У жовтні 2018 року консорціум CORRECTIV, Le Monde та The Guardian опублікував «Cum-Ex Files» – перший масштабний документальний аналіз дивідендного шахрайства, що охопило 11 країн Євросоюзу й коштувало їхнім платникам податків щонайменше €55 млрд. Восьма річниця від публікації збігається з тим, що кримінальні процеси у Кельні й Брюсселі досі тривають, а центральне питання – чи знав нинішній канцлер Олаф Шольц у 2016 році про те, що Гамбург дозволить Warburg Bank залишити собі €90 млн незаконного рефанду, – залишається без судового вироку.
- Акція до і після дивіденду: механіка двічі поверненого податку
- M.M. Warburg і Гамбург: €90 млн, що залишилися у банку
- Кельнська прокуратура: 1 600 підозрюваних і відставка Брорхільдер
- Данія, Бельгія і €150 млрд: Cum-Ex поза межами Німеччини
- Більше матеріалів
- Chat Control в ЄС: 314 MEP проти — і закон все одно ухвалено
- Хусити захопили Мокху і наближаються до Баб-ель-Мандебу
- Нетаньяху подає до суду на Haaretz за звіт про ОАЕ і 7 жовтня
- Сем Бенкман-Фрід програв апеляцію: вирок 25 років остаточний
- Cum-Ex: €55 млрд з платників податків ЄС і мовчання Шольца
- МАГАТЕ: КНДР збудувала другий завод збагачення урану в Йонбені
Акція до і після дивіденду: механіка двічі поверненого податку
Суть схеми проста, хоч її юридичне оформлення потребувало участі кількох юрисдикцій і сотень фінансових посередників. Коли німецька компанія виплачувала дивіденди, вона утримувала 25% податку (Kapitalertragsteuer) і перераховувала його до державної казни. Акції одночасно «переходили» між кількома власниками навколо так званої ex-дивідендної дати – дня, після якого покупець акції вже не має права на дивіденд поточного циклу. Декілька хранителів (Depotbanken) видавали сертифікати про утриманий податок різним сторонам однієї й тієї самої транзакції, і кожна сторона подавала заяву на повернення того самого 25% збору. Держава виплачувала рефанд двічі або тричі – і жодного разу не отримувала стільки, скільки повертала.
Федеральний фінансовий суд Німеччини (Bundesfinanzhof) ще у 2012 році ухвалив, що Cum-Ex-транзакції є зловживанням правом. Тоді ж Кельнська прокуратура відкрила перші кримінальні провадження. Проте схема функціонувала відкрито з 2001 до 2012 року, а ряд банків продовжував вимагати рефанди і після рішення суду. У жовтні 2020 року Федеральний верховний суд (Bundesgerichtshof) підтвердив: Cum-Ex – це кримінальний злочин, а не тільки зловживання.
Серед ключових установ, що брали участь у схемі: гамбурзький M.M. Warburg Bank, франкфуртський Maple Bank (примусово ліквідований Bundesbank у лютому 2016 року через неспроможність покрити вимоги щодо Cum-Ex), HypoVereinsbank, а також британські та французькі підрозділи Barclays Capital, Société Générale і Bank of America Merrill Lynch.
M.M. Warburg і Гамбург: €90 млн, що залишилися у банку
У листопаді 2016 року Олаф Шольц – тоді перший бургомістр (мер) Гамбурга – двічі зустрівся із партнерами M.M. Warburg: Крістіаном Олеаріусом і Максом Варбургом. Зустрічі відбулись у ратуші. За кілька тижнів після першої зустрічі гамбурзьке податкове відомство дозволило збігти строку давності для повернення €47 млн незаконних Cum-Ex-рефандів від Warburg до державної скарбниці. У 2017 році Hamburg додатково відмовилось від вимог на €43 млн. Загалом – €90 млн залишились у банку.
«Ці зустрічі не мали жодного впливу на рішення відомства. Податкові органи діяли самостійно і відповідно до закону».
Олаф Шольц, свідчення перед комітетом Бундестагу з розслідування Cum-Ex, 25 листопада 2020
Однак Der Spiegel у листопаді 2020 року опублікував витяги з особистого щоденника Крістіана Олеаріуса, який той вів у той самий період. Згідно з записами від 9 листопада 2016 року, Шольц, за словами Олеаріуса, «повністю усвідомлював ситуацію» і пообіцяв «поговорити з людьми у відомстві». Олеаріус записав: «Бургомістр розуміє нашу позицію». Шольц перед комітетом стверджував, що не пам’ятає змісту розмов.
Комітет Бундестагу з розслідування Cum-Ex проводив засідання у 2020-2022 роках і не виніс юридично обов’язкового висновку щодо поведінки Шольца. Федеральне фінансове відомство зрештою наказало Гамбургу повернути €176 млн від Warburg – що й було зроблено у 2023 році після відповідного рішення суду. Проте кримінального розслідування особисто щодо Шольца жодна прокуратура не відкривала.
Кельнська прокуратура: 1 600 підозрюваних і відставка Брорхільдер
Кельнська прокуратура веде справи про Cum-Ex з 2012 року – найбільше розслідування у сфері ухилення від сплати податків в історії Федеративної Республіки. Станом на 2024 рік під слідством перебувало понад 1 600 фізичних осіб і понад 100 юридичних. Перші обвинувальні вироки – з умовним терміном – пролунали у 2021 році: британські трейдери Олівер Прьом (Oliver Pröm) і Ніколас Діабл (Nicholas Diable) визнані винними кельнськими суддями; вони першими отримали вироки на території Німеччини за безпосередню участь у Cum-Ex.
«Держава не забезпечує ресурсів, необхідних для повноцінного розслідування. Це свідоме рішення».
Анне Брорхільдер (Anne Brorhilker), старший прокурор Кельна, яка 10 травня 2024 року оголосила про відставку з держслужби
Брорхільдер очолювала Cum-Ex-підрозділ прокуратури майже десятиліття і стала уособленням переслідування схеми. Після відставки вона очолила Finanzwende – німецьку НГО, що лобіює фінансову реформу. Її відхід спровокував публічну дискусію в Бундестазі: ліва опозиція звинуватила уряд Шольца у свідомому недофінансуванні антикорупційних органів.
Справу Крістіана Олеаріуса – головного партнера M.M. Warburg, з яким Шольц зустрічався у 2016 році, – Бонський суд призупинив у 2022 році через стан здоров’я обвинуваченого (народився 1941 року). Кельнська прокуратура оскаржила це рішення. У серпні 2025 року справа перебувала на апеляційній стадії.
Данія, Бельгія і €150 млрд: Cum-Ex поза межами Німеччини
Данія виявилась однією з найагресивніших у стягненні боргів: Датське податкове відомство SKAT підрахувало €1,7 млрд збитків і ініціювало цивільні позови проти трейдерів у Лондоні, Мюнхені та Нью-Йорку. Данські прокурори досягли угоди про повернення понад €1,3 млрд через позасудові врегулювання з кількома міжнародними фінансовими установами до кінця 2023 року.
Бельгія, за оцінками фінансового розвідувального підрозділу CTIF-CFI, втратила €5-7 млрд. Нідерланди – близько €3 млрд. Французькі підрозділи Société Générale співпрацювали зі слідством після угоди з прокуратурою у 2022 році.
Аналітик Ромі Шуберт у статті, опублікованій у журналі «Steuer und Wirtschaft» (2022), підрахував, що якщо додати схожу, але юридично окремо кваліфіковану схему Cum-Cum (де один законний власник неправомірно вимагав компенсацію за утриманий податок, до якого не мав права), загальні збитки платників ЄС перевищують €150 млрд. Ця цифра відповідає річному ВВП Угорщини.
«Cum-Ex – це не технічна помилка законодавства. Це усвідомлена пограбування державних скарбниць, організоване людьми з юридичним освітою і розумінням, що вони роблять».
Маттіас Беккер (Matthias Becker), заступник голови комітету Бундестагу з фінансів, виступ у парламенті 18 вересня 2022
Европарламент у 2022-2023 роках через комітет FISC (у справах податкового шахрайства) вимагав від держав-членів прискорити кримінальні провадження і ввести механізм взаємного визнання вироків у транскордонних справах. Станом на кінець 2024 року відповідна директива ЄС перебувала на стадії тристоронніх переговорів між Комісією, Радою і Парламентом.
Cum-Ex залишається унікальним прецедентом не тому, що шахрайство відбулось, а тому, що воно відбулось відкрито – у банківській системі, під наглядом регуляторів і за знання частини урядовців, яким мали бути відомі ці транзакції. Розпитати Олафа Шольца, поки він залишається канцлером, кримінальна система Німеччини так і не спромоглась.
Апеляція у справі Олеаріуса, за інформацією CORRECTIV, може завершитися рішенням до кінця 2026 року. Якщо суд визнає процес можливим попри вік підсудного, це буде перший публічний судовий процес, де показання про зустрічі зі Шольцем стануть частиною офіційного протоколу.
Джерела: CORRECTIV, «Cum-Ex Files» (жовтень 2018) · European Parliament FISC Committee · Der Spiegel, «Tagebuch belastet Scholz» (листопад 2020)
