Ветеран і організатор київських протестів Дмитро Козятинський закликав містян 24 липня знову вийти на площу з вимогою повернути Михайла Федорова на посаду міністра оборони — попри те, що напередодні президент Володимир Зеленський звільнив головнокомандувача Олександра Сирського й виконав одну з ключових вимог вулиці. Поступка не закрила кризу: за тиждень протестів відставлений міністр перетворився з апаратної фігури на політика, якого опоненти в парламенті вже вголос називають потенційним суперником Зеленського.
«Ну що, хлопці, готуйтеся до п’ятниці — нам ще треба повернути Федорова», — написав Козятинський у соцмережі X, як передало видання Kyiv Independent 22 липня. Він додав, що якщо вимогу не виконають, організатори оголосять те, що самі назвали «безстроковим протестом». Це вже другий за тиждень публічний ультиматум владі — і другий випадок за рік, коли вулиця змушує президента переглянути кадрове рішення воєнного часу.
- Тиждень, що почався зі звільнення міністра
- Рейтинг, який «просто злетів»
- ₴300 млрд аудиту і два мільйони ухилянтів
- Сирський, Драпатий і суперечка про культуру армії
- Друга поступка вулиці за дванадцять місяців
- Post List
- Відставка Сирського не зупинила протести за Федорова в Києві
- Пошта Британії засудила 900 невинних у справі Horizon
- США сім років блокують Китаю доступ до передових чипів
- Paragon не відповідає прокурорам Італії у справі Graphite
- Resist.UA запустила фонд на €50 млн для оборонтеху України
- Frontex і пушбеки в Егейському морі: справа дійшла до суду
Тиждень, що почався зі звільнення міністра
Криза розпочалася 15 липня, коли Зеленський у межах перестановок у кабінеті ухвалив рішення не перепризначати Федорова міністром оборони. За словами кореспондента BBC Пола Адамса, того ж дня пішов у відставку прем’єр-міністр, а разом із ним — кілька інших членів уряду. Президент пояснив рішення «нездоланним конфліктом» між Федоровим і Сирським: оскільки двоє не могли самостійно владнати суперечку, сказав він журналістам, розв’язувати її «доведеться» самому главі держави.
Перестановки 15 липня зачепили не лише оборонний блок. Разом із прем’єром змінилися кілька ключових міністрів, і уряд фактично увійшов у нову конфігурацію в розпал війни. До призначення в оборонне відомство Федоров був першим віцепрем’єром і найвпливовішим технократом кабінету, тож коли його ім’я випало з нового складу, це прочитали не як звичайну відставку, а як усунення цілого напряму — цифрового, реформаторського, публічного. Проте саме це рішення, а не решта призначень, вивело людей на вулиці.
Реакція виявилася швидшою й масовішою, ніж, вочевидь, очікували на Банковій. Щоденні мітинги в Києві почалися 16 липня; менші зібрання пройшли в інших містах. Демонстранти тримали плакати «Руки геть від Федорова» і спершу висували подвійну вимогу: повернути звільненого міністра й прибрати Сирського, якого протестувальники вважали втіленням «старої, радянської культури командування». Тисячі учасників у столиці виходили попри повітряні тривоги та російські удари дронами й ракетами.
Склад протесту відрізняв його від звичних політичних акцій. За описом BBC, на площу виходили передусім молоді прибічники Федорова — ветерани, волонтери, айтівці, для яких він був не чиновником, а ровесником при владі. Політичних прапорів майже не було; переважали саморобні плакати з гаслами про реформи й корупцію, а організатори свідомо тримали акцію позапартійною, наголошуючи, що не представляють жодної політичної сили.
21 липня, у вівторок, Зеленський зробив перший крок назустріч. Він звільнив Сирського з посади головнокомандувача Збройних сил і призначив на його місце 43-річного генерал-майора Михайла Драпатого, колишнього командувача Сухопутних військ. «Наше спільне бажання одне — перемога над ворогом і такі умови на фронті та в тиску на Росію, які змусять Росію до миру», — заявив президент у зверненні в соцмережах, подякувавши Сирському за оборону Києва та операції на Харківщині й під Курськом.
Але звільнення Сирського закрило лише половину конфлікту. Козятинський і його однодумці одразу оголосили, що протести триватимуть, доки Федорова не повернуть саме на посаду міністра оборони. Про запропоновану раніше відставку Сирського під ультиматумом ми писали кількома днями раніше — тоді вимога вулиці ще здавалася межею конфлікту. Тепер стало ясно, що це був лише його початок.
Рейтинг, який «просто злетів»
Головна причина, чому криза не вщухла після поступки, лежить не у військовій, а в політичній площині. Федоров відмовився від усіх альтернативних посад, які пропонував йому Зеленський. У четвер, 23 липня, він заявив, що існує лише три позиції, з яких можна реально впливати на хід війни: міністр оборони, головнокомандувач або президент України.
Зеленський, за даними CBC News, окремо зустрівся з Федоровим і запропонував йому «поважну посаду в уряді», яка об’єднала б технологічний сектор країни. Але Федоров дав зрозуміти, що готовий повернутися лише міністром оборони й не має наміру приймати іншу урядову позицію. Ця безкомпромісність — частина того, що робить його для одних принциповим, а для інших надто амбітним.
Згадка про президентство не залишилася непоміченою. Один колишній посадовець Міноборони в коментарі BBC припустив, що Федоров став реальним кандидатом у президенти тієї миті, коли його звільнили. Логіку відставленого міністра пояснила ексзаступниця міністра оборони Аліна Фролова.
«Якщо під тобою немає міністерства, у тебе немає бюджету — і немає реальних повноважень щось зробити.»
Аліна Фролова, ексзаступниця міністра оборони України, BBC, 24 липня 2026
У таборі президента наполягають, що звинувачення перебільшені. «Він поводиться по-дитячому, — сказав один опозиційний депутат кореспонденту BBC на умовах анонімності. — Він намагається просунути свою політичну кар’єру, що, як на мене, просто безглуздо в тих обставинах, у яких ми перебуваємо». Але навіть у власній фракції Зеленського визнають, що розрахунок Банкової дав зворотний ефект.
Депутат від «Слуги народу» Олександр Мережко в розмові з BBC описав саме той запит, який відставлений міністр несподівано втілив.
«Цілком природно, що люди хочуть бачити того, хто бореться з корупцією, хто дуже сучасний, хто молодий. Люди хочуть бачити щось таке в політиці, яку вважають брудною й повною лицемірства. Їм потрібні герої.»
Олександр Мережко, народний депутат від «Слуги народу», BBC, 24 липня 2026
Мережко ж запропонував і найяскравішу метафору тижня. За його оцінкою, перестановки мали одну наскрізну мету — «зменшити Федорова до потрібного розміру», однак стратегія обернулася проти автора. «Не затьмарюй свого господаря», — процитував депутат перший із «48 законів влади» Роберта Гріна, натякаючи на давню звичку президента усувати тих, у кому вбачає суперника. «Його усунення дало протилежний результат, — додав Мережко. — Його рейтинг злетів. Просто злетів».
Ця звичка має прецедент. На початку 2024 року Зеленський усунув популярного головнокомандувача Валерія Залужного, чиї рейтинги подеколи перевищували президентські, і відправив його послом до Лондона. За іронією, саме Сирський — призначенець, що заступив тоді Залужного, — став тепер фігурою, якою президент пожертвував, щоб погасити вуличний тиск. А на місце усунутого потенційного суперника постала нова, ще молодша. Для президента, чия власна молодість і динамізм привели його до влади у 2019 році, це діагноз незручний: Зеленський, схоже, не вловив настрою молодих українців, які хочуть бачити в лідерах — політичних і військових — власні цінності.
₴300 млрд аудиту і два мільйони ухилянтів
Щоб зрозуміти, звідки в цивільного технократа така підтримка серед військових, варто подивитися на його сім місяців у Міноборони й на попередню кар’єру. Федоров, народжений 21 січня 1991 року, у 2019-му став наймолодшим членом уряду й очолив новостворене Міністерство цифрової трансформації. Його головним проєктом був застосунок «Дія» та ідея «держави у смартфоні» — задум перевести всі державні послуги онлайн. Під час війни він курирував «Армію дронів» і платформу оборонних інновацій Brave1, ставши для молодої аудиторії обличчям технологічної, а не бюрократичної держави.
Верховна Рада призначила його міністром оборони 14 січня 2026 року; він став четвертим главою відомства від початку повномасштабного вторгнення. Уже в день призначення Федоров публічно назвав два числа, які окреслюють масштаб мобілізаційної кризи: близько двох мільйонів українців ухиляються від мобілізації, а 200 тисяч військовослужбовців самовільно залишили частини. Ці цифри — тло, на якому розгортається окрема, значно похмуріша історія примусової «бусифікації» та роботи ТЦК, про яку офіційний Київ говорить неохоче.
Федоров став уже четвертим міністром оборони від початку повномасштабної війни. Попередників змінювали то через корупційні скандали в закупівлях, то через тертя з військовим командуванням, і кожна зміна залишала відомство в стані перманентної, так і не завершеної реформи. На цьому тлі семимісячна каденція Федорова виглядає ще однією обірваною спробою — з тією різницею, що вперше обрив спричинив не скандал, а вуличний спротив проти самого звільнення. Мінімальний термін перебування на посаді за час війни не завадив йому залишити по собі найпомітніший слід серед попередників.
Замість риторики Федоров узявся за цифри. За даними The Economist, ініційовані ним аудити міністерства й армії виявили перевитрати на ₴300 млрд (близько $6,6 млрд). Він запустив систему відкритих конкурентних тендерів, яка, за його словами, здешевила артилерійські снаряди приблизно на 16%. Спроби навести лад у самих оборонних закупівлях уже викривали кричущі схеми — від гранатометів 1980-х років у контрактах до золотих злитків у деклараціях керівників ТЦК.
Цифрова логіка міністра поширювалася й на мобілізацію. Ще раніше він відповідав за застосунок «Резерв+», через який військовозобов’язані мали оновлювати дані онлайн, — систему, що обіцяла замінити вуличні перевірки документів, але на практиці співіснувала зі скандальними штрафами й реєстрами ухилянтів. Реформа виплат, узгодження якої відклали до червня 2026 року, майже потроїла грошове забезпечення піхоти на передовій, увела строкові контракти на 6–24 місяці замість безстрокової служби «до кінця війни» й передбачала початок обмеженої демобілізації для тих, хто служить найдовше. Частина генералів ставилася до цих змін скептично.
Разом із командою Федоров презентував оборонну стратегію під назвою AIR LAND ECONOMY — три опори: захист неба, стримування ворога на землі та виснаження російської економіки. Саме цей акцент на технологіях, дронах і роботизованій війні зробив його близьким до нової генерації офіцерів і до сектору оборонних стартапів, який в Україні зростає навіть попри війну — від державної платформи Brave1 до приватних фондів на кшталт Resist.UA з фондом на €50 млн.
Наскільки висока ставка саме на дронах, нагадала сама війна: у ніч проти 25 липня, за даними BBC, російський удар по виставці безпілотників під Києвом забрав щонайменше десять життів. Технологічний фронт, який Федоров зробив своєю візитівкою, лишається однією з небагатьох ділянок, де Україна утримує перевагу, — і саме тому суперечка про те, хто ним керуватиме, виходить далеко за межі апаратної.
Утім, не всі поділяють цей культ. Дехто з аналітиків, за спостереженням BBC, сумнівається, що репутація Федорова цілком виправдана: далекобійні й середньої дальності ударні спроможності Україна побудувала ще до його приходу в Міноборони, а повсякденного впливу на них міністр має небагато. Ця засторога не змінює політичної арифметики — але нагадує, що частина захвату довкола відставленого міністра тримається на символі, а не лише на конкретних результатах.
Сирський, Драпатий і суперечка про культуру армії
Конфлікт, який передував звільненню Федорова, зосереджувався саме на його дедалі напруженіших стосунках із Сирським. Двоє втілювали протилежні підходи до військового керівництва. Сирський, за оцінками солдатів і аналітиків, надавав перевагу жорстко централізованій структурі командування, укоріненій у радянській доктрині, і зазнавав критики за мікроменеджмент. Федоров після відставки публічно звинуватив його в блокуванні реформ і насадженні культури управління «згори донизу».
Настрої в окопах ілюструє коментар ротного командира. Євген із позивним «Стус», командир роти 93-го батальйону в Донецькій області, у розмові з CBC News привітав зміну командувача — на неї, за його словами, чекала значна частина війська.
«Новий головнокомандувач успадковує армію, яка не в найкращому стані й моральний дух якої далекий від ідеального. Одне, чого Сирський так і не зробив, — не припинив постійно перемішувати бригади, забираючи батальйони з однієї бригади й приєднуючи до іншої. Корпусна система так і не запрацювала так, як задумувалася.»
Євген, позивний «Стус», командир роти 93-го батальйону, CBC News, 22 липня 2026
«Стус» додав, що серед проблем, які успадковує нове командування, — виснаження й вигорання особового складу. «Коли військові бачать, що ситуація покращується, покращується і їхній психологічний стан, а з ним — стійкість, — сказав він CBC News. — Війна є війна, і ресурс у військ ще лишається, але доводити до крайнощів небажано». Цей людський вимір — утома третього року великої війни — і є тим ґрунтом, на якому вимога змін звучить особливо гостро.
Реформа корпусної системи, про яку йдеться, мала замінити розрізнене «латання» фронту окремими батальйонами на сталі об’єднання зі своєю зоною відповідальності та тилом. Її буксування — одна з тих претензій, які фронтовики роками адресували старому командуванню, і саме тому питання про командну культуру виявилося для протесту не менш важливим, ніж прізвище конкретного міністра.
Призначення Драпатого загалом сприйняли схвально. Колишній урядовий радник Юрій Сак сказав BBC, що президент «порадився практично з кожною значущою постаттю в українській армії», тож рішення «дуже виважене», а сам Драпатий — «молодий, перевірений боєм, сучасний генерал». Новий головнокомандувач у дописі у Facebook назвав службу Україні «абсолютною відповідальністю» під час війни за незалежність і подякував попереднику. Зеленський поставив перед ним конкретні завдання: оновити оборонну стратегію, продовжити реформу корпусної системи, пришвидшити постачання зброї та дронів, посилити протиповітряну оборону й представити чіткіший мобілізаційний план.
Показово, що навіть Федоров привітав призначення Драпатого, назвавши його «новою надією в боротьбі вільних людей за свободу і справедливість» та «голосом змін, який неможливо було не почути». Це не зняло головного питання: чи погодяться протестувальники на нового командувача без повернення самого Федорова.
Друга поступка вулиці за дванадцять місяців
Звільнення Сирського стало другим за рік випадком, коли Зеленський розвернув рішення під тиском вулиці. Аналогія з минулим літом невипадкова: у 2025 році, коли парламент ухвалив закон, що фактично підпорядковував антикорупційні органи — НАБУ і САП — генеральній прокуратурі, на площі вийшли ті самі молоді люди, і за кілька днів президент відкликав норму. Тоді, як і тепер, тиск ішов не від опозиційних партій, більшість яких деморалізована або витіснена на маргінес, а від неструктурованого вуличного руху.
Обидва епізоди відбуваються в країні, де вибори не проводяться: конституція забороняє їх під час воєнного стану, а президентський термін Зеленського формально сплив ще у 2024 році. Додати до цього згорнуті незалежні телеканали й мобілізацію, яку супроводжують силові затримання на вулицях, — і виявиться, що вуличний протест лишається чи не єдиним каналом, яким суспільство може прямо тиснути на владу. Це не ознака сили демократичних інститутів, а радше симптом їхнього звуження.
Західні партнери спостерігають за кризою уважно. Мільярди доларів і євро військової допомоги проходять саме через Міністерство оборони, тож будь-яка нестабільність у його керівництві породжує у Вашингтоні, Берліні та Брюсселі питання про те, хто відповідатиме за прозорість витрат. Реформатор-технократ на кшталт Федорова, який будував відкриті тендери й публічну звітність, був для донорів зручним співрозмовником; його раптова відставка без розгорнутих пояснень цю зручність похитнула саме тоді, коли Київ потребує безперервного потоку допомоги.
Саме тому нинішня криза виходить за межі кадрової суперечки двох чиновників. Молоді українці, які виходять на площу, вимагають не просто повернення конкретного міністра, а того типу управління, який Федоров устиг символізувати: відкриті тендери замість «своїх» постачальників, технології замість радянської ієрархії, публічна звітність замість апаратної тиші. Фон цієї вимоги — накопичена втома від корупційних історій навколо самого президентського оточення, від закупівельних схем до розслідувань довкола кола Зеленського.
Тим часом мобілізаційне питання, яке Федоров загострив ще в січні, нікуди не зникло. Два мільйони ухилянтів і 200 тисяч тих, хто пішов у самоволку, — це не абстрактна статистика, а щоденна реальність міст, де людей зупиняють на вулицях представники територіальних центрів комплектування. Хто б не очолив Міноборони, саме цей вузол — довіра суспільства до мобілізації — визначатиме, чи вдасться утримати фронт без нового витка примусу. Для мільйонів українців за кордоном, які стежать за Києвом здалеку, важливе інше питання: чи означає ця боротьба початок реального оновлення влади — чи лише зміну облич у тій самій вертикалі.
Тут доречно назвати речі своїми іменами. Звільнення Сирського — це не перемога реформ, а тактичний маневр президента, який намагався погасити протест мінімальною ціною й натомість підняв рейтинг людини, яку хотів прибрати з політичного поля. Поки Федоров відмовляється від будь-якої посади, окрім міністерської, а вулиця готова до «безстрокового протесту», Зеленський опинився перед вибором, у якому кожен варіант коштує йому політично: повернути суперника — визнати поразку, не повернути — залишити відкритою вимогу, яка вже вивела тисячі людей на площі.
Повернення Федорова, навіть якби Зеленський на нього пристав, не було б простим розчерком пера: міністра оборони призначає Верховна Рада за поданням президента, тож будь-яке рішення проходило б через голосування депутатів. Наразі відомство очолює виконувач обов’язків, а дати можливого перепризначення не оголошено. Організатори анонсували нову акцію на 24 липня й попередили, що в разі невиконання вимоги перейдуть до безстрокового формату. Зеленський публічно не коментував, чи готовий узагалі розглядати повернення відставленого міністра на його колишню посаду.
Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.
Для звʼязку переходьте за посиланнями:
Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.
VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store
Наша захищена Мережа Mastodon
