рахунків до захищених архівів свідчень.
Тиск відчутний і зсередини клубу держав-учасниць. Про намір вийти з-під юрисдикції суду оголосили чотири країни — Малі, Нігер, Буркіна-Фасо і Венесуела. Кожен такий вихід послаблює універсальність суду і дає привід критикам говорити про «правосуддя для обраних». На цьому тлі усунення прокурора за звинуваченнями особистого характеру стало ще одним ударом по репутації установи, яка й без того обороняється по всіх фронтах.
Захист Хана має намір оскаржити рішення. Його юристи заявили, що вимагатимуть перегляду «законності й справедливості» вердикту через усі доступні механізми, зокрема Адміністративний трибунал Міжнародної організації праці. Це означає, що правова боротьба навколо самого прокурора може тривати роками паралельно зі справами, які він розпочав.
Інституційні наслідки цієї історії виходять за межі Гааги. Європейські структури, що самі переживали корупційні потрясіння — від справи Qatargate в Європарламенті до вироку Марін Ле Пен щодо фондів ЄС, — уважно стежать за тим, як міжнародний орган переживає внутрішній скандал такого масштабу, не втрачаючи здатності судити.
Хто керує офісом і коли оберуть наступника
Поки триває процедура виборів, офіс прокурора очолюють двоє заступників — Назхат Шамім Хан із Фіджі та Маме Мандіає Ніанг із Сенегалу. Вони фактично керують прокуратурою ще з травня 2025 року, коли Карім Хан пішов у відпустку. Обидва також перебувають під санкціями США, і жоден із них формально не має титулу виконувача обов’язків прокурора — офіс залишається без обраного керівника вже понад рік.
Вибори нового прокурора відбуватимуться за статтею 42 Римського статуту: таємним голосуванням, абсолютною більшістю держав-учасниць, на дев’ятирічний термін. Це буде вже четверта така процедура в історії суду. Реалістичні варіанти — провести її на 25-й сесії Асамблеї держав-учасниць, що триватиме в Нью-Йорку з 7 до 17 грудня 2026 року, або скликати окрему сесію на початку 2027-го.
Не виключено, що наступником стане хтось із нинішніх заступників. Як зауважив експерт із МКС Езек’єль Хіменес, жодна норма не забороняє державі-учасниці висунути будь-кого з двох чинних заступників на посаду прокурора. Це створює парадокс: люди, які керують офісом під санкціями, можуть очолити його вже офіційно.
Обидва заступники — досвідчені юристи з міжнародним стажем, які останній рік фактично тримали прокуратуру на собі. Проте їхній подвійний статус — керівники офісу й водночас фігуранти американських санкцій — ілюструє глухий кут, у якому опинилася установа. Хоч би кого Асамблея обрала прокурором, він успадкує не лише незавершені справи проти наймогутніших людей планети, а й борги довіри, санкційний тиск і розколотий клуб держав, частина яких уже пакує валізи на вихід. Найближчі місяці покажуть, чи залишиться Гаага судом, здатним ставити вимоги сильним, чи перетвориться на форум, де ухвали вимірюють не правом, а готовністю окремих столиць їх виконувати.
За інституційними формулюваннями стоять конкретні люди, які чекають вироків роками: депортовані українські діти, вцілілі з Ель-Фашера, родини загиблих у Газі. Для них пауза в керівництві прокуратури — не абстрактна процедура, а ще одна відстрочка правосуддя, яке й без того рухається зі швидкістю, вимірюваною десятиліттями.
Вибір наступника стане тестом на те, чого держави-учасниці хочуть від суду далі. Кандидат, готовий продовжувати лінію Хана щодо великих держав, майже гарантовано наштовхнеться на ту саму стіну санкцій і дипломатичного тиску. Обережніша фігура, здатна знизити градус конфронтації, ризикує підтвердити давнє звинувачення, що міжнародне правосуддя відступає перед сильними. Простого виходу з цієї розвилки в Асамблеї немає.
Усунення Хана прибирає з переднього краю правосуддя людину, чиї ордери вперше націлилися на чинного члена Ради Безпеки ООН і на прем’єра союзника Вашингтона. Суд входить у щонайменше піврічний період без обраного прокурора саме тоді, коли США відкрито прагнуть його демонтажу, а чотири держави оголосили про вихід, — і незалежно від того, наскільки обґрунтовані звинувачення проти прокурора особисто, ця пауза послаблює установу в найгіршу для неї мить.
Офіс головного прокурора залишається без обраного керівника вже понад рік. Вибори наступника не відбудуться раніше грудневої сесії Асамблеї, а реалістично — не раніше 2027 року. Тим часом чотири держави — Малі, Нігер, Буркіна-Фасо і Венесуела — оголосили про намір вийти з-під юрисдикції суду, а санкції США проти його прокурорів і восьми суддів залишаються чинними.
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon
