
15 квітня 2024 року Управління державної звітності США опублікувало 12-сторінковий звіт. У звіті — одна фраза, від якої посипалась нумерація бюджетів усієї НАТО. «Загальна вартість програми протягом життєвого циклу перевищить два трильйони доларів». Старе число — $1,7 трлн із вересня 2023-го. Нове — $2 трлн. Зростання 17,7% за сім місяців. Літак, що ще не літає у повному режимі.
І платитимуть не лише американці.
Німеччина уже підписала контракт на €8,3 млрд за 35 машин. Польща — $4,6 млрд за 32. Чехія — 150 мільярдів крон за 24. Румунія — $7,2 млрд за 32. Фінляндія, Швейцарія, Данія, Бельгія, Греція, Італія, Норвегія, Нідерланди, Велика Британія — підписи стоять, гроші проведені, гарантії від парламентів отримано. Сума, коли скласти все, перевищує €90 мільярдів. Це гроші німецьких, польських, голландських і фінських платників податків. Це гроші, які перетікають з європейських бюджетів в одну адресу: 6801 Rockledge Drive, Бетесда, штат Меріленд.
Там сидить Lockheed Martin. Найбільший військовий підрядник планети.
- млрд виручки і 6 млрд бекдоргу: анатомія корпорації
- F-35: трильйони і політ до 2088 року
- €90 млрд із Європи: повний реєстр на 14 країн
- Block 4, TR-3 і 51%: реальна боєздатність найдорожчого літака
- Trump → Musk: коли вороги системи стають її головною рекламою
- Camden, Arkansas: завод, що годує українську війну
- State Street, Vanguard, BlackRock: хто реально володіє Lockheed
- ,67 млн на лобі і генерал на пенсії: схеми утримання контракту
- Як читати ці цифри: 2088, 51% і одна адреса в Меріленді
- Більше матеріалів
- Трамп помилував засновника Silk Road Ульбрiхта в перший тиждень
- Chat Control в ЄС: 314 MEP проти — і закон все одно ухвалено
- Хусити захопили Мокху і наближаються до Баб-ель-Мандебу
- Нетаньяху подає до суду на Haaretz за звіт про ОАЕ і 7 жовтня
- Сем Бенкман-Фрід програв апеляцію: вирок 25 років остаточний
- Cum-Ex: €55 млрд з платників податків ЄС і мовчання Шольца
$71 млрд виручки і $176 млрд бекдоргу: анатомія корпорації
28 січня 2025 року Lockheed Martin звітувала за 2024-й рік. Цифри для будь-якої цивільної компанії звучали б як рекордні. Чиста виручка — $71,0 млрд, плюс 5% до 2023-го. Прибуток — $5,3 млрд, EPS $22,31. Бекдорг (підписані але ще не виконані контракти) дійшов до історичного максимуму — $176 мільярдів. Більше річного ВВП Угорщини, Греції чи Чехії. Більше, ніж річний оборонний бюджет Великої Британії, Франції чи Німеччини. У одного підрядника.
«У 2024 році продажі зросли на 5% рік до року, а наш бекдорг у $176 млрд знову встановив рекорд, що демонструє стійкий світовий попит на наші переважні, масштабовані й надійні продукти і системи».
Джим Тайклет, CEO Lockheed Martin, презентація річних результатів, 28 січня 2025
Чотири сегменти ділять виручку. Aeronautics (літаки): $28,62 млрд, або 40,3% усієї виручки. Більше двох третин цього сегменту — F-35. Missiles and Fire Control (ракети): $12,68 млрд, або 17,9%. Сюди йде JASSM, LRASM, GMLRS, PAC-3 — усе, що Україна отримує у вигляді ракет до Patriot і реактивних снарядів до HIMARS. Rotary and Mission Systems (гелікоптери Sikorsky, радари, корабельні системи) і Space (запуски, супутники, ICBM) — решта.
Працівників — 119 280 на кінець 2024-го. На 2025-й — 122 688. У переважно одній країні. Половина — у Меріленді, Техасі, Каліфорнії, Аризоні, Алабамі, Колорадо, Південній Кароліні. Адреса штаб-квартири — 6801 Rockledge Drive, Бетесда. Десять кілометрів від Білого дому. Кілометр — від колишнього офісу директора ЦРУ. Розташування не випадкове. Тут ухвалюються бюджети, які потім тривають десятиліттями.
Тайклет, голова компанії від червня 2020-го, — колишній льотчик ВПС США, потім CEO American Tower Corporation. Його сукупна компенсація за 2023 рік, згідно з формою DEF 14A до Комісії з цінних паперів, склала $22 813 775: $8,41 млн готівкою, $13,01 млн акціями, $1,40 млн пенсії та інших виплат. На один долар платні Тайклета припадає $3 113 виручки компанії. Майже у три рази більше, ніж у середнього CEO S&P 500. Тайклет проводить квартальні дзвінки з аналітиками. На кожному з них — однакова фраза: про «стійкий світовий попит». Європа на цей попит працює.
F-35: $2 трильйони і політ до 2088 року
F-35 Lightning II — багатоцільовий винищувач п’ятого покоління. Розробка стартувала у 1996-му на конкурсі Joint Strike Fighter. У 2001-му Пентагон обрав Lockheed. Перший політ — грудень 2006-го. Перші бойові вильоти — 2018-й, Ізраїль. Тобто від конкурсу до бою минуло 17 років. Програма стала найдорожчою зброєю в історії людства.
Звіт GAO-24-106703 від 15 квітня 2024-го називається довго: «F-35 Sustainment: Costs Continue to Rise While Planned Use and Availability Have Decreased». У перекладі — «Підтримка F-35: витрати ростуть, тоді як плановане використання і доступність знижуються». Загальна вартість життєвого циклу — $2 трлн. Із них самі лише експлуатаційні витрати (sustainment) — $1,58 трлн, плюс 44% до оцінки 2018 року в $1,1 трлн. Програма продовжена з 2077 до 2088 року. F-35, який купують сьогодні німці й поляки, літатиме над Європою у 2080-х. Внуки тих, хто підписав контракти у 2020-х, ще будуть платити за обслуговування.
Ціна одного літака — обманливе число. У релізах Пентагон любить наводити «flyaway» вартість (тобто за «голий» літак, без двигуна, без зброї, без навчання пілотів). F-35A — близько $82,5 млн. F-35B (з вертикальним зльотом, для морпіхів і британських авіаносців) — $109 млн. F-35C (палубний, для авіаносців) — $102,1 млн. Але двигун F135 коштує ще $20,4 млн. Плюс зброя, навчання, симулятори, ангари, запчастини, цикл оновлень Block 4. Реальна ціна готового до польоту літака — близько $101,5 млн. Лоти 18 і 19 (контракт грудня 2024-го) — $24,29 млрд за 296 літаків. У середньому $82,4 млн за один планер, без додаткових витрат.
Це база. У реальності кожна країна-покупець доплачує — за свій варіант інтеграції, свою інфраструктуру, свій тренувальний центр. Тому, коли Берлін підписує €8,3 млрд за 35 літаків, ділення дає €237 млн на машину. Утричі більше за «голу» ціну. Утричі — це вже не «купівля літака», це купівля 30-річної залежності від однієї американської корпорації, її програмного забезпечення, її логістичної мережі, її дозволу на модернізацію.
€90 млрд із Європи: повний реєстр на 14 країн
Карта F-35 у Європі — це історія останніх семи років. Перші партнери (Велика Британія, Італія, Нідерланди, Норвегія, Данія) увійшли ще на старті програми у 2000-х. Хвиля другого ешелону прийшла після 2014-го — Туреччина (виключена через С-400), потім Бельгія, Польща, Фінляндія, Швейцарія. Третій ешелон — після 24 лютого 2022-го: Німеччина, Чехія, Греція, Румунія. У хроніці видно один маркер: кожна хвиля F-35-покупців у Європі стартує після прикордонної катастрофи на сусідньому континенті. Українська війна стала найдорожчою маркетинговою кампанією Lockheed в історії.
Німеччина — 35 літаків, €8,3 млрд. Контракт підписано 14 грудня 2022 року, того самого дня, коли Бундестаг проголосував за бюджет. Канцлер Шольц особисто захищав закупівлю в рамках своєї тези про «Zeitenwende» (зміну епохи), оголошеної 27 лютого 2022-го. F-35 у Бундесвері заміщає Tornado, яку ВПС Німеччини використовують для ядерної місії НАТО (доставка американських бомб B61). Альтернатива — Eurofighter Typhoon, європейський літак. Берлін вибрав Lockheed. Це не диверсифікація постачальників. Це капітуляція європейського ВПК перед американською сертифікацією на B61.
Польща — 32 літаки, $4,6 млрд. Контракт підписано 31 січня 2020 року на авіабазі Демблін, ще до пандемії, ще задовго до повномасштабного вторгнення. Польща стала першою країною колишнього Варшавського договору, що замовила F-35. Поставка стартує у 2026-му, повна готовність — 2030-й. На той момент Польща матиме найсильніший повітряний флот серед країн-членів НАТО із Центральної Європи. Платять польські платники податків — за рахунок зростання оборонного бюджету до 4,7% ВВП у 2024-му.
Чехія — 24 літаки, 150 мільярдів крон ($6,6 млрд). Міністр оборони Яна Чернохова підписала меморандум 29 січня 2024 року у Празі з послом США Біджданом Сабетом. Це найбільша одинична закупівля в історії чеської армії. Дотеперішній парк Чехії — Saab JAS-39 Gripen, шведський літак за оренду 9,2 млрд крон за десять років. Зміна на F-35 означає не просто новий літак, а кінець шведсько-чеської оборонної кооперації, яка тривала 20 років.
«Це найбільша одинична закупівля для чеської армії».
Яна Чернохова, міністр оборони Чехії, підписання меморандуму, 29 січня 2024
Румунія — 32 літаки, $7,2 млрд. Держдеп США затвердив поставку 13 вересня 2024-го. LOA (Letter of Offer and Acceptance) підписаний 21 листопада 2024-го. Перші літаки прибудуть у 2030-му. Румунія стане ще однією країною Чорноморського басейну з американськими стелс-винищувачами, що базуються поряд із Кримом. Сума контракту — більше за весь оборонний бюджет Румунії за 2023 рік.
Велика Британія — 138 у програмі, 48 F-35B замовлено + 12 F-35A від 25 червня 2025-го. Британія — єдина європейська країна, що замовила обидві версії: B (з вертикальним зльотом) для авіаносця HMS Queen Elizabeth, A (стандарт) — для ядерної місії НАТО. Заяву про 12 F-35A зробив прем’єр Кір Стармер 25 червня 2025-го на саміті НАТО в Гаазі. Даунінг-стріт назвав це «найбільшим посиленням ядерної постави Великої Британії за покоління» — перше повернення до повітряної ядерної місії НАТО з 1998 року. Британські платники податків купують літак, який доставлятиме американські бомби.
Італія — 90 літаків (60 F-35A + 30 F-35B). Італія — одна з небагатьох країн, що виробляє частини F-35 локально. Завод FACO у Камері випускає крила і фінальну збірку для європейських замовників. Це не суверенне виробництво. Lockheed контролює дизайн, програмне забезпечення, ланцюги постачання. Італія — складальник за ліцензією. Як AvtoVAZ і Renault до 2022 року. Тільки із кращою зарплатнею.
Нідерланди — 52 F-35A. Перший контракт на 37 літаків — €4,5 млрд (2013). Розширення до 52 літаків — додаткові €2,4 млрд, ухвалено 5 вересня 2024-го. Норвегія — 52 F-35A, ~$5,3 млрд. Перший партнер, що повністю завершив програму закупівлі (квітень 2025-го). Данія — 27 F-35A. Початкова ціна 2016 року — 25 млрд крон, переглянуто угору до 71,2 млрд крон за 30-річний цикл ($10,5 млрд). Бельгія — 34 F-35A + 11 на 2026-й, €3,6-4 млрд + €1-1,5 млрд. Фінляндія — 64 F-35A, €10 млрд (програма HX, ухвалена урядом 10 грудня 2021-го). Швейцарія — 36 F-35A, 6,035 млрд швейцарських франків (парламент ратифікував 15 вересня 2022 року 128 голосами проти 67; референдум зібрав 120 тисяч підписів, але був заблокований через закінчення терміну пропозиції США 31 березня 2023-го).
Греція — 20 F-35A (з опцією на ще 20), €3,47 млрд. LOA підписаний 25 липня 2024 року. Це попри 25 років напружених відносин Афін з Анкарою — Туреччину виключили з програми F-35 у 2019 році через С-400. Тепер Греція отримує перевагу. Геополітичний баланс у Східному Середземномор’ї зсувається — за рахунок американського виробника.
Якщо скласти всі підписані контракти (закупівля без врахування 30-річного циклу обслуговування), то наявна закупівельна сума по Європі складає близько €55-60 мільярдів. Якщо додати ще обслуговування, оновлення Block 4, тренувальні центри, симулятори, ангари і запчастини на тридцять років — реалістична оцінка перевищує €90 млрд, а за пов’язаними даними деяких аналітиків — наближається до €120 млрд. Це сумарний рахунок, який європейські платники податків будуть оплачувати до 2080-х. Без виборів, на яких хтось обіцяв голос «за».
Block 4, TR-3 і 51%: реальна боєздатність найдорожчого літака
Це не сюжет із технічної газети. Це звіт Управління тестування і оцінки міністерства оборони США (DOT&E) за 2024 фіскальний рік: середній коефіцієнт боєздатності F-35A — 51,5%. Тобто з кожних 100 літаків Lockheed у строю — лише 51 готовий злетіти. Решта 49 — у ремонті, на запчастинах, очікують на оновлення програмного забезпечення, чекають на двигун. Мета Пентагону — 65%. Минула досягнута позначка — 17 процентних пунктів нижче за мінімум, прописаний у контракті.
Чому так. Block 4 — головне оновлення F-35, що мало надати літаку новий радар, нову електронну війну, нову зброю, інтеграцію штучного інтелекту для допомоги пілоту. Заплановане завершення — 2026 рік. Реальне — не раніше 2031-го. Перевитрата бюджету за вересень 2025 року, за оцінкою GAO у звіті GAO-25-107632, — понад $6 млрд понад план. TR-3 (Tech Refresh 3) — програмно-апаратний апгрейд, що мав коштувати $1,9 млрд і бути готовим у квітні 2023-го. Затримка — мінімум три роки. У 2024 році Lockheed передала Пентагону 110 літаків, усі із запізненням у середньому на 238 днів. У липні 2024-го Пентагон поновив прийом машин, але з оновленням «40R01» — деградованим програмним забезпеченням, що дозволяє лише тренувальні польоти, без бойових.
До цього долучається історія ALIS і ODIN. Autonomic Logistics Information System — оригінальна система обслуговування F-35, яку Пентагон роками називав «недієздатною». Електронні записи часто пошкоджені або відсутні, і ALIS позначає літак як «непридатний до польоту», коли він готовий. Залізний модуль ALIS важить 891 фунт (404 кг) — стільки треба возити з кожним літаком. У січні 2020-го Пентагон оголосив про заміну на ODIN. У січні 2022-го перші 14 комплектів ODIN розгорнуто. Повна заміна — поки що не сталась. Європейські повітряні сили, що інтегрують F-35 у свої системи, успадковують цей борг.
А ще катапультовані крісла. У липні 2022 року Повітряні сили США посадили весь флот F-35A через несправні вибухові патрони британської Martin-Baker — у частині картриджів була відсутня магнієва пудра, що означало: при евакуації пілот не катапультується. Інспекція тривала 90 днів. Зачепило також F-22, T-38, Apollo-related тренажерні системи. Чергова грузла шапка — нескінченна історія шолома з HMD (Helmet-Mounted Display), де вночі за певних умов з’являється зелена смуга, що засліплює пілота. Проблема відома з 2014 року. Не виправлена.
Trump → Musk: коли вороги системи стають її головною рекламою
12 грудня 2016 року, до своєї інавгурації, новообраний президент Дональд Трамп опублікував у Twitter знаменитий пост: «Програма і ціна F-35 поза контролем. Мільярди можна і будуть заощаджені на військових (та інших) закупівлях після 20 січня». Акції Lockheed впали на 4%. Тодішня CEO Маріллін Г’юсон вилетіла до Mar-a-Lago на зустріч. Через місяць — програма не зупинилась. Через рік — Пентагон підписав чергові лоти. Через шість років — Трамп пішов і повернувся, F-35 стабільно зростає у вартості, а парадигма «out of control» стала маркетинговим розширенням: «настільки крутий, що навіть президент не може зупинити».
«Програма і ціна F-35 поза контролем. Мільярди можна і будуть заощаджені на військових (та інших) закупівлях після 20 січня».
Дональд Трамп, Twitter, 12 грудня 2016
Восени 2024-го напад змістився на сусідній корпоративний фронт. Ілон Маск, тоді ще союзник Трампа (формальний розрив прийшов наприкінці 2025-го, після конфлікту довкола Anthropic та Stargate), опублікував у X серію постів: «Тим часом якісь ідіоти все ще будують пілотовані винищувачі типу F-35». Потім: «Дизайн F-35 був зламаний ще на рівні вимог, бо літак мав бути занадто багатьом для занадто багатьох. Це зробило його дорогим і складним універсалом, що не справляється з жодним завданням. Успіх ніколи не входив до набору можливих результатів». Маск назвав F-35 «найгіршою військовою вартістю за гроші в історії».
Це звучало як критика. Це була реклама. У підтексті Маск пропонував свою альтернативу — дрони, рої БпЛА, орбітальні платформи. SpaceX уже отримала $4,16 млрд від Пентагону на SB-AMTI для «Золотого купола» Трампа і $22 млрд інших військових контрактів. Логіка очевидна: знеціни F-35, отримай переключення бюджету. Не вийшло. Бо за F-35 стоїть інший прошарок — Європа, що уже зробила інвестиції на десятиріччя вперед, і відмовитись не може. Це і є справжня вартість блокування Lockheed: ринок зв’язаний контрактами на 50 років уперед.
Camden, Arkansas: завод, що годує українську війну
Аеронавтика — найбільший сегмент, але не єдиний. Камден, штат Арканзас. Маленьке містечко у 11 тисяч мешканців. На його околиці — завод Lockheed Martin Camden Operations. До 2022 року тут робили 48 HIMARS-установок на рік. У 2024-му — 96 установок. Подвоєння за два роки. У вересні 2024-го конвеєр випустив свою 750-у HIMARS. United24 Media опублікувала фото: ракетна установка з прапором України.
США поставили Україні «щонайменше 40 систем HIMARS», за станом на вересень 2024-го. Виробництво ракет до них — окрема історія. GMLRS (Guided Multiple Launch Rocket System): виробництво у 2024 році — близько 14 000 на рік (1 167 на місяць), на 40% більше за 2022-й. План на 2028 — 19 002 на рік, або 95 010 за чотири роки. PAC-3 MSE, ракета до системи Patriot, яку всі асоціюють з Raytheon: насправді її випускає Lockheed. У 2025 році — 620 ракет на рік. 10 квітня 2026 року Пентагон підписав із Lockheed багаторічний контракт на $4,5-4,7 млрд із метою вийти на 2 000 PAC-3 MSE на рік протягом семи років. 29 травня 2026 року Володимир Зеленський в інтерв’ю CBS заявив, що Україна офіційно попросила ліцензію на виробництво.
І ще один сегмент. F-16 Fighting Falcon, який Україна отримала влітку 2024-го від Данії, Нідерландів, Норвегії, — насправді виробництво Lockheed Martin у Грінвіллі, Південна Кароліна. У 2024 році там зібрали 19-21 нових F-16. Lockheed заявив про намір вийти на 48 на рік. Поставки нових літаків — Бахрейн, Болгарія, Словаччина, Йорданія, Тайвань. Старі літаки звільняються для передачі Україні, нові заповнюють портфелі покупців. Як модель кругообігу: румунський F-16, що збив український дрон над Естонією у травні 2026-го, був із цього самого заводу.
Україна для Lockheed — не клієнт, як Німеччина чи Польща. Україна — двигун: вона створює попит у Європі, що транслюється в десятки нових контрактів, які виповнюють бекдорг.
State Street, Vanguard, BlackRock: хто реально володіє Lockheed
Як і у випадку Rheinmetall, як і у випадку майже всіх найбільших оборонних компаній планети, кінцевий бенефіціар Lockheed Martin — не якась родина і не індивідуальний інвестор. Це три американські фонди керуючих активами. State Street Corporation володіє приблизно 14,63-14,8% акцій Lockheed Martin (34,5 млн акцій). Vanguard Group — 9,3% (21,6 млн акцій). BlackRock — 5,3% (12,5 млн акцій). Разом ця Велика трійка контролює близько 31% компанії, що випускає винищувачі для половини НАТО.
Загальна частка інституційних інвесторів — 74,57%. Інсайдери (керівництво) — 0,43%. Решта 25% — роздріб. Простими словами: Тайклет не власник, він менеджер. Власник — пул фінансових компаній, який одночасно тримає Apple, Microsoft, Pfizer, Exxon, Tesla. Це не «військово-промисловий комплекс» у класичному сенсі Айзенгауера. Це фінансиалізований ВПК, де всі учасники — частина одного портфеля.
З цього випливає просте. Коли німецький Бундестаг ухвалює закупівлю F-35 на €8,3 млрд, він не «фінансує безпеку». Він переказує гроші зі своїх платників податків через Бетесду до Бостона (State Street), Вальлей-Фордж (Vanguard) і Нью-Йорка (BlackRock). До того ж пулу інвесторів, що володіє пенсійними фондами тих самих німецьких платників податків. Замкнута петля. Гроші заходять і виходять із однієї системи, а на користь — лише комісія керуючим, премія Тайклета і дивіденди акціонерам.
$12,67 млн на лобі і генерал на пенсії: схеми утримання контракту
За 2024 рік Lockheed Martin офіційно витратила на федеральне лобіювання у Вашингтоні $12 669 164. PAC-внески на політичні кампанії — $5 575 853. Це згідно з даними OpenSecrets — публічного агрегатора декларацій. Топ-10 утримувачів — приблизно по 50/50 між республіканцями і демократами. Військовий бюджет не партійна тема. Це єдина точка реального консенсусу у Вашингтоні. Конгресмени, які голосують проти права на аборти, кажуть «так» бюджету Пентагону. Конгресменки, що голосують за продовольчі талони, — теж кажуть «так».
Інша частина схеми — «revolving door», або революційні двері. Це коли відставний адмірал чи генерал, який кілька років керував закупівлями, переходить на роботу до того, хто ці закупівлі продавав. 11 грудня 2024 року Lockheed Martin оголосила про обрання адмірала Джона Аквіліно (USN Ret.), колишнього командувача INDOPACOM (2021-2024), до ради директорів. Аквіліно вийшов у відставку в липні 2024-го. П’ять місяців у відставці — і вже на платіжному списку Lockheed. До нього у раді — генерал Джозеф Данфорд, USMC (Ret.), колишній голова Об’єднаного комітету начальників штабів. Перейшов на posu Lockheed приблизно через п’ять місяців після відставки.
За оцінкою Quincy Institute, аналітичного центру, що відстежує військові закупівлі США, близько 70% відставних три- і чотиризіркових генералів та адміралів у 2009-2011 роках пішли працювати на оборонних підрядників, консультантів або в раду їхніх правлінь. Більшість — впродовж року після виходу у відставку. У результаті бойовий командувач і продавець літака — дві ролі одного й того самого менеджера, з різницею в кілька кварталів.
Як читати ці цифри: 2088, 51% і одна адреса в Меріленді
Поверніться до Берліна. Грудень 2022-го. Олаф Шольц виходить до камер і каже, що Німеччина купує 35 F-35. У наступні 60 років німецький платник податків заплатить за обслуговування цих літаків близько €237 млн за машину. До 2088 року. Шольца тоді не буде, його наступника не буде, наступних трьох канцлерів — теж. А літак літатиме. Або ремонтуватиметься. Або чекатиме на ODIN, який у 2088 році уже буде заміною заміни заміни.
Це не «купівля оборонного потенціалу». Це геополітичний lock-in. Кожен підпис під контрактом F-35 — це підпис під 30-річним зв’язком із Пентагоном, із Конгресом США, із Бетесдою. Будь-яке рішення модернізувати літак чи покликати інженера на ремонт — потребує дозволу. Зброя F-35 — американська. Шифрування лінків — американське. Доступ до програмного коду — заборонено навіть для союзників. Туреччина у 2019-му була виключена з програми за тиждень, коли підписала договір про С-400 із Москвою. Будь-який європейський уряд, який спробує бути занадто незалежним — повторить долю Анкари.
Це і є реальний кошторис F-35. Не $82 млн за машину. Не €8,3 млрд за німецький контракт. А €90 мільярдів європейських грошей, замість €90 мільярдів європейських літаків. Замість Eurofighter, замість Rafale, замість Saab Gripen. Замість консолідації європейського ВПК у конкурента Lockheed і Boeing.
І коли Трамп твітить «out of control», коли Маск пише «idiots», коли Тайклет каже про «стійкий попит», коли Чернохова оголошує найбільшу закупівлю в історії, коли Стармер — повернення до ядерної місії 1998 року — все це одна історія. Один літак. Дві версії. Чотирнадцять європейських покупців. Один кінцевий бенефіціар із трьох букв: BSF — BlackRock, State Street, Fidelity (через Vanguard, найближчого функціонального аналога). А платять, як завжди, не вони.
Платять пенсійні фонди Бранденбурга. Платять платники податків з-під Кракова. Платять данські бюджети ВВС. Платять греки, що ще пам’ятають Меморандум 2010-го. Платять чехи, що відмовились від шведського Gripen. Через 60 років, у 2088 році, коли F-35 нарешті виведуть з експлуатації, рахунок на $2 трлн уже буде закритий. Хто платив — буде вписано у статистику. Хто заробляв — буде у балансі State Street, Vanguard і BlackRock. Бетесда залишиться. Бетесда залишається завжди.
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon






3 thoughts on “Lockheed Martin 1995-2026: F-35 за $2 трлн і €90 млрд Європи”
Comments are closed.