Elbit Systems: $28 млрд, дрони Гази і завод, що згорів

2 квітня 2024 року, близько десятої вечора, над узбережжям Дейр-ель-Балах у центрі Гази кружляв безпілотник. Він випустив три ракети по колоні з трьох машин, на дахах яких було намальовано логотип благодійної організації World Central Kitchen. Загинули семеро волонтерів — британці, поляк, австралієць, палестинець, подвійний громадянин США і Канади. Апарат називався Hermes 450. Його виробник — ізраїльська компанія Elbit Systems. А двигун усередині дрона, за даними британських розслідувачів, міг бути виготовлений на заводі в англійському Шропширі.

Це не збіг. Це бізнес-модель.

Elbit Systems — найбільший приватний оборонний концерн Ізраїлю і водночас одна з найзакритіших для публічної розмови корпорацій світу. Її дрони становлять кістяк ізраїльського парку великих безпілотників. Її системи стеження висять на стіні Західного берега, яку Міжнародний суд ООН визнав незаконною. Її акції торгуються на Nasdaq під тікером ESLT. І поки в Газі за півтора року загинули десятки тисяч людей, портфель замовлень Elbit не просто зростав — він побив усі рекорди в історії компанії. Розберемо, як фірма з Хайфи перетворила війну на актив, чому від неї тікають пенсійні фонди Скандинавії, і за що чотирьох британських активістів посадили на понад двадцять років сумарно.

$28 мільярдів у портфелі: що таке Elbit і хто нею володіє

Компанію заснували 1966 року в Хайфі. Сьогодні це група з понад 18 400 співробітників (за проєкцією менеджменту — до 20 000 у 2025-му), яка робить майже все, чим воює сучасна армія: безпілотники родини Hermes, електрооптику, засоби радіоелектронної боротьби, керовані міномети Iron Sting, самохідні гаубиці SIGMA 155, морські безекіпажні катери. Голова правління — Майкл Федерман, один із найбагатших промисловців Ізраїлю. Виконавчий директор — Бецалель Махліс, інженер, який пройшов усі щаблі всередині фірми.

Цифри за 2024 рік: виручка 6,83 мільярда доларів, операційний прибуток 489 мільйонів, чистий прибуток 321 мільйон, активи майже 11 мільярдів. Але справжня історія — не в річному звіті, а в графі «портфель замовлень». Це сума контрактів, які компанія ще не виконала, тобто гарантований дохід на роки вперед. І саме тут видно, як війна працює на баланс.

За офіційними квартальними звітами, поданими до американської SEC у форматі 6-K, портфель Elbit на початку 2025 року становив 23,1 мільярда доларів. У другому кварталі — 23,8. У третьому — 25,2. За підсумками року — 28,1 мільярда доларів, приріст на 5,5 мільярда за дванадцять місяців. Виручка 2025-го зросла на 16%, а чистий прибуток на акцію — на 59%. Це не показники компанії, яка страждає від репутаційного скандалу. Це показники компанії, яку скандал годує.

Щоб зрозуміти масштаб, порівняймо. Портфель у 28,1 мільярда доларів — це приблизно чотири річні виручки компанії наперед. Оборонний концерн, який гарантовано завантажений роботою на роки, не залежить від настрою окремого клієнта чи заголовків у пресі. Він планує розширення заводів, наймає ще дві тисячі людей, розганяє прибуток на акцію. Скандал навколо Гази, який для будь-якого споживчого бренду означав би катастрофу, для Elbit не змінив нічого — бо її клієнти не бойкотують, а купують більше.

Головний двигун зростання — не Близький Схід, а Європа. У власних матеріалах для інвесторів Elbit прямо називає європейські бюджети оборони своєю ключовою можливістю, і в неї для цього є розгалужена мережа дочірніх підприємств по всьому континенту. Коли Берлін, Варшава й Вільнюс перекроюють бюджети під переозброєння, гроші течуть не лише до Rheinmetall чи Lockheed Martin. Значна частина осідає в Хайфі.

Дрон, що вбив кухарів, і двигун із Шропшира

Повернімося до 2 квітня 2024 року. Hermes 450, що атакував колону World Central Kitchen, — робоча конячка ізраїльської розвідувально-ударної авіації. Апарат злітає з бетонної смуги, годинами висить над територією, передає відео і, у бойовій версії, несе ракети. Ізраїльська армія згодом визнала «серйозну помилку», звільнила двох офіцерів і винесла догани. Родини загиблих такою відповіддю не задовольнилися.

Розслідування самої армії тривало лічені дні. Висновок звучав так: оператори дрона нібито помилково вирішили, що в машинах їдуть бойовики ХАМАС, і завдали удару всупереч інструкціям. Двох офіцерів усунули, кільком оголосили догани. Жодного кримінального переслідування. Родини семи загиблих і уряди їхніх країн назвали таку розв’язку відвертою відмовою від відповідальності — покарали виконавців нижньої ланки, залишивши систему недоторканою. World Central Kitchen на кілька тижнів припинила роботу в Газі, де від голоду потерпали мільйони.

Але за межами Ізраїлю історія набула іншого виміру. Британські дослідники з Campaign Against Arms Trade вказали, що Hermes 450 літає на двигуні R902(W) конструкції Wankel, а такі двигуни виготовляє компанія UAV Engines Ltd у місті Шрусбері, графство Шропшир. UAV Engines — дочірня структура Elbit у Британії. Тобто теоретично британський завод міг зробити деталь для дрона, який убив британських громадян. Уряд Її Величності десятиліттями видавав Elbit ліцензії на експорт до Ізраїлю: за даними CAAT, лише з 2021 року чотири британські підрозділи концерну отримали десятки таких дозволів.

Ось де починається справжня незручність. Одна річ — продавати зброю далекій країні. Інша — коли твоя ж деталь повертається у вигляді труни співвітчизника. Саме цей ланцюжок — англійський завод, ізраїльський дрон, мертвий волонтер — і зробив Elbit головною мішенню британського антивоєнного руху.

«Перевірено на палестинцях»: як Газа стала вітриною

В оборонній індустрії є цинічний, але реальний маркетинговий важіль: бойовий досвід. Зброю, яку вже застосовували в реальних умовах, продати легше — покупець платить не за обіцянку, а за «доведений результат». Ізраїль десятиліттями експлуатує цю логіку, і Elbit — у самому її центрі.

Американська дослідницька організація AFSC Investigate, що відстежує оборонні контракти, формулює це прямо: системи стеження Elbit — «перевірені в польових умовах» на палестинцях, а потім продані Митній і прикордонній службі США для веж уздовж кордону з Мексикою.

«Технології Elbit “перевірені в польових умовах” на палестинцях і встановлені вздовж прикордонних стін для Митної та прикордонної служби США».

AFSC Investigate, профіль компанії Elbit Systems

За оцінками того ж дослідження, дрони Elbit «становлять більшість парку великих безпілотників Ізраїлю». А експортна географія — це майже глобус: Таїланд купив Hermes 900 у межах контракту на 120 мільйонів доларів, Бразилія отримала ті самі апарати для військово-морських сил, замовлення надходили з Філіппін, Австралії, Мексики, Колумбії, Індії, Південної Кореї, В’єтнаму та десятків європейських держав. У 2014 році Elbit виграла дев’ятирічний контракт на 145 мільйонів доларів на «інтегровані фіксовані вежі» стеження на американсько-мексиканському кордоні — ту саму технологію, що спершу відпрацьовувалась на Західному березі.

Це і є та сама логіка, яку ми вже описували в матеріалах про Palantir і Anduril: інструмент, створений для контролю над однією групою людей, майже завжди мігрує далі — до поліції, до прикордонників, до наступного уряду, який захоче бачити все. Технологія стеження не знає національності. Вона знає лише замовника.

Британський фронт: «Філтонські вісімнадцять» і завод, що зачинили

Якщо десь у світі й точиться справжня війна проти Elbit, то це не в судах, а на під’їзних дорогах до британських заводів. Рух Palestine Action зробив концерн своєю головною мішенню — і діяв не петиціями, а кувалдами.

6 серпня 2024 року група активістів загнала перероблений тюремний фургон на майданчик Elbit у бізнес-парку Aztec West під Бристолем. Вони пробили паркан, увірвалися всередину, трощили обладнання кувалдами й сокирами. Збитки перевищили мільйон фунтів. Під час сутички поліцейська отримала перелом попереку. За цим епізодом закріпилася назва «Філтонські вісімнадцять» (Filton 18) — за числом фігурантів. 16 березня 2025 року той самий майданчик Aztec West атакували знову: активісти під’їхали на підйомнику-«вишці», розбили вікна другого поверху молотом на мотузці й залили будівлю червоною фарбою — кольором крові.

Держава відповіла жорстко. 5 липня 2025 року британський уряд оголосив Palestine Action терористичною організацією за Законом про тероризм 2000 року — вперше в історії під цей статус потрапив рух прямої дії проти постачальника зброї, а не збройне угруповання. Тепер сама належність до організації або її публічна підтримка стали кримінальним злочином. А в червні 2026-го чотирьох активістів після повторного суду засудили сумарно більш ніж на двадцять років ув’язнення.

Тут не оминути одного контрасту. Людина, яка розбила вікно на заводі зброї, отримує роки за ґратами за «тероризм». Корпорація, чий дрон убив сімох волонтерів із їжею, не втрачає жодного контракту й нарощує портфель до 28 мільярдів. Хтось у цій системі призначений злочинцем заздалегідь — і це не той, хто натискає кнопку пуску.

Тиск усе ж дав результат — але не в залі суду. У вересні 2025 року завод Elbit у Aztec West під Бристолем несподівано зачинився після серії атак і безперервних протестів. Ізраїльські медіа писали про це стримано: концерн «тихо згорнув» майданчик, який став символом кампанії. Дев’ять британських компаній розірвали зв’язки з Elbit від жовтня 2023-го. Страхові гіганти Allianz та Aviva припинили співпрацю у 2025 році. А ще раніше Міністерство оборони Британії скасувало дронову програму з дочірньою UAV Tactical Systems, за оцінками — на суму понад 2,5 мільярда доларів.

Кордон як продукт: із Західного берега в пустелю Арізони

Найприбутковіший експорт Elbit — не ракета й навіть не дрон. Це ідея. Точніше, повний комплект технологій контролю над людьми, який спершу випробовують на окупованій території, а потім продають будь-якому урядові, що хоче бачити кожен рух у прикордонній смузі.

Механізм працює так. Уздовж бар’єра на Західному березі й навколо Гази Ізраїль десятиліттями розгортав системи Elbit: радари, тепловізори, камери з автоматичним розпізнаванням, сенсорні вежі, що передають картинку в єдиний командний центр. Ці системи «доводили» щодня — на реальних людях, у реальних умовах. А потім готовий, обкатаний продукт вийшов на світовий ринок під етикеткою надійності.

У 2014 році Elbit виграла контракт Митної та прикордонної служби США на «інтегровані фіксовані вежі» — дев’ять років, 145 мільйонів доларів, кордон з Мексикою в Аризоні. Ті самі вежі стеження, що дивилися на палестинські села, тепер вдивляються в пустелю Соноран. Логіка, за якою людина в прикордонній зоні за замовчуванням є об’єктом спостереження, а не громадянином із правами, поїхала через океан разом із залізом.

Це та сама архітектура, яку ми розбирали в матеріалі про депортаційну машину США: коли контроль над «чужими» стає окремою галуззю з мільярдними бюджетами, він завжди шукає нових замовників і нові категорії людей. Спершу — мігрант на кордоні. Тоді — протестувальник. Тоді — будь-хто, хто потрапив у поле зору камери. Для читача в Європі, де прикордонне агентство Frontex уже роками нарощує повітряне стеження, це не гіпотеза, а траєкторія.

І тут ховається найтонше. Компанія не продає «зброю проти палестинців» — юридично це неможливо було б збути на європейський ринок. Вона продає «перевірене рішення для охорони кордону». Слова змінюються, залізо — ні. Той, хто купує вежу, отримує технологію, відшліфовану на людях, яких ніхто не питав про згоду.

Watchkeeper: £1,35 мільярда за дрон, який падав вісім разів

Історія Elbit у Британії — це не лише протести. Це ще й повчальна казка про те, як «перевірений у бою» ізраїльський дрон перетворюється на дорогий металобрухт, щойно потрапляє під реальні вимоги західної армії.

Програма Watchkeeper WK450 стартувала у серпні 2005 року з контракту на 700 мільйонів фунтів. Це британська версія того самого Hermes 450, яку мала виробляти спільна структура Elbit і Thales під назвою U-TacS. Дрон обіцяли ввести в стрій 2010 року. Реально повної оперативної готовності досягли аж наприкінці 2018-го, а формальний дозвіл на службу видали лише у квітні 2019 року — з дев’ятирічним запізненням.

Ціна теж злетіла. До березня 2018 року програма коштувала 1,08 мільярда фунтів. До червня 2023-го — вже 1,35 мільярда, з урахуванням модернізації аеродромів. Замовили 54 апарати, до 2018-го поставили близько 45. А літали вони погано: задокументовано щонайменше вісім втрат — падіння на Кіпрі у жовтні 2020-го, у Середземномор’ї у травні 2022-го, у Нью-Мексико в листопаді 2022-го. Дрон, який рекламували бойовим досвідом Гази, у британських руках здебільшого падав, ремонтувався і чекав списання, призначеного на 2027 рік.

Фінал показовий: у січні 2026 року Elbit викупила повну частку в U-TacS. Провальну для платників податків програму концерн акуратно завів під власний повний контроль — рівно тоді, коли британський рух проти нього набирав силу. Такий собі майстер-клас із того, як залишатися в системі, хай що коїться назовні.

Стіна, касетні бомби і білий фосфор: чому тікають фонди

Найдовша битва навколо Elbit — фінансова. І почалася вона задовго до нинішньої війни. У 2009 році Державний пенсійний фонд Норвегії, один із найбільших суверенних фондів планети, виключив Elbit зі свого портфеля. Причина — постачання систем стеження для бар’єра на Західному березі. Норвезька Рада з етики сформулювала це в характерному для скандинавських бюрократів сухому, але нищівному тоні.

«Ми не хочемо фінансувати компанії, які так прямо сприяють порушенням міжнародного гуманітарного права».

Заява Ради з етики Державного пенсійного фонду Норвегії, 2009

Підстава була юридично міцною. Ще в липні 2004 року Міжнародний суд ООН своїм консультативним рішенням визнав будівництво ізраїльського бар’єра на окупованій території таким, що суперечить нормам міжнародного права. Elbit постачала для цієї стіни електроніку й сенсори. Фонд просто зробив логічний крок далі.

За Норвегією посипалися інші. У 2010 році вийшли данський Danske Bank і шведські пенсійні фонди. У 2018-му — банківський гігант HSBC і французький страховик AXA, обидва послалися на виробництво касетних боєприпасів і снарядів із білим фосфором. У 2021 році найбільша норвезька пенсійна компанія KLP винесла вирок в одному реченні.

«Очевидно, що компанія виробляє касетні боєприпаси».

KLP, пояснення рішення про виключення Elbit Systems, 2021

Касетні боєприпаси заборонені Конвенцією 2008 року, яку підписали понад сто держав. Білий фосфор при застосуванні по населених районах спричиняє опіки до кістки. Флешетні снаряди розкидають тисячі металевих стріл. Elbit заявляла про припинення випуску касетних боєприпасів у 2018 році — після придбання державного концерну Israel Military Industries, який їх робив. Але для інвесторів із принципами репутаційна пляма нікуди не поділася.

Це та сама модель, що й у решти ізраїльського сектору стеження, про який ми писали докладно: NSO Group зі шпигунським Pegasus, ринок розпізнавання облич для прикордонників. Спершу технологію обкатують на населенні під контролем, тоді пакують у комерційний продукт і продають усьому світові — від Вашингтона до Баку. Покупець отримує «доведений результат». Люди, на яких цей результат доводили, права голосу не мають.

Що це означає для читача в Берліні чи Варшаві

Може здатися, що це далека історія — Хайфа, Газа, бристольський бізнес-парк. Насправді вона впирається просто у вас.

По-перше, це ваші гроші. Європейські пенсійні фонди, страховики й державні бюджети — головне джерело зростання Elbit. Коли уряд Німеччини чи Польщі оголошує черговий оборонний пакет, частина цих коштів іде фірмі, від якої вже відмовилися фонди Норвегії за етичними мотивами. Ви можете не знати назви Elbit, але цілком імовірно, що частка вашого пенсійного плану працює на її портфель у 28 мільярдів.

По-друге, це ваша приватність. Системи стеження, відпрацьовані на одному населенні, не залишаються на місці — вони мігрують у прикордонний контроль, у поліцію, у міські камери. Технологія, створена для стіни на Західному березі, вже стоїть на кордоні США й Мексики. Логіка, за якою людину можна цілодобово вести з повітря, не питає, у якій ти країні.

По-третє, це прецедент про свободу. Британія оголосила терористами тих, хто протестував проти постачальника зброї. Це проведена червона лінія: критикувати оборонний бізнес фізичною дією тепер прирівняно до тероризму, тоді як сам бізнес недоторканний. Для діаспори, що вже бачила, як держави звужують простір незгоди, це не абстракція. Це попередження.

Elbit не приховує своєї суті — вона нею пишається. «Доведено в бою» — не звинувачення від активістів, а торговельна пропозиція. Питання не в тому, чи знає корпорація, що робить. Питання в іншому: скільки ще людей мають потрапити в кадр бойового відео, перш ніж «перевірено в польових умовах» перестане бути компліментом? Поки що ринок відповідає однозначно — портфель росте. Хто наступний стане випробувальним полігоном — і хто виставить за це рахунок вашому пенсійному фонду?

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon