Операція «Мідас»: $100 млн, Міндіч і коло Зеленського

Вранці 10 листопада 2025 року детективи Національного антикорупційного бюро прийшли одночасно майже за сімдесятьма адресами. Серед них — квартира бізнесмена, який п’ятнадцять років знімав комедії разом із майбутнім президентом. На столі слідчих уже лежали близько тисячі годин аудіозаписів, зроблених за п’ятнадцять місяців стеження. Того ранку в Україні відкрилася найбільша корупційна справа воєнного часу. Її назвали коротко — «Мідас».

За версією слідства, з державного «Енергоатому» — компанії, яка виробляє понад половину української електроенергії — системно витягували гроші. Не разово. Не випадково. За схемою, що працювала як конвеєр, поки на Київ падали російські ракети, а підстанції в Харкові й Одесі вигорали від «шахедів». Це не та війна, про яку говорять у новинах. Але саме вона визначає, чи матиме звичайний українець світло взимку — і чи вистачить грошей на оборону, коли решту вже вкрали.

Ми — українці. І саме тому говоримо про це прямо. Росія залишається державою-агресором, що веде злочинну війну. Але війна не індульгенція. Влада, яка вимагає від народу терпіти мобілізацію, заборону виїзду й щоденні втрати, не має права красти в того ж народу. «Мідас» — це історія про те, як крала.

Що знайшли в «пральні»

Центром схеми, за матеріалами НАБУ, був «Енергоатом» — оператор українських АЕС із річним доходом понад €4 млрд. Учасники організації встановили контроль над закупівлями компанії. Далі логіка проста й цинічна: щоб отримати контракт або щоб взагалі дочекатися оплати за вже поставлене, підрядник мусив занести відкат. Ставка — від 10 до 15% вартості угоди.

Хто не платив, той потрапляв у пастку. Платіж блокували. Статус «надійного постачальника» знімали. Бізнес, який роками працював із державною енергетикою, опинявся перед вибором: відкат або банкрутство. У воєнній економіці, де кожен контракт на ремонт захисту підстанції — це питання виживання регіонів, такий тиск перетворює корупцію на саботаж оборони.

Зібрані кошти проганяли через окремий офіс у центрі Києва, який слідчі між собою називали «пральнею». Через нього, за документами НАБУ, пройшло близько 100 мільйонів доларів. Готівка, конвертація, фіктивні інвестиційні фонди — повний набір. Під час обшуків вилучили близько 4 мільйонів доларів готівкою. Восьми людям оголосили підозри протягом двох днів після рейдів.

Слідство тривало п’ятнадцять місяців. Майже сімдесят обшуків за один ранок. Тисяча годин записів. Це не імпровізація журналістів — це операція, яку готували роками, і яка вистрілила саме тоді, коли торкнулася людей із найближчого кола влади.

Тимур Міндіч і люди навколо нього

Організатором схеми слідство називає Тимура Міндіча — 46-річного бізнесмена з Дніпра, співвласника студії «Квартал 95» і давнього партнера Володимира Зеленського ще з часів, коли той був шоуменом, а не президентом. Міндіч — громадянин Ізраїлю. За лічені години до обшуків він легально виїхав за кордон. На момент рейдів він уже був недосяжний для українського правосуддя.

Сам Міндіч провину заперечує й називає себе цапом-відбувайлом. Це його право на захист. Але факт залишається фактом: людина, яку слідство вважає мозком стомільйонної схеми, перебуває поза межами країни, чию енергетику, за версією НАБУ, доїла під час війни.

Поруч із ним у справі — кілька прізвищ, які багато говорять про природу схеми:

• Олександр Цукерман, 61 рік, бізнесмен, теж громадянин Ізраїлю — за версією слідства, відповідав за «бек-офіс» відмивання. Як чоловік за 60, мав право на виїзд і ним скористався.
• Ігор Миронюк — радник колишнього міністра енергетики, ексзаступник голови Фонду держмайна, у минулому помічник екснардепа-втікача Андрія Деркача. Підозри: хабарництво, привласнення, незаконне збагачення.
• Дмитро Басов — колишній прокурор, ексочільник служби безпеки «Енергоатому». Через нього, за матеріалами справи, контролювали закупівлі зсередини компанії.

Політичним епіцентром став Герман Галущенко — міністр енергетики з 2021 по липень 2025 року, після чого пересів у крісло міністра юстиції. Коли спалахнув «Мідас», його усунули з посади. За даними слідства, він та члени його родини стали інвесторами фіктивного фонду, через який легалізували частину виведених коштів. Слідом подала у відставку й міністерка енергетики Світлана Гринчук. Два міністри енергетики — за одну справу. Це вже не «окремий чиновник». Це система.

Ми вже детально розбирали один із вузлів цієї мережі — як зі станції Ташлик «Енергоатому» зникли ще 170 млн грн через фірми Mazal і CKD. Тоді це здавалося окремим епізодом. «Мідас» показав: це був фрагмент значно більшої картини. Хроніку того епізоду читайте в нашому матеріалі «Ташлик: ще 170 млн зникли з Енергоатому».

Як схема піднялася до Банкової

Найдовше тримати «Мідас» подалі від найвищих кабінетів не вдалося. 12 травня 2026 року НАБУ і Спеціалізована антикорупційна прокуратура оголосили підозру Андрію Єрмаку — 54-річному ексголові Офісу президента, людині, яку довгі роки називали другим за впливовістю в державі після самого Зеленського. Єрмак пішов із посади ще в листопаді 2025-го, коли запахло смаленим.

За версією слідства, через організоване угруповання було відмито близько 460 млн грн — приблизно $10,5 млн — у вигляді елітної нерухомості під Києвом. Справу охрестили «Династія». Суд визначив заставу в межах $4–5 млн. Деталі цього засідання ми описували окремо — у матеріалі «Єрмак у суді: НАБУ і САП оголосили підозру у схемі «Династія»».

Сам Єрмак провину відкидає. Після засідання він написав:

«Як юрист із понад 30-річним досвідом, я завжди керувався законом. І тепер так само захищатиму свої права, своє ім’я і свою репутацію».

Андрій Єрмак, ексголова Офісу президента, допис у Telegram, травень 2026

Журналістам біля суду він сказав, що володіє «лише однією квартирою й одним авто». Заяву перевірятиме суд. Ми лише фіксуємо: чоловік, який роками контролював доступ до президента, тепер фігурант справи про відмивання мільйонів у нерухомості.

У ту ж орбіту потрапив Рустем Умеров — секретар Ради національної безпеки й оборони, колишній міністр оборони, а нині головний переговорник Києва у спробах завершити війну за посередництва США. Його допитали як свідка у справі про ту саму елітну забудову. Поки що — свідок. Але сам факт, що головного дипломата країни питають про корупційну нерухомість, говорить багато про те, наскільки глибоко проросла схема.

Не лише енергетика: оборонка під ножем

«Мідас» — це енергетика. Але паралельно НАБУ розкручувало не менш брудні справи в оборонних закупівлях. Тут ціна корупції рахується не лише в гривнях, а в життях солдатів на передовій.

2 серпня 2025 року детективи затримали учасників схеми на закупівлі дронів і засобів радіоелектронної боротьби. Серед фігурантів — народний депутат від «Слуги народу» Олексій Кузнецов, ексголова Луганської ОВА Сергій Гайдай, очільник Рубіжанського району Андрій Юрченко, командир підрозділу Нацгвардії та директор компанії-постачальника. За версією слідства, на контрактах із РЕБ накручували ціну й отримували відкат у 30%. Тридцять відсотків — з грошей, призначених на захист піхоти від російських дронів.

Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко прокоментував стримано:

«Ми будуємо систему, в якій захищена чесна служба».

Ігор Клименко, міністр внутрішніх справ України, серпень 2025

Будують. Питання лише, скільки ще таких схем доведеться розкрити, перш ніж система запрацює. У січні 2026-го спливла справа, від якої холоне кров: приватна компанія постачала Збройним силам непридатні й небезпечні міни. Сума збитків — 2,994 млрд грн. Майже три мільярди гривень за зброю, що могла вбити власних солдатів замість ворога. Окремо OCCRP задокументувало аферу на $17 млн у військових закупівлях, привласнення запчастин для бронетехніки заступником командира в Харкові й хабар у $1 млн за постачання дронів.

Кожна з цих справ б’є по тому самому: по людині в окопі й по людині в черзі за гуманітаркою. Контекст насильницької мобілізації робить картину ще огиднішою — державу, яка ловить чоловіків на вулицях, щоб відправити на фронт, і водночас краде з фронтового бюджету. Про методи ТЦК ми писали окремо: «ТЦК 2022-2026: бусифікація, смерті й 6127 скарг» та «Заборона виїзду чоловіків з України».

Липень 2025: спроба вбити НАБУ зсередини

Найпоказовіша частина цієї історії сталася ще до публічного вибуху «Мідаса». Влітку 2025 року, коли слідство вже наближалося до найближчого кола, влада спробувала прибрати саму можливість розслідування.

22 липня 2025 року Верховна Рада ухвалила закон №12414. Спочатку це був законопроєкт про зниклих безвісти на фронті. Але того дня в нього раптово вписали поправки, що фактично підпорядковували НАБУ і САП генеральному прокурору — людині, яку призначає президент. Генпрокурор отримував право вилучати будь-яку справу в антикорупційних прокурорів і передавати її «своєму». Незалежність, заради якої ці органи й створювали після Майдану, перекреслювалася одним голосуванням.

Зеленський підписав закон того ж дня. НАБУ і САП публічно попередили, що норма «знищить» антикорупційну інфраструктуру країни. І тоді сталося те, чого не було від початку повномасштабного вторгнення: люди вийшли на вулиці. Київ, Львів, Одеса, Дніпро. Перші антиурядові протести за час великої війни. Їх назвали «Картонковим майданом» — за саморобними плакатами, які малювали просто на коробках.

Тиск спрацював. Уже 23 липня президент оголосив, що внесе новий законопроєкт, а 31 липня Рада в першому за час війни прямому ефірі повернула незалежність антикорупційним органам — 331 голос «за», жодного «проти». Зеленський прокоментував:

«Дуже важливо, що держава дослухається до думки суспільства».

Володимир Зеленський, президент України, 31 липня 2025

Гарні слова. Та послідовність подій промовиста: спершу спробували задушити НАБУ, а коли народ вийшов на вулиці — відіграли назад. Через три місяці те саме НАБУ оголосило підозри людям із кола президента. Збіг? Кожен робить висновок сам. Human Rights Watch тоді прямо заявила: закон №12414 підривав незалежність органів, створених для боротьби з корупцією на найвищому рівні. Європейський Союз дав зрозуміти, що це питання — лакмус для членства.

Хто за це платить — і чому це стосується діаспори

Можна сказати: ну вкрали, війна, скрізь крадуть. Це найзручніша для корупціонерів думка. Бо вона знеболює. Насправді в кожній із цих справ є конкретна жертва — і нерідко вона за межами України.

Українська діаспора в Німеччині, Польщі, США — це не сторонні спостерігачі. Це люди, чиї податки в ЄС ідуть на пакети допомоги Києву. Коли Брюссель виділяє мільярди, частина цих коштів проходить через ту саму державну машину, всередині якої працювала «пральня». Євросоюз не випадково зробив незалежність НАБУ умовою вступу й умовою фінансування. Питання прямо стосується гаманця кожного платника податків у ЄС. Про механіку європейських грошей для Києва ми писали в матеріалі «Кластер 1: €16,4 млрд Мадяру і референдум-пастка».

Друга жертва — довіра. Кожен такий скандал — подарунок російській пропаганді, яка роками твердить, що «в Україні все вкрадуть». Корупціонери на Банковій своїми руками підтверджують кремлівський наратив краще за будь-який вкид. І це найгірше: вони шкодять не лише бюджету, а й самій справі, заради якої гинуть солдати.

Дар’я Каленюк із Центру протидії корупції сформулювала це коротко й точно:

«Під час війни особливо очевидно: корупція може вбивати».

Дар’я Каленюк, виконавча директорка Центру протидії корупції, червень 2026

Це не метафора. Непридатні міни вбивають буквально. Вкрадений РЕБ означає збитий дрон над окопом. Відкат із енергетики — це підстанція, яку не встигли захистити перед зимовою атакою. «Мідас» не про абстрактні мільйони. Він про те, чи доживе боєць до ранку й чи буде в людей світло.

Україна не унікальна у своїй хворобі — олігархічні схеми, офшори й політичні «пральні» існують усюди, від Лагоса до Цюріха. Ми розбирали їх у наших розслідуваннях про офшори Pandora Papers і про таємні рахунки Credit Suisse. Різниця в тому, що Україна робить це під обстрілами — і за гроші, зібрані з усього західного світу.

Тому ми й пишемо про це прямо, без оглядки на те, що «зараз не на часі». Незалежне медіа без спонсорів і політичних донорів існує саме для таких тем. Росія — агресор, це не обговорюється. Але правда про київську владу — теж наш обов’язок перед читачем. Бо мовчати про крадіжку під час війни — означає бути її співучасником.

«Мідас» ще не закінчився. Справи в судах, Міндіч за кордоном, Єрмак під підозрою, генпрокурор поруч із президентом. Лишається питання, на яке поки немає відповіді: хто з фігурантів сяде по-справжньому — і хто встигне виїхати раніше, ніж по нього прийдуть о шостій ранку?

Чому саме «Енергоатом» — і чому саме зараз

Вибір мішені не випадковий. «Енергоатом» — найбільший виробник електроенергії в країні: чотири атомні станції, які дають понад половину всієї генерації. У мирний час це просто велика держкомпанія з товстими контрактами. У війну це стратегічний об’єкт, від якого залежить, чи переживе країна зиму під російськими ударами по енергосистемі.

Саме воєнна терміновість і стала живильним середовищем для схеми. Коли «шахеди» розносять підстанції, ремонти й закупівлі захисту йдуть в авральному режимі — без довгих тендерів, без прискіпливого контролю, «бо людям потрібне світло». Цю логіку терміновості корупціонери й експлуатували. Кожен підрядник розумів: блокувати оплату посеред опалювального сезону влада не наважиться публічно. Отже, тиснути на постачальників можна безкарно. Чим гірша ситуація на фронті енергосистеми, тим вигідніша вона для тих, хто сидить на закупівлях.

Окрема деталь, від якої стає особливо гидко. За версією НАБУ, частину виведених грошей легалізували через фіктивний інвестиційний фонд, серед інвесторів якого опинилися Галущенко та його родина. Тобто гроші, зібрані як відкати з енергетики воєнного часу, оберталися назад у легальні активи людей, що цією ж енергетикою керували. Замкнене коло, в якому держслужба перетворюється на приватний бізнес із державним бюджетом замість стартового капіталу.

Тло цієї історії — системне. «Енергоатом» фігурував у корупційних розслідуваннях і раніше: схеми з посередниками, завищені ціни на обладнання, непрозорі контракти з фірмами-прокладками. «Мідас» лише звів розрізнені епізоди в один масштаб і назвав конкретні прізвища. До листопада 2025-го про це писали окремими нотатками. Після — стало зрозуміло, що йшлося про індустрію, а не про випадковість.

Тиск згори: чому розслідування намагалися пригальмувати

Найважче в історії «Мідаса» — не сама крадіжка. Крадуть, на жаль, скрізь. Найтривожніше — те, з якою наполегливістю владна вертикаль намагалася не дати слідству дійти до кінця. Керівництво антикорупційних органів прямо говорило про тиск на найвищому рівні: спроби перепідпорядкувати справи, кадрові атаки, інформаційні кампанії проти детективів.

Це не теорія змови. Це задокументована хронологія. Спершу — закон №12414, що мав віддати контроль над справами генпрокурору. Потім — публічний відкат під тиском вулиці. Потім — підозри людям із кола президента. У нормальній державі антикорупційний орган не мусить захищатися від власної влади, щоб робити свою роботу. В Україні воєнного часу мусить. І сам цей факт говорить про стан речей більше, ніж будь-яка окрема справа.

Тут варто бути чесними й до читача, і до фактів. Цифри й формулювання у цьому матеріалі — за даними слідства НАБУ і САП, оприлюдненими станом на червень 2026 року, без остаточного вироку суду. Підозра — не вирок. Усі фігуранти мають право на захист і презумпцію невинуватості. Але право суспільства знати, кого і за що підозрюють у крадіжці під час війни, не менш важливе. Особливо коли йдеться про гроші, на яких тримається оборона.

Європейські партнери це розуміють краще за київських чиновників. Для Брюсселя незалежність НАБУ і САП — не формальність, а пряма умова й вступу, і подальших траншів. Кожна спроба підім’яти антикорупційні органи коштує Києву довіри саме тоді, коли вона потрібна найбільше. Реформатори всередині країни роками вибудовували ці інституції. Кілька годин голосування в липні 2025-го мало не перекреслили цю роботу. Врятувала її не влада — врятували люди з картонними плакатами.

Хронологія справи «Мідас»: ключові дати

Щоб не загубитися в іменах і сумах, ось стислий таймлайн того, як розгорталася найбільша корупційна справа воєнної України.

• 2024 рік — НАБУ і САП починають негласну операцію довкола закупівель «Енергоатому». Стеження триватиме близько п’ятнадцяти місяців.
• 2 серпня 2025 — окрема справа: затримання учасників схеми на закупівлі дронів і РЕБ, серед них народний депутат і ексголова ОВА. Відкат — до 30%.
• 22 липня 2025 — Рада ухвалює закон №12414, що підпорядковує антикорупційні органи генпрокурору. Зеленський підписує його того ж дня.
• 23–31 липня 2025 — «Картонковий майдан»: перші антиурядові протести за час війни. 31 липня Рада повертає незалежність НАБУ і САП у прямому ефірі (331 голос «за»).
• 10 листопада 2025 — близько 70 обшуків за один ранок. Публічний старт «Мідаса». Вилучено близько $4 млн готівкою.
• Листопад 2025 — підозри восьми фігурантам; відставки міністрів Галущенка й Гринчук; Міндіч і Цукерман уже за кордоном. Єрмак залишає Офіс президента.
• Січень 2026 — справа про непридатні міни для ЗСУ: збитки 2,994 млрд грн.
• 12 травня 2026 — підозра Андрію Єрмаку у справі «Династія» ($10,5 млн в елітній нерухомості). Умерова допитують як свідка.

Вісім пунктів — і за кожним стоять реальні гроші, реальні прізвища й реальні наслідки для людей, які цих грошей ніколи не бачили. Це не випадкові епізоди. Це послідовна картина того, як влада воєнного часу розпоряджалася ресурсом, зібраним з усієї країни та половини Європи.

• Share on Bluesky
• Share on Facebook
• Share on LinkedIn
• Email this Page
• Print this Page
• Share on Reddit
• Share on Tumblr
• Share on WhatsApp
• Share on Viber
• Share on Threads
• Share on Telegram
• Share on X

Незалежні новини від News Group – Дякує Вам за підтримку та активність, ми цінуємо кожного, та хвилюємось за Вас, якщо ви бажаєте підтримати наш проєкт або додати пропозицію.

Для звʼязку переходьте за посиланнями:

• Mastodon
• Bluesky
• LinkedIn
• X

Приєднуйтесь до соціальної мережі для інвесторів та підприємців VIR.GROUP — live-стрічка проектів, ескроу-угоди, VIR AI аналітика і Matrix-чат.

VIR.GROUP is available on Google Play VIR.GROUP is available on the App Store

Наша захищена Мережа Mastodon